А в нас вже неначе весна - надворі +11!
Два минулі дні було +6, сніг тане, довелось трошки попрацювати, поки ще не з’явилось болото. Повивозила майже всю теплу підстилку від кіз ( бідолашні вже на такій висоті були, що їсти з кормушки їм доводилось на колінах), повилазили з під снігу “собачі підсніжники” які останні два тижні маскувались у снігу- тож і їх теж потрібно було поприбирати.
А ще, сьогодні, я вирішила після перерви вигуляти кіз на природу. Зранку вийшла і перевірила маршрут - йти було нормально, бо за ніч примерз верх у снігу. Ну ми і пішли. Прийшовши до початку лісу вирішили дальше не йти. Наша стежка на гору іде яром і повністю ще занесена снігом… Але і на цьому місці кізки там трошки пожували гілочок, спробували травичку яка містями вийшла з під снігу, погризли кору, почухали свої обезрожені голови до кущів, поспостерігали як мухи літають над снігом та й через годинку пішли назад. Але не тут то було… Виявилось це непросто… Від яскравого сонечка сніг дуже швидко почав танути і кози почали провалюватись у сніг по самий живіт, картина маслом… (а животи величезні, до родів вже недалеко…) Якими очима вони на мене дивились…)
-І що, куди ти нас привела?!..
-Совісті у тебе немає ані грама!..
-Ти що хочеш, прямо тут козенят ловити? Ми можемо, не сумнівайся, тобі такий подарунок зробити! Будеш знати, як нас по таких снігах водити!..
-І взагалі, якщо тобі треба то йди собі сама, а ми і тут постояти можемо!..
Ну… І що робити, я пішла протоптуючи стежку… А тоді вони “гуськом” потихенько сунули за мною)) Час від часу виясняючи хто за ким повинен іти )) Тоді якась персона вилітала з колії, мабуть робила козячого ангела і виколупувалась із снігу))…
На завтра в нас знову +11 і сонце. Але ми більше не підемо, ми вже вчені)) Чекаємо тепер коли сніг увесь зійде. Потім дощі показує… А там окоти на носі… Коротше, мабуть тепер сидимо вдома… Надіюсь що вони котитись будуть таки за графіком після сьогоднішньої фізкультури…
Вік живи і вік учись! Отак понесло мене сьогодні… Надіюсь що все буде добре…