Я перед пологами запитувала на блок-посту на рахунок комендантської години. Пропустять.
Або швидка.
8 лайков
Гадаю, що цей форум - місце де люди вчаться і обмінюються досвідом. Тому іноді намагаюсь писати відповіді на свої ж питання, коли, як мені здається, вдалося знайти. Тож…
В котрий раз впевнилася, що одна з основних причин відмови кіз від сіна зовнішня. Якість сіна, сторонній запах, не вдала кормушка…. Тощо. В даному випадку - коти. Вони почали щоночі втрьох вкладатися спати в кормушку. Коза не з ними не після них не хоче їсти!
Домовились з котами - коза змінила своє ставлення.
20 лайков
мои тоже после кошек и котов от сена отказывались. одна кошка так вообще себе гнездо в кормушке организовала и коз по мордам била, когда те пытались к сену подойти 
(мы пару недель понять не могли - чего козы из этой кормушки сено не выедают)
9 лайков
А в нас курка неслася колись в драбинчастій годівниці. А коза їла яєчко
14 лайков
Все лякають в котрий раз наступом на Харків, тож намагаємось нічого «лишнього» не заводити. Розуміючи, що можливо прийдеться ще вивозити.
Але життя триває і бере своє.
Не витримала, придбала собі пару кролів!
До війни більше 10 років тримала, різні породи. Десь під сотню. А якщо рахувати ще й в дитинстві, то й усі майже 20.
Потім в один день всього довелося позбутися.
А тепер ходиш дивишся на пусті клітки …. і воно шкряб-шкряб на душі. Ось і не втрималась.
Зато спробуємо нову породу - французький баран.
Розумію, що форум про кіз, але інколи хочеться поділитися і іншими новинами:)
А ще поки писала, зрозуміла…. Річ навіть не в пристрасті до кроликів. А скоріш в якомусь внутрішньому протесті. Чому хтось впливає на мої рішення, чому я повинна під загарбників підлаштовуватися. Це мій дім! Моє життя! І воно триває тут і зараз!
Тож будемо жити (поки є така можливість) 
20 лайков
О це так, капець, в гуглі висвічується те що було в той час, короче фото які зберегли. Так хочеться життя. З природою, з тваринами… Але поки що там близько до кордону. Не рішаємося. А взагалі ото пишуть що знов на Харків, а я ще не народила, страшно. Але сподіваюсь встигну.
7 лайков
Сподіваюсь, нічого не буде такого. Це вже не перший раз…. Звичайно встигнете. Я так розумію, вже ось-ось термін
2 лайка
Термін 29го. Але я сподівалася, що раніше. А він сидить 
2 лайка
Ну, і добре! Буде сильніший. В цій справі не завжди треба поспішати:)
4 лайка
Добрий день ,кроліки це добре ,хай ростуть Вам на прибуток .Все буде добре🌹
4 лайка
Катюшо, Ви дуже мужня людина. Я ось не змогла залишатися вдома, побоялася. Але протест відчуваю так само. Точніше, впертість. Ніколи не працювала так завзято, не мала стільки енергії та планів, ніж зараз, коли хтозна що буде завтра.
Я впевнена, що у Вас усе вийде і господарство процвітатиме. Бо найсильніша запорука будь- якого успіху- планомірна праця й урахування досвіду.
8 лайков
Наші дівчатка вийшли на фінальну пряму. У Принцески 27.03 строк. А ось з Серочкою не все ясно. Активно гуляла з хлопцем 17.10, але перегулювала 6-7 листопада, більше - ні. Тому чекаємо на 5 квітня. Але живіт опустився і почала наливати вим‘я.
Сіно лугове, зерно суміш - овес/кукурудза/сонячник в пропорції 75/20/5% приблизно. Висівки 100гр. Даю гранулу люцерни десь 100гр і кальфостонік по чайній ложці.
Ось не знаю, може за пару тижнів до окозу треба зменшити кальцій? Зменшити люцерну, чи прибрати добавку?
Ще їдять гарбуз, думаю зменшувати, але не прибирати зовсім. Люблять більш за все. Сіно поки не зменшують. Але якщо будуть відмовлятися, або погано їсти - поступимось соковитими.
7 лайков
Я не меняю рацион вообще ни до, ни после, ни во время.
6 лайков
Я також раціон не міняю а от сочні корми не даю такі як буряк гарбуз , даю зовсім трошки жому запареного разом з зерновими але в одні жменькі на одну, боюсь щоб не було отьоку вимені.
Колись Оля вет поділилась що не міняє а зменшує жом от я так і роблю і дуже добре , все йде стабільно і малишня не розгодована народжують самі.
7 лайков
Такое странное ощущение чувствовать себя мишенью.
Просто їдеш в машині по своїм справам, а в цей час виліт ракети. Від сповіщення до прильоту 2-3 хвилини. Зупиняти машину, падати на землю? Але ж брудно, йде дощ. А може і не попадуть, може в інший район міста буде прильот. Зробила гучніше музику.
ОК. Не моя. Живемо далі…
Заїхала в супермаркет. У мене повна тачка, на касі в черзі…знов летить. Ну, що тут зробить за дві хвилини? Чекаю свою чергу.
Їдемо далі, мене чекає донька. І я не можу не приїхати за нею у школу. Так, вона не працює, діти вчаться дистанційно. Але ж там з ними зустрічається психолог. Так, це небезпечно. Школи у нас вже давно мішень. Але ж… життя триває, діти ростуть. Ковід, війна…ще в школу не починала ходити, а вже 4 клас. А що робити потім? Як соціалізувати?
Ідемо з нею до дому, зробили гучніше музику.
Мабуть колись психологи будуть вивчати. «Людина-мішень. Адаптивні механізми психіки.»
P.s.: Раніше мені здавалося, що це все страшний сон. Зараз я прокинусь і все буде як раніше.
Тепер - життя до війни - це було вже так давно, як сон.
22 лайка
Хотіла щось написати. Нема слів. Просто міцно вас обнімаю.
5 лайков
Це дуже страшно, читаєш і мурахи по тілу, ніби з Вами їдеш у машині, стоїш в черзі. Тримайтесь, дай Боже Вам сил і терпіння і ангела охоронця.
Скоріше б цей жах закінчився.
7 лайков
Так, війна змінила нас назавжди.
11 лайков
Катя, у вас світиться віконце, а це вже дає надію. Як ви?
Не знаю. Мабуть добре. Живі, здорові. Це головне.
Харків і все навкруги атакують ракетами, балістикою, шахідами і, з вчорашнього дня, ще і КАБами. У нас не має ППО, все що летить долітає будь-куди і у будь-який час доби. Щодня гинуть і травмуються люди, страждають діти. Насправді це все жахливо.
Сестра живе в Харкові. Два дні поспіль прильоти рядом з домом.
У нас теж за неділю два не далеко.
Після першого малий не спав до ранку. Під час другого були на вулиці, мене трошки контузило. Відчуття схожі зі струсом мозку. Не сильно, через декілька годин все пройшло.
З кожного утюга «експерти» розповідають про наступ на Харків. І це теж не додає впевненості.
Вчора дивилась будинки по всій країні. Навіть не знаю … може Чернівецька обл. В мене не має друзів чи навіть добрих знайомих в жодній з інших областей, тому байдуже куди….все моє життя тут. Я народилася в Харкові, вчилася, жила тут. Я люблю своє місто.
Знищили ТЕЦ, а це означає, що наступної зими майже все місто може залишитися без опалення. З електрикою у нас теж не дуже. Більшу частину дня не має світла, вчора і ввечері не було. Тож коли є - треба все встигнути.
Кажуть - «Харків - незламний», «Живе та працює».
Ні! Зараз він втомлений, виснажений. Люди дійсно живуть і працюють. Але це по інерції.
Тож ми впорядковуємо двір. Жартуємо, що кацапи,коли прийдуть, а ми їм порядок залишимо.
Намагаємося втримати рівновагу, сподіваємося на краще.
14 лайков