Уверенна,что победа близко
Главное не опускать руки и сплотиться. Только вместе мы сильнее
Спати хочу страшенно, але напишу, бо це питання надважливе.
Мова - це наша супермегаброня.
Не вірите?
Вона нам потрібна, як повітря. Ми переможемо тільки з нашою мовою. Коли потрібно було знайти спосіб відділити зерно від плевел, що ми вжили? Ми вжили нашу безвідказну зброю - “паляницю”.
Я так само перейду на російську або англійську або ще які знаю, із поваги до співрозмовника, але тільки якщо я зрозумію, ще це свій російськомовний слабак на голову, який не второпає, що мова - це наше спасіння.
Через русский язык вони нас ловлять в тенета і виймають нам киші. З мультиків і співів на російській починається рабство. Ми мусим знищити цю пуповинну крапельницю русского языка, до якої підключена вся країна.
Мова нас робить людьми і об’єднує в націю.
Хто там хоче самовизначитися? Будь ласка, майте своє право і продовжуйте спілкуватися мовою катів. Але подумайте про своїх дітей. Як їм буде соромно рота відкривати, якщо не будуть вільно говорити українською. Яка, до речі, має більше спорідненого із чеською, польскою, словацькою, ніж з російською.
І по своєму оточенню я бачу, що йде, йде процес українізації і формування нашої, української ідентичності.
Мені здається, що тут не соромити потрібно, а пояснювати, бо вони дійсно но розуміють - чому?
Коли людину свариш і соромиш, то влна буде злитися і робити навпаки.
Тут же ж потрібно очі відкривати і роз’яснювати, з аргументами.
А вже потім тіх, до кого не доходить, в чергу га анафему…
Есть гугл переводчик,следуя Вашей логике он бы вам помог не говорить на языке убийц и окуппантов.
У меня есть знакомая в Астане,по ее словам там 98% говорят на русском.
Если не ошибаюсь,он официальный там. Так что если будет вторжение россии в Казахстан,то уже с новой причиной.
Давайте орать на казахов,что они враги нам,раз говорят на русском,значит за россию.
Вообще я надеялась на здравый смысл,но… Надеюсь вы такие смелые только в соц сетях, но я реально прощу вас. Не смейте обесценивать подвиг наших военных, из за языка на котором они говорят. Мы им всю жизнь будем обязаны
Мы свободолюбивая нация. Это у нас в крови. Должно быть желания изнутри. Любви по принуждению не бывает.
Захочет человек перейдет,если нет,то его право. Но знать обязан.
повністю згідна - неможна примушивати, неможна ображати людину за мову. Це призведе до біди і ті, кого наразі цькують за мову, яка не українська, скоріш за все згодом скажуть - " А таки да, нас, русскоязичних, в Украине притесняют!". Подивіться на Америку - люди поколіннями живуть там, не размовляючи англійською. Так, якщо бажаєшь отримати громадянсьтво - здаєшь іспит на знання мови. Все остальне - твоя особиста справа. Я сама обома руками за те, шоб ВСЯ Україна размовляла своєю мовою, але давайте не забувать, що є Західна, і мова там геть інша, дехто з них вважають, що наша україньська не справжня. Чи я не права? Так що, давайте після війни з росією пійдемо між собою воювати за мову?!. Я народилася в Россії, дитинство та юність прожила в Казахстані, в Україгну попала аж у 30 років. Поступово навчилася спілкуватися українською, потім самотужки, як і Ладуся, навчилася писати. І це не тому, що мене хтось примусив, а тому, що я вважаю це принциповим - размовляти язіком той держави, в який ти живешь. Але я ніколи з осудом не подивлюся на людину, яка говорить іншою мовою. Якщо та людинв мені не ворог, звісно. Чому на фронті хлопці розуміються і з біларусами, і з чечнцями, і навіть з тіми росіянами, що воюють на нашому боці? Тому, що іншомовний надійний товариш, який витягне тебе пораненого з поля бою, набагато більший патриот, чим та корумпована, гнила україномовна наволоч, яка на ринку торгує вкраденою гуманітаркою, яка збирає гроші на допомогу бійцям, а потім зникає разом з грошима, яка бере хабарі на кордоні, яка по захмарним цінам здає житло біжінцям, тощо.Люди, схаменіться! А чим тоді ми будемо відрізнятися від ьєю русні, яка на своєї території знищила всі національні ознаки, в тому рахунку і мову інших наційЇ Дуже хочу донести до всіх людей = не можливо ЗМУСІТИ щось або когось полюбити. .Згадую, як мене вчили українский - ненавязливо, доброзичливо, із гумором, але без насмешек. І мні це подобалось, я отримувала задоволення від спілкування, я пишалася, коли в мене виходило скласти цілу фразу, та ще й вимовіти її без помилок, Але як би тоді я почула якийсь натиск на себе, образи, примус - навряд чи я б зараз размовляла та писала українською.Ох багато чого ще хочется написати… Люди, залищайтеся людяними, по відношенню до своїх. співвідчизників
Повністю підтримую. Згодна з кожною буквою.
Ще не потрібно забувати, що у кожної людини абсолютно різні здібності у вивченні мов. Комусь достатньо місяць-два для вільного володіння, а для когось це важко і потребує набагато більше часу. Раніше, 70 років нас примушували розмовляти російською. Чернігівська область - це переважно російськомовна місцина, де люди з народження розмовляли російською не одне покоління. А ближче до кордону - майже білоруською. А ближче до Румуніі та Польщі - румунською та польською. Хіба можна за це засуджувати?
І ще одне, давайте кожен прослідкує за своєю українською. Чи така вже вона літературна і українська?
Ну уявіть, що вас, україномовну людину, за лічені дні примусили розмовляти турецькою, чи на хінді, англійською? Вправитеся?
Все буде, і я впевнена, що
всі тепер прагнуть розмовляти саме українською, але дайте людям час.
Патріотом потрібно бути з середини, а не зовні. Подивіться, скільки тих україномовних можновладців, що так вболівали “за мову”, зараз відсиджуються за кордоном, і скільки російськомовних хлопців на нульовій виборюють нашу свободу.
Після часу в окупації мені не хочеться ні розмовляти, ні думати російською. І розуміти теж її не хочеться. Звісно це процес не одномоментний, але вчити треба. Раніше дітям казала, що треба знати і російську мову також. А тепер хотіла б її забути.
Тому, що це мова вбивць. Почитайте історію, і навіть ту, що ви вчили у школі. Що ми бачимо? Росія розкуркулювала українців, виселяла їх у Сибір, а натомість заселяла росіянами. Чистої води русифікація. З Кримськими татарами така ж історія. І тепер нащадки тих заселенців прагнуть мати всю нашу землю. Їм ми, і навіть ви, російськомовні не потрібні. У них свій, тваринний інтерес.
З тими країнами така ж історія або зхожа.
А от Чехія поступила правильно. Примусила вивчити Чеську мову. Хто не хотів той мусив покинути країну.
І я згодна, що у нашому війську дуже багато російськомовних захисників але у них немає зараз часу на досконале вивчення рідної мови. Але на побутовому рівні їх стає все більше. І я впевнена, що коли закінчиться війна то вони таки вивчать українську мову.
І не розумію вашого обурення. Адже однією із мотивацій вторгнення був захист російськомовного населення. З цього випливає, що якби ми розмовляли нашою, українською мовою, то цього аргументу б вже не було. Так, був би інший, але…
Просто розповім про себе. В 8 класі переїхала з Пітера до Києва, вчилася в російській школі, від уроків української була звільнена. Но мені було соромно, що я не розумію української і я ходила на уроки укр.
Народила дитину в 95-му та пішла до репетитора вчити мову заради дитини.
З 14-го допомагаємо ЗСУ
Коли мені складно розмовляти, бо дуже хочеться перейти на російську, я думаю про те, як важко нашим на передовій…
І нехай багато захисників розмовляють російською, вони мають право на те, а ми тут в теплих ліжках - ні. Просто я так рахую, нікому не нав’язую…
Ну бачите, все у нас буде! Всі хочуть вивчити, то вивчать. Просто потрібно трішечки часу. І давайте не вподоблюватися тій владі та тому часу, коли мову нав’язували, примушували та переслідували за мову. В нас же демократична країна, чи не так?
Україна - найкраща країна і мова у нас милозвучна та півуча!
Зараз у моє місто везуть з фронту ще двух наших знайомих , будемо проводжати їх в останню дорогу … Воюють два брата мого чоловіка , третій після поранення у 2016 - вдома . Мого чоловіка мобілізували у першу хвилю , але тоді був дурдом у військоматах з документами і його направили туди навести лад - на фронт не взяли , бо не пройшов медкомісію ( хворі ноги ) . Волонтерствуємо також з 2014 , все можливе й неможливе доставали та везли на Донбас . Мова одразу стала ребром у нашій родині , добре , що наші діти ніколи не вчилися у російськомовних закладах , одна проблема у родині була саме я . І я дуже злилася на себе , що ніяк не можу заговорити . Тому я почала писати . На цьому форумі писала багато речень і це було неможливо для мене українською - соромилася своїх помилок - тому довго була ще російська … але я тренувалася у фб , кожного дня , з гуглом , з перевіркою моїх текстів чоловіком . Мені й досі здається , що помилок мільйон , але я вже не комплексую , бо часто примічаю помилки у інших дописачів . У мене мама москвічка ( повернулася у свою москву після смерті мого батька ) , я її тільки у жовтні того року заставила до нас сюди переїхати , бо 77 років , а вона , бач , бандерівців боїться … Знялася з голки російського телебачення - і побачила світ з іншого боку . Дуже важко мені з нею розмовляти - я хочу , щоб вона на слух вже розуміла просту мову , а вона перепитує кожне слово … згадую себе 30 років тому - мені все перекладав чоловік , але я завжди обожнювала звучання української , наслухатися її не могла ! Тож любов до Мови у мене виникла раніше , ніж я її почала розуміти . Тому я страшенно сержуся на українців , що не любят українську і так вперто розмовляють чужою для України мовою , особливо тепер - особливо мовою вбивць , гвалтівників - мовою гнилої країни .
А знаєте , як дівчата медсестрички виявили диверсанта у Києві на початку березня ? Привезла швидка пораненого , у цивільному одязі , треба оформляти , медсестра й запитує його призвище , ім’я та по-батькові … а тот у відповідь : я не поняв , что мне надо сделать ? Медсестра : одну минуточку - подождите ! Вийшла та бігом набрала СБУ - через десять хвилин тепленького диверсанта вже забрали під рученятка .
Я ще бачила інтерв’ю дівчини з дитинкою , яка казала що вони десь там чи під завалами , чи у підвалі сиділи , точно не помню , можливо в окупації , то як наші солдати ходили і питалися чи є хто живий , і якби він питався російською , каже, ми б сиділи і не відгукнулися і можливо вже померли б . І вона тоді бідненька тааак плакала …
а як хлопці на фронті по рації спілкуються ? ТІЛЬКИ УКРАЇНСЬКОЮ ! А ще краще гуцульською - то взагалі капець Бачила у ютубі ?
Дівчата, як сумно все це читати…! Як хитро нас усіх пересварили різноманітні покидьки! Яка різниця на якій мові хто розмовляє?! В світі багато країн які зовсім на мають «своєї» мови чи люди там розмовляють 3-4-5 мовами і це їм не заважає нормально жити, без гризні!
Мені все одно якою мовою розмовляє людина, яка любить свою Батьківщину. Країну у якій ти народився, живеш, народжуєш та виховуєш дітей…
За своєю діяльністю я спілкуюсь з людьми з усіх куточків нашої країни. Дуже багато з них розмовляє російською і це їх рідна мова! багато розмовляє «суржиком» і лише не велика частина розмовляє літературною українською мовою. І всі ці люди — ПРЕКРАСНІ ! І я пишаюсь тим, що у нас такі чудові люди! Серед них я не зустрічала жодного закоханого у путіна і тому подібних волоцюг. Чи тих, хто не чекає кінця війни і нашої перемоги! Багато українців, які живуть у Львові, Івано-Франківську, на західній Україні також розмовляють на російській мові. Багато людей саме з Закарпаття як раз не розуміють літературну укараїнську мову! І просять перейти на російську . І що, це автоматично не патріоти і сепаратисти? Маячня! А як багато ура патріотів, які розмовляють українською і “продають” нашу Батьківщину! Напхають свої кишені і потім живуть за кордоном, розоповідаючи нам на якій мові повинно розмовляти суспільство, щоб стати нацією… Іуди!
Знаєте що кажуть хлопці, які зараз приходять з передової відпочити, полікуватись - “Покажіть мені урода, який каже, що українці не мають права розмовляти російською, я йому пику наб’ю!”
А теперь на русском — я выросла в Советсоком Союзе и никто не запрещал мне учить украинский язык! Читать украинскую литературу. Я не знаю где жили люди, которые рассказывают о насильственной русификации. Мой папа, моя сестра - учились в г.Николаеве, на самом Юге нашей огромной страны, на украинском языке, в украинской школе. Мы конечно же изучали украинскую литературу, я свободно общаюсь и пишу на украинском языке. Но относительно своей специальности мне легче говорить на русском. Думаю я на русском языке.И не вижу в этом ничего плохого. Сколько лет прошло с момента окончания войны с Германией пока люди перестали видеть что то плохое в изучении немецкого языка? Или гитлер — это вся Германия? Какая вообще связь любого языка, в том числе и русского с тварями, которые сейчас там у власти и развязавшими войну? Никакой связи. Я очень хочу, чтобы мои дети изучали в школе не только украинский язый, а и русский, как и английский, немецкий, французский… Я хочу, чтобы мои дети читали и знали Лермонтова, Пушкина, есенина, Крылова…потому, что это величайшее мировое наследие! Почему мы должны обделять своих детей таким творческим потенциалом? Потому что у власти в нашем государстве бараны, которым легче разделить и властвовать?
Наш героический губернатор Виталий Ким говорит на русском языке и кто может его обвинить в недостаточной любви к Родине? Только озлобленный глупый человек.
Пройдёт время все путины и иже с ним сдохнут, как собаки, а русские люди всегда будут нашими близкими соседями, для миллионов украинцев родными людьми! Я верю, что так будет и мы прекратим враждовать назло всем моральным уродам.
Всем желаю мира, тишины и здоровья!
Девочки, я вас всех люблю, на каком бы языке вы не говорили!
Це так.
А от це навряд. Стільки горя вони принесли нам, що відмитися довго ще не получиться.
Будуть тоді ті кляті сусіди вчити нашу мову. Як ми і наші діти наразі вчимо польську, італьянсьеу, іспанську, англійську… Кого куди закинуло від війни
не питання. будемо вчити
Не можна піднімати мовне питання під час війни, воно нас розділяє і ослаблює. Думаю після війни російська залишиться як мова міжнаціонального спілкування - пів Європи вчило після другої світової російську, тай багато рідні у нас по бувшому союзу.
Але зараз для нас питання мови дуже болюче, не треба його трогати.