От і познайомились вже не тільки в живу. а й по форумному. Діток. дасть бог. колись діждемо. а пока хай росте. Багато дівчат пишуть.що і процентовок. якщо 50 кг є. то під козла пускають в 9-10 місяців. щоб не зажиріли. Була і в мене така думка. але дивлячись на її мамашку. я розумію. що вона ще козеня. ну геть дитина. хоч і дебеленька. Зерна їй даю наче і не багато. важила. вийшло 250 грам ячмінь+кукуруза і висівки жменя. ще картоплинка. яблуко. буває.морквинка перепаде.а на фотці бачу. що вже ляшки закругляються. Мабуть. по трошки треба зменшувать зернові. бо ще ж і їсть тільки сіно. Його у нас багато. то соломи цей рік і не купляла. Чоловік взагалі каже. то корова була. а це три кози. а площі під сіном ті самі .як косили.так і косимо
Кормушки метрів два з половиною.а у мами під носом завжди добріше.
Да.кормушка…


Але не так погано і вийшло. під ноги практично нічого не витягується. голови позасовували і їдять.
Люда , вітаю тебе з хаткою і поповненням. Гарні дівчата в тебе - гляжені.
Ой. доброї ночі. Чого не спите так пізно?
Вишивала,а це сіла за комп’ютер, то треба ж в Козовод заглянуть. Хоч на чужих подивлюся, як своїх немає. Щось не відпускають мене кози…
Ну то у вас же відпустка. а не прощання Трошки підникнете. та й хоч одненьку…для своїх потреб.Сама минулий рік ледве пережила. пройшов. наче в тумані у свинцевому скафандрі.
О! Хотіла написати … на 11 місяців ?
То цілий кінь! Аж дивлюсь, а у Вас так і написано
Наче й коник.як одна. а біля мами маленькою здається. Та й мама нівроку. 80 см з копійками в холці. Копійки не вдається зараз точно поміряти. бо пані 4 місяці кітна. то неприступна стали і сурйозна.
У мене починається вже мандраж. У Бренди сьогодні 60 днів щенності.а з вчорашнього дня вона робить мені нерви. корм не хочу. кашку не хочу. одна обрізь це тоже не діло. з усього запропонованого зїла тільки сире яйце і свіжу капусту. Сьогодні зранку та сама історія. капуста і яблуко. Ну чим не коза ? Ну да. хочеться легкого і чогось такого. сама не знаю що
Наварила бульйону на індичці на борщ.то половину відлила їй. добавила ще обібрану гомілку. вона соізволила зїсти. Ох. ще ці беременяшки. Щоб мені так годили…
Мої дитячі спогади. зв.язані з козою. це фрагмент із фільма-страшилки. де головний злодєй коза
Колись давно…коли мені було ще років 10. нам. скоріш моїм батькам… бо якби наша дитяча воля. то не було б її і ноги в дворі…добрі родичі подарували козу. Звати її було Мадлєн. добре помню Пам.ятаю.що була вона велика. а може. то ми були маленькі. біла .з здоровецькими рогами. якими при нагоді старалась надавати штурханів нам з сестрою або піти на таран і придавити до стіни.
Коли когось з нас. а частіше мене. бо я була старша. посилали забрати ввечері козу з прив.язі додому. то йшли. як на гільйотину. Головним. і самим складним. завданням було встигнути висмикнути прикорня. коли коза знаходилась в самій дальній від тебе точці і встигнути прибігти додому першою . Іти ззаду не той варіант. коза додому не спішила…вона починала на нас охоту
Смішно. як згадаю. і так свЄжо в памяті…Пам.ятаю.як зараз. Біжиш з усих сил. і ще й на ходу оглядаєшся. доганяє.чи ні …бо як дожене. то на ходу влупить під зад :…а ще треба й під ноги дивитись.щоб не впасти…бо тоді точно дожене
…ааа…ще ж треба і лапті не погубить. бо попробуй. вишукай їх тоді у бур.янах
…Вскакуєш у двір і зразу трясучими руками закриваєш за собою фіртку… ззаду шпарко прибуває Мадлєн і …ГАГАХ!..голосно підпирає ту нещасну хвіртку рогами. Добре. що вона була металева і все витримувала. А може й погано. бо деревяну коза б за пару раз розвалила і нас не посилали б її забирать
Такий моціон був у дні.коли тато був допізна у полі. а мама не встигала. Та й добре. що був…є що згадати.
Когда прошел огонь,воду и медные трубы в общении с норовливым животным,то все последующие кажутся няшечками,несмотря на огрехи в поведении.
Даааа. тікала. і не знала. що колись. через пару десятків років буду щебетать до них. заглядать під хвостики і милуватись правильними горошками
У сільских дітей більш емоційно насичене дитинство. бо хіба той гОрод коли брьохався в намулі. рвав у клинці спіднички на заборах. чи знає. як пахне свіжа солома.
Та чи знає той гОрод, як це корова втопилася в одстойніку ( у нас, у Бужанці, був цукрозавод) і її треба витягти, ще щоб і батьки не знали. Або ходити по яблука в чужий садок, та так, щоб один дражнив собаку, заглядаючи у ворота з дороги, а дугі в той час обносили черешні-яблука-сливи-груші, або просто клубніку. Ото було дитинство!
По яблука-груші не ходили. бо їх завжди валом було. У нас були популярними клубніка і кавуни.
А мы в чужой сад лазили, хотя и своего было вдоваль. Но в чужом всегда вкуснее и интересные.
От , і я пам’ятаю, що як ти не приміряєшся зістрибнути із забору щоб не зачіпитись платтям, відразу чуєш ще в польоті звук , що спроба провалилась і плаття тріщить ,а ще промаймув спогад коли свого старшого сина послала забрати додому кізку, а вона загнала його на каштан і строгим дозором ходить і висобірує під деревом каштани.
А мені потрібні були рози,перед випускним.Пам’ятаю залажу подруга стоїть чергує за парканом,а бабулька не спить знає що будуть лізти.Тільки злізлаи і чую я тобі зараз дам рози,за секунду я вже перескочила через паркан і тікати.Що мені більш потрібно було адреналіну повні штані чи ті квіти не знаю.
Скрізь лізла,раки ловила засовувала руки в нори,а якби там була змія,навіть думки такої не було🙄
Ще про яблука в чужому садку.Залізли з подругою,по років 10 десь було понаїдалися зелепух,того ж вечора я вже не змогла встати на ноги,виносили мене з гострим приступом апендициту.У дідуся добре що була машина,зразу мене туди засунули і поїхали до другої бабусі яка працювала все життя мед сестрою в приймальному відділенні.Привезли до лікарні і зразу на стіл оперувати,лікар казав що ледь встигли.Це все відбулось десь за годину,оперативно спрацювали мої бабусі з дідусями,тепер оберігають мене з неба.Вибачте що на вашій сторінці згадала.
То ми з вами одного поля ягоди. Мій апендикс тоже вирізали після яблук.
Господиню і всіх гостей запрошую до гри Щаслива весна . Обмін подарунками до 8 березня, 2022 рік. Україна.