так вона ж пасе. Так од туда ж і вітер несе.
Невістка - чужа кістка, можна гризти, бо не болить.
Я сама в невістках от уже (страшно сказать) за 40 років. Жили перші 4, 5 років у сім"ї чоловіка. Не було того дня, що б я не плакала нишком, а як ніхто не чув, то і в голос. Перший час я дуже жаліла свекруху, вона рано стала вдовою, хворіла, я старалась поробити всю тяжчу роботу, аби для неї лишилось менше, але всі мої жалі поступово нею були ж і вбиті. Син, як син, а синиха все одно лИха. Чоловік був звичайно ангел, чи п"яний, чи тверезий, а я, звичайно, чорт. Йому було вигідний такий розклад. Вони взагалі ідуть по лінії найменшого спротиву. Що б де не сталося - то я винна. … тепер моя свекруха останні 12 років живе у нас. Перший період їй дуже хотілося керувать дурною невісткою, колотила свого сина, підбивала на скандал. А ще в мене пенсія в 2 рази більша за її, за що мене любить? Але я, проживши самостійно з 23-х років, знаючи те, про що вона і не чула, ще й навчилася ревти дядьківським голосом, коротко і в точку. А кому не вигідно, то звиняйте. Один раз на її закидони сказала їй: балакайте, мамо, та думайте, хто вам водички подасть у старості. Надовго вона заспокоїлась. Вона знає, хто для неї пере, прибирає, варить, щось гарненьке купить, уколи поробить, клізму поставить. Чоловік тепер повністю на моєму боці, бо вона тепер його затероризувала. Як прийшла до нас, то він якось сказав: “така вредна мати стала, все їй не так”. Кажу - та вона така й була, тільки гризла мене, а тепер тебе.
Моя покійна баба Тетяна позповідала анекдот.
Помирає свекруха, та й кличе до себе невістку. Доню, -каже- Я тебе так обіжала за весь вік, лаяла, судила по селі, сина проти тебе намовляла, а ти все до мене-Мамо та мамо, Хіба ти на мене не сердилася? Чи що ти про мене думала?
- А я весь час думала, а поцілуйте мене мамо в с-аку.