Люда вам девочки уже ответили.Можно купить козлика и дешево и в подарок получить.Ходите в гости по страничках и по объявлениях.А еще есть тема-козлики за символическую плату
Подарунок, мені не світить. Я не встигаю набрати відповідну кількість балів. А купити все ж таки надія є.
Люда а вы какую породу хотите завести?
Хочу зааненську козочку, але можна і інші варіанти роздивитися.
А где вы живете?
Полтавська область Пирятинський район
Далековато от нас, а то б я предложила Таллера своего, в подарок.
Я из Донецкой области Добропольский район
А ваше місце знаходження?
В березні починаються окоти, у нас зааненці, можу подарувати новонародженого козлика(подарую як що заберете до тижня від народження) Як що цікаво пишіть у приват
Доброго вечора
Нарешті я добралася до форуму. В мене після городу, самопочуття ніби цілу ніч була на дискотекі, а потім ще пахала на огороді. Але не все так погано. Я приїхала додому і красота: теплий чай з меліси, а ще гавкіт, муркотіня, кукурікання і так спокійно стало. А колись відмахувалася від села, навіть соромно згадувати зараз розповім…
В мене дві технічні освіти, я швачка -закрійник і кухар - кондитер. Останню я получила в Полтавському ВПУ ім. А.О. Чепіги (здається колишня 21 ПТУ). Перший рік навчання, я проживала в гуртожитку, а там не подалік проходить Ж/Д станція Супрунівака. Пів року для мене це жахіття, було наче вічність, особливо коли у 23:15 (досих пір пам’ятаю цей час) їхав “товарняк”. З часом я можливо звикла, а можливо допомогла подруга, було спокійно, але не комфортно. Я чекала довгоочікуваних виходних, додому в село. Рік пролинув швидко, нас училище відправило на проходження практики в Кирилівку, Бердянський район, Запорізька область (дитячий табір “Гвоздика”). Це ще більше для мене відвернуло город. Там був взагалі ЖАХ (і умови, і оточуюче середовище - це взагалі окрема розмова ).
Але є одне, за що я вдячна. Тут я зустріла свого коханого чоловіка. Він на сусідній базі теж проходив практику, але зварювальника, направили із Карлівського училища. Тих три з половиною місяці були дуже довгі… Але все ж таки знову дорога додому, до села. Навіть після одруження, я ненаважилася проживати в місті, навіть чого б мені не коштувало, але чоловіка переманила в село. Інколи він мені і потурає, мов би зараз сиділа би в теплі і добрі, а не ходила по двору заглядала.
А я хочу ходити по сараю, курятнику. Полоти огороди і квітники. Заніматися тим до чого лежить душа. Мені подобається моє село. А тепер і поготів ми тут осіли. В нас чудовий будиночок, садочок, двоє діток, поруч мама.
Город не для мене
Фото цьогорічних нажаль не має. Так як у мене Не все, як у людей
Маю кімнаті квіти кактус Шлюмберга, або як іще в народі називають “Рождественик или Декабрист”. Вони у мене різнокольорові. Мій Мурзік (заразюка), уже вдруге обгриза пуп’янки. Хоча на цьому вікні стоїть трава для котів. Можливо йому чогось не вистачає?
Іду до дому до батьків. Не має слів, щоб виразити своє… навіть не знаю як і описати це словами.
Зверталися до голови сільської ради. І все без змінно. В них кошти не закладені. Але вибачте мене, якщо на потреби, які дійсно потрібні для села, в казні села немає грошей, то значить колонки для клубу і мікрофони ( вартість яких 57000 грн) - це потреби села. Можливо я панікую, але де справедливість. Я не прошу сюди асфальту, просто дві машини мілкого граніту вистачило б.
Ну нарешті і я готова до весняних посівів
Але на вулиці начинается справжня зима. Тож напевно потрібно відкласти, чи може хто уже начав сіяти. Як більшість, діліться досвідом.
На самом деле гранит не спасет. Нужно вынимать всю землю минимум на 60 см, потом сыпать песок, потом только гранит. Иначе он сразу же просто погрузнет и уйдет под землю. Мы это проходили на своей дороге. Его сколько не сыпь на дорогу, он всё равно утонет, если так не сделать.
Так і є. Дорогу вкладають шарами. А інакше все тоне… Ми живемо на хуторі і є шматок грунтовки. Там де пісок втрамбовагий ситуація краща, там де чорнозем - болото(
Люда, по лунному календарю сіємо перці 10 лютого! Тільки в цю пору року потрібно обов’язково підсвітлення.
Так в селі є пісщані кар’єри, але все впирається в бюджет. На днях до сусідів викликати швидку допомогу. Такого від них наслухалися. Сказали в наступного разу доводьте до дороги, а це метрів 300 - 400. І це не дитина, що можна взяти на руки і нести