Про вулик

Доброго всім дня!
Маю мрію: завести бджіл.
Коли я була ще дитиною, батьки мене, з двома меншими сестрами, відвозили на літо до дідуся й бабусі (самих найкращих на світі). Вони проживали в сусідньому селі і тримали багато худоби: і птицю, і поросят, кроликів, нутрій і корова була, кози, ще й шовкунів, в ті часи, годували (пам’ятаєте?) і город здоровий і сад.
Ще на літо приїжджала тьотя з чоловіком і двома синами, які були нашими ровесниками. У будинку було дві кімнати, їх називали хата і хатина (можливо, хто пам’ятає, хоча у різних куточках України, напевно, називали по різному). І ми всі проживали разом, ніби у вулику.
Бабуся з дідусем - люди, котрі пережили і голод, і війну - дуже працьовиті були, і нас до праці привчали з дитинства: ми все допомагали по господарству, по силі своїй) Та, найбільше, мені подобалося допомагати дідусю біля пасіки (була невелика пасіка, щось близько десятка вуликів).
Мені доручалося підготовляти рамки до навощування: ми сідали на маленькі стільці, ставили на коліна по рамці і маленьким ножиком зачищали рамку від бруду, а перетяжки з дроту, на які наживлялася вощина, від іржі. Це треба було робити дуже обережно,бо при сильнішому натиску дріт рвався, що, іноді, в мене й виходило (на мій превеликий жаль). Потім дідусь брав, розігрітий на сонці, лист вощини, клав на рамку і обережно притискав тупим кінцем ножа - рамка готова. Та за цим процесом я лише спостерігала (ще не доросла) і мріяла, що скоро і сама стану наживляти рамки. Але стався один прикрий випадок…
Одного дня дідусь передивлявся пасіку, зрізав труня. Я бігала біля нього, допомагала обдимлювати рамки, щоб бджола тікала. Нахилившись над відкритим вуликом, стала розглядати личинки зрізаного трутня і тут мене, під око, кусає бджола і чую крик дідуся: Іро - тікай. Я, стрімголов, кинулася до малини і там сховалася.
Потім дідусь розповів, що коли я схилилася над вуликом, бджолам щось не сподобалося і наді мною зібрався цілий рій. На щастя дідусь це помітив і я вчасно втекла, мене вкусила лише одна бджола. Бджоли мене кусали і раніше, але ця попала в таку ділянку, напевне, що я декілька днів не злазила з печі, щоб мене ніхто не бачив (хоча мені було тоді років 10). Я так запухла, що одне око відкривала рукою, щоб подивитися “Дику Розу” (тоді був популярний такий мексиканський серіал і село пустіло, коли він йшов)), а інше не відкривалося взагалі.
З тих пір я стала боятися бджіл і обходити десятою дорогою.
Зараз я вже доросла, маю чоловіка і двох діток: доньку та сина. У нас приватний будинок, є худоба: індокачки, кури, кролики та це все для їжі. І от я згадала дитинство, як мені подобалися бджоли і спала думка: а що як завести бджіл: для себе, для душі, вуликів три-п’ять?
Але, нажаль, дідуся й бабусі вже немає з нами, а я так і не перейняла весь дідусевий досвід по бджільництву. Я розумію - це великий труд і треба багато знань, та і коштів. І виникають думки: а чи справлюся, чи варто починати?

36 лайка

Привіт! Вітаю на форумі! Дуже цікава історія :hugs:. Варто заводити пасіку! А я, Ірочко, буду ходити по медок до вас!

5 лайка

Може покажете нам свою живність?:wink:

3 лайка

Вітаю Ірочко! Заводь пасіку, якщо є мрія, потрібно реалізовувати!

6 лайка

Ради вітати нову людину з новою цікавою історією ! Продовжуйте ,Іра, знайомити нас зі своєю родиною та господарством .

4 лайка

Дякую за гостинну зустріч

7 лайка

Вітаю, Іра, читаю про вашу пасіку - і сльози на очах - згадалося своє дитинство ,і рамки,і вощина ,і напухші вуха і губи від укусів бджіл, і трутні ,яких можна було брати в руки і вони не кусалися… Тільки я з татком була на пасіці…
Ви так душевно написали :hugs::hugs:. Спасибі :two_hearts:

9 лайка

Я сама плакала, бо Іра - моя сестричка, розповідь про наших Дідуся і Бабусю). Ми їх дуже любимо. Колись Дідусь змайстрував мені сопілку з ліщини, я свистіла на ній свистіла і вирішила піти на пасіку до Дідуся, показати як я навчилася. Стала біля вулика і давай вигравати, коли одна бджола залетіла у дудку та як свиснула мене в губу:joy:. Анжеліна Джолі відпочивала:joy::joy:. Отака була наука))

15 лайка

А от тепер сміюся :wink:, сама не раз була з красивими губами )):hugs:

4 лайка

Дуже вдячна за такий відгук. Я дуже хвилювалася, перед тим, як натиснути кнопку Напечатати, бо це, дійсно, частинка моєї душі. Дуже рада, що у вас вона викликала приємні спогади.

11 лайка

Завжди не вистачає підтримки та досвіду старших людей яких уже немає з нами. Скільки б іще навчили, підказали, поділилися своїм досвідом, вмінням. Але в наш час так допомагають сучасні технології, інтернет. Кожен, якщо є бажання, може найти для себе все, що потрібно йому для вивчення тої чи іншої інформації, якої бракує - це групи, форуми і тд., та запитати, переглянути, почитати про ту чи іншу інформацію, якої не вистачає, набратися досвіду в уже досвідчених людей. Бажаю почерпнути щось свіже, набратися натхнення на втілення в життя чогось, що давно хотілося і ніяк не виходило розпочати!

13 лайка

Буду старатися, дякую

4 лайка

Ахтыжностальжи!..

если 3-5 - заказывайте сразу тот улей в котором спать можно. Говорю вам, как человек, держащий для себя 3-5 семей. Теперь мне эти первые ульи уже лишние, хватило бы одной четырехсемейной лежанки.

9 лайка

Клаас, дякую за чудову ідею. Я знала про лікування бджолами, та про такі вулики навіть не чула. А у вас є такий вулик? Цікаво подивитися на фото, якщо є.

4 лайка

З нетерпінням чекаю весни, можливо вже з’являються вулики😉 та ще й не прості. Я так зрозуміла - буде 1 довгий вулик з 5 сімей.

3 лайка

Моя мрія відпочити на такому уліку. Моя порада - купуйте лише такий. Багато про нього читала, дивилася. У наш не легкий час - це панацея від нервових хвороб, релакс,адаптація! Не знаю де в Чернігівській області є такі, я б безперечно зїздила, навіть, уже завтра

4 лайка

Свєта - це класна ідея, я теж загорілася. Якщо здійсниться - обов’язково будеш приходити на апітерапію.

4 лайка

Чомусь я забулася за такі вулики, а тепер згадала, що бачила цілі будиночки на вуликах. Люди відпочивають і оздоровлюються в них. Знаючи твого чоловіка, Іро, ти тільки подай ідею, а він реалізує

5 лайка

Промоніторь інформацію і покажи нам фото вуликів, які знайдеш, а також вислови думки з приводу того, яку пасіку ти бачиш у себе на обійсті. Давай мріяти, я уже хочу бачити, що ти плануєш, покажи де знайдеш місце для будиночку, навіть, задумайся про вільний досту тим людям, які захочуть прийти чи приїхати до тебе на оздоровлення

2 лайка

Ну, може не зовсім вільний :face_with_hand_over_mouth::relaxed:

3 лайка