Вже три неділі як яне можу поговорити зі своїми батьками,як вони там не знаю.Коли ж все це закінчиться,капець.
Також знайомий волонтер показав відео нашого будинку,просто жесть. Але хоть стіни стоять і тільки в двох кімнатах протікає криша. Все відкрито,заросло травою вище голови. Дуже важко,але триматися треба.
18 лайков
Скоріш би все закінчилося, як хочеться жити ,як раніше, щоб своє молоко,м,ясо, кози, ЖИТТЯ…
Забрали усе,слава Богу,що Він нас не залишив,а допомагає нам, захищає все,що мали, і це дає надію,що поверне нас додому. Треба почекати і набратися терпіння, і надіятися на Бога,що допоможе і на далі.
18 лайков
Всім привіт,Дуже рідко заходжу сюди ,щоб не засмучуватися,дуже не хватає всього свого, козочек,консервації,…Живимо в будинку,але все одне почуття бомжів. Бува дуже накриває,буває справляюся,також дуже мало світла і виходить як марафон-світло вмикають і все ставимо на зарядку,уроки,хто набирає води,хто миє хто що встигає зробити.Але все одно багато часу просто сидимо. Роботи немає, господарства теж. Думаємо,можливо треба виїхати кудись,щоб підзаробити,або взагалі почати життя десь…Але Україна ближче до сердця,та і додому хочеться,хоча розуміємо що це не скоро.
11 лайков
Хотіла сюди відео залити будинку свого але не вмію,або не можливо.
4 лайка
Держитесь! Скоро всё закончится! По крайней мере - каждый день нас к этому приближает. А потом будет новая жизнь. Наведёте порядок, подремонтируете. Главное, что рядом семья!
10 лайков
Не падайте духом. Ви поїхали на адреналіні і це добре. Набагато гірше, коли залишились, надіялись, а з кожним днем все гірше. І сидиш, і думаєшь - чи зараз, поки тихо, тушонку з кітних крутити, чи потім - під обстрілами просто випустити. Бо обстановка не радує зовсім. Я он, як чркнута, одною рукою “рецепти” шукаю, а іншою - козла для підстраховки 
. Хз, що буде і до чого готуватись. Не знаю, що робити.не знаю
4 лайка
Тримайтеся, так я їх випустила,сусіди з,їли,коли тепер повернемося додому не знає ніхто
2 лайка
Ото ж і я цього боюсь. З таких характерів деяких кіз витягувала до нормального стану, що тепер їх просто кинути це буде зрада. Вони мене витягли з такого розпачу, депресняку, потім - я їх. Як їх кинути? Як? Одна годує і нас, і сусідів, камерунки-першокотки хоч по 700 г, а дояться. Я б віддала на перетримку. Чорт з ним, хай ріжуть всіх, окрім двох. Але ті дві з таким характером, що з ними не будуть панькатись. От як бути?..сліз нема. Ще й мами наші. Короче, побіжим тільки коли хата рухне
4 лайка
Катюш , не думай про кіз , як про людей … в твоїй сітуації окупації - це молоко та м’ясо . І краще нехай тушонки з’їдять твої діти і ти , ніж “спасители” ограбять .
7 лайков
На жаль, я по-іншому про них думати не можу. Багато зробили для мого морального здоров’я. Це…як втратити зір і бути з собакою-поводирем, поки зір не відновиться. Відновився. А своїх поводирів зарання вбити не можу… поки буде, як буде. Вороги й так по всьому селу. І не тільки з прибулих. Багато були дуже поряд весь цей час. Однодумців одиниці. Мовчимо
14 лайков
Так це дуже важко,розумію,так як сама втратила,а тільки почала виходити на 50% зааненської, і тепер себе виню іноді,що їх кинула,а не пішла з ними пішки подалі від війни,а саме частіше згадую собаку,що не забрала її в машину,хоча до города вивести у Харків,але вона просто збігла,а шукати не було часу.
2 лайка
Всіх моїх гостей вітаю з Новим роком, бажаю мирного неба, і нехай усі бажання збудуться у нас усіх 
22 лайка
И Вас С Наступающим новым годом! Самое большое желание у всех нас, чтобы поскорее закончилась война. Желаю Вам мира, здоровья и благополучия в новом году!
8 лайков
Всім привіт,ось і похворіли ми. Коли були кози,хворіли трішки,температури не було аж 38і 1,а це капець,середній мій з такою темпою,не знаю,може я просто дуже надіялася на кіз,а тепер рік майже як без них і без молока. І тепер темпа,та ще така що важко її сбити,таке було до кіз, з ними такого не було.
Можливо я не права,але вони давали гарній імунітет,так сумую я за таким життям,що жили ми.
3 лайка
Певно, зараз у більшості так. Емоційний стан додає удару по імунітету. У нас хоч і є кози, та вже двічі перехворіли цим грипом з високою температурою, важким кашлем. Так що не картайте себе, кози не панацея
2 лайка
Анічка а що нема у кого брать молочка щоб піддержать свою родину ?
Так молочко у козочок цілюще і імунітет набагато сильніший і не дає організму ослабитись постійно піддержує.
Скорішого одужання вам.
3 лайка
Немає кіз,більшість корів, а козу якщо знайдешь у когось то максимум одну на сім,ю і не продають молока,нажаль,а тримати тут ніде,сарая зовсім немає.
3 лайка
Вчора був уже рік як ми живемо в чужому будинку,в селі. Слава Богу,хоть переїжджати не приходилося,але все одно дуже важко жити так,не маючи нічого,тільки сумки які помістяться у машину легкову,в маленький багажник,а речей потрібно для 5-х чоловік.І більше нічого.Роботи тут немає,живемо,що люди дадуть ,гуманітарка та впо. За світло і газ треба платити,слава Богу ,хоть за домівку не беруть. Пишу,а самой плакати хочеться,важко дуже,більше року не бачила своїх стареньких батьків,вони в окупації,дякую Богові,що хоть зв,язок через інтернет ще є.
Дуже сумую за життям с козюлями,за молоком. Сумую за своїми рідними,також за кішкою,вона то з нами але їй прийшлося привикати жити на вулиці,у сарайку,до нас часто приходить щоб зайти,але не можна,дізнаються хозяїва буде погано.
Коли ж все це закінчиться? Прочитала новини-Буданов каже,що навіть коли вийдемо на границь 91го все одну будемо,як Ізраіль.Якось теж не радужно получати ракети від них.
13 лайков
Анічка, рада тебе почути. Хочеться тебе втішити, але немає таких слів. Вірю кожному твоєму слову, бо у самих дочка і внуки за тисячі кілометрів. Але надіємося на наших хлопців і на Перемогу.
15 лайков
Це те що в мене теж на душі 
8 лайков