звісно, всім буде цікаво, розказуй, показуй! У мене сусідка доньку з мамою в Ірландію відправила, ще у 23-му, їм подобається там
3 лайка
Ира, я понимаю, что тема не для форума, но если так всё сложно, вплоть до депрессии, то может не тот путь выбран? Зачем загонять себя в болото, а потом легендарно вытягивать? Ну, это так, на подумать… Захочешь - поговорим более подробно.
3 лайка
Добре! Сподіваюсь буде цікаво
Я згодна з Анею ( не підтягує нік, що зараз в Америці), що там десь далеко життя зовсім інше зі своєю бюрократією, листами і багато чого нами позабутого, але спокійніше, передбачувано, ситніше. Ми були дуже здивовані, коли нам подарували телевізор та дівіді програвач з дисками. Виявляється так дешевше, бо інтернет коштує від 80є на місяць, а за телебачення теж треба платить окремо. Але пенсіонери багато подорожують, дехто проводить холодні місяці в Іспанії, часто зустрічаються в пабах, разом снідають чи обідають. І, звісно, не гарують на городі.
І ще. Там ні хто ні куди не спішить!
Спочатку ти всьому дивуєшся: як можна спокійно розмовляти з касиром в супермаркеті, коли за тобою черга. Але вся ця черга спокійно чекає! Якщо хтось біжить на станцію, то це українці запізнюються на потяг, бо місцеві всі! мають машину і до потягу приїдуть, а якщо і спізняться, то спокій поїдуть на наступному. Або, як колись моя знайома, коли побачила, що я вже на станції, червона та запихана купляю квиток з іншого боку, то попросила машиніста зачекати декілька хвилин. На що він відповів: та без проблем, не хвилюйтеся!
Серед сірого похмурого неба, часто таких же будинків, величних замків просто вражає зелені простори і яскраві квіти. А також спочатку брови лізуть на лоба, коли бачиш місцевих модніц, безліч яскравих нарядів, паєтки-це взагалі святково! І нікому діла немає до чужого вбрання!
А фестивалі! Це ж просто колейдоскоп якийсь!
Так 17 березня відмічали день Святого Патріка.
Відео не загружу, але пару фоток спробую
12 лайков
Люда, трошки пізніше, добре?
Чого я боялася, то і отримала. А змінювати стопятсот разів своє життя і виходити за зону комфорту вже звично, але все одно лячно
2 лайка
Все буде добре 
1 лайк
Іра вибачаюся але чому ви повернулися Запитую тому що мої діти за кордоном вже півтора року і вже пішли розмови залишиться там назавжди але в мене теплиться надія що вони повернуться додому нажаль ми ще находимся в зоні обстрілів Якщо вам не зручно відповісти я зрозумію
1 лайк
Формат форуму не змінився, все так само. То ти відвикла за довгий час.
Так, писати настрою особливо немає, багато у кого проблеми, хтось евакуює господарство, у когось загиблі в сім’ї, або з житлом щось. Таке у нас спільне горе.
Та й щоденні бомбардування, обстріли, шахеди не додають настрою.Не дають нам жити.
2 лайка
Спробую відповісти.
Як би не було добре в гостях- ти все одно в гостях. Так, там більше можливостей особливо для молоді. Моя донька обираючи Ірландію, дивилася на своє бажання вивчити анімацію- вона вважає що там найкрутіші студії та навчання, закінчує зараз 5 ступінь, вже поступила на 6. Але, коли я запитала, чи хоче вона там жити, бо я працюю і згодом зможу отримати іпотеку ( теоретично), вона сказала що ні!
Ще одне. Син зараз проходить навчання, готується в третю штурмову. Я вірю, що все буде добре, але хочу його бачити частіше ніж раз у рік.
Ну і наступне, чому я шукаю будинок. Я вірю в Перемогу! А це означає, що треба буде кудись повернутися. Якщо що, то я хочу повернутися в СВІЙ дім і щоб мої діти могли приїхати до мене в гості, привезти онуків. Пригощати їх смачними домашніми продуктами. Це вже мій особистий бзик.
Але так, за півтора року спокійного, врівноваженого життя, коли ти не нервуєш, що завтра немає що їсти чи заплатити за житло, і нічого на голову не прилетить,трохи змінюється і настрій, і світогляд
13 лайков
Так, це зрозуміло.
Що хочу ще сказати. Я працювала до 3 ночі по українському часу. Поки прийшла, душ, вляглася, якраз наступає той страшний час, коли долітає вся ця гидота. І ми з колегою, вона з Борисполя, сидимо в новинах. І розуміємо, що нічого не можемо зробити, але закрити новини та лягти спати не виходить.
Це буде цинічно звучати, але мені тут спокійніше. Поки що
4 лайка
А це наш хор « Мальва». І дуже цікаво що про нас вже багато знають, запрошують на різні заходи
А це моя робота для хору, я дуже нею пишаюся
15 лайков
Я спробувала загрузити просто фото, якщо вам їх видно, то не буду більше робити скріни, просто фото якісніші
3 лайка
Та звісно, спокійніше. Але до всього звикає людина, як це не дивно буде звучати.
Іду з нічної дойки, а я закінчую десь о першій. І дивлюся на небо. Але не на зірки, а на прожекторні промені, які вишукують шахеди. І слухаю, як ті шайтан машини над головою гудуть. І вже зовсі без паніки (аж страшно це усвідомлювати) думаю, хоч би не над хатою збили, або не поцілив. Страшно, кли щось змінюється. Шахед летить не на тій висоті, що раніше, якщо нижче, то вже якось страшно, або якийсь інший звук.
Так щодня. Лише пару раз було таке, що не літали. Виходжу і тихо. І так насторожує, ще сстрашніше, ніж коли літають. Стою і думаю, що цей страх уже в тобі в крові. Чи буди колись так, як раніше, спокіно на душі? І кожного разу бажаю кожній родині агресора, кожній руснявій матері відчути той страх. І щоб до кінця життя , їхнього, їхніх дітей, їхніх онуків. Щоб це наше горе повернулося туди сторицею.
9 лайков
я думала що тільки я одна така що коли обстріл або дрони то страшно звичне діло а коли декілька днів тиші і вже хвилюєшся дужче чим коли обстріл Як змінилося наше життя
2 лайка
Доброго дня!Боже яка краса! я дуже хочу таку, чекаю дуже вашого повернення в Україну 
1 лайк
Дякую! Якщо ви про гердани, то, звісно, я ще не маю тої майстерності, як в тих що вчуся. І швидкість не велика, але отримуєш велике задоволення від цієї кропіткої роботи
так про гердану, не згадала як вона називається 
це дуже гарно.Я зараз вишиваю Лейбик це камизелька така побачила в новинах 1+1і так мені захотілось таку мати, вииваю не дуже але подивимось що вийде і хочу гердану таку
1 лайк
Поки я все ще « безгоподарча» чи « безкізна» 
чи просто « бомж», можу ще трошки розповісти про життя на острові.
Ми і там жити не могли як нормальні люди.
Почну з того, що острів не великий, на ньому проживає 5.3 мільйона населення. Не дивлячись на всі історичні проблеми Ірландії, в них не розпорошували на друзки міста та села кожні 70-100 років. Багато хто володіє будинками, фермами, замками декілька поколінь. Будівництво в них за нашими мірками трохи дивне. Щоб побудувати щось нове, там дуже багато тяганини. Коротше, житла на всіх не вистачає, коштує воно там дорого. А тут ще й українців понаїхало.
Пожили ми в наметі, потім нас переселили в будинок, де жили мами з дітками і одна повна сімʼя. Одна кімната- одна родина. Маша моя нервувала, бо 5 маленьких дітей, які гоняли по хаті до 1 ночі, не давали їй навчатися навіть через навушники. Я не знала чим себе зайняти, коли я за день звʼязала три пари шкарпеток, стала шукати собі пригоди. І так дісталася хору, познайомилася з прекрасними людьми і…понеслася.
Ми достеменно не знаємо хто доніс на господаря цього будинку, що нас нам забагато і ми точно не одна сімʼя. Але нас всіх розвезли по інших будинках за 5 годин.
Ми переїхали в будинок знову до інших наших. Але за містом, де немає магазинів, пабів- це головний показник що село забите 
. Але там були гарні кімнати, сухий не пліснявий будинок, школа, садочок та шикарний стадіон. А ще там є закрита заправка, яка виглядає як декорація до фільму про дикий захід
Не знайшла фото, залишилось лише фото з нашого вікна. Це 20 лютого. І все нам підходило, крім транспорту. Автобус 3 рази на день. Маруся на навчання на 9 годин виїзжала в 6.4, до міста 15 хвилин їхати і далі ми ( я ж не могла її саму в темряві кинути) тинялися по підворотням, ховалися від дощу, бо в цей час ще все закрито.
Був ще один великий плюс в цьому селі- вчителька англійської. Я почала потроху щось розуміти. З її подачі я потрапила на козячу ферму.
Але перед цим ми знову переїхали!
10 лайков
Ферми.
Якщо ти фермер- то ти багата людина. А ще дуже поважна, яка час від часу зʼявляється на сторінках рекламних журналів супермаркетів, як локальний виробник.
На зелених полях багато корів, биків, овець, олені, коні, віслюки, навіть лами. Кіз я не бачила. І тут зʼясувалося, що вони є, але маленькі в якості домашніх улюбленців. А ось велика ферма відкрита не так давно і мені пощастило туди потрапити.
Так як машини в нас немає, то по нас приїхала господиня- зробити нам екскурсію. Перший шок був авто. Здоровенний ренжровер весь в гімні та сіні. Оце я розумію- машина за призначенням!
Так як клімат помірний ( не морозів, не жари немає), то тваринки живуть під накриттям у великих вольєрах. Максимум автоматизації. Марічка була за перекладача та ледь встигла за моїми запитаннями. Тій фермі було два роки. Кіз завозили з Нідерландів та Німеччини. Фахівців по козах небагато, ветеринари знаються по коровах та вівцях, по козах тільки вчаться. Роги- як попало випалені. Козенята випоюються спец сумішшю розбовтаній на воді з мийки доїльних апаратів, але сидять під лампами. Цапи… напів лисі. Сіно- ой, воно ж з пліснявою. Так, каже хазяїн, це сіно не найгірше, нічого страшного, що не зʼїдять- бикі доїдять. Побачила я там козочку, що лежить. Їй погано, треба спасати, кажу. Хазяїн пішов помітив її червоною фарбою. Козочка не величка, пару тижнів як привела мертвих козенят. І тут я наважилась показати що вмію 
. Була та коза напоїна віскі з содою та олією, бігали ми з нею півгодини. Після моїх знущань, вона бігом побігла до кормушки за сіном. А господиня принесла мені препарат ( вже й забула як називається, але тоді памʼятала, що десь на форумі ми його згадували для запуску шлунка)
Працюють на тій фермі хазяї:чоловік, жінка та їхні діти між навчанням. Молоко збирається в танку, по нього два рази на тиждень приїздить переробник.
Ще там є декілька корів та биків мʼясної породи.
Все що помирає забирає окремий чоловік десь на переробку ( труднощі перекладу)
Коли я «награлась» на фермі, господарі зібралися, пригостили нас молоком та поїхали разом з нами з ферми. На моє питання: а як же…а хто ж там залишився…а раптом щось? Спокійно відповіли: ніхто, ми приідем на вечірню дойку, знову погодуємо і все.
А не наше заглядання та цілування в дупцю…
Там дуже спокійно ставляться до життя та смерті. В цілому в житті має бути баланс між роботою та особистим життям. No problem, don’t worry - немає проблеми, не хвилюйся - це найчастіше що чуєш
10 лайков
Пропиленгликоль) Я помню)
Так у нас тоже не все такие). Только козонутые)
7 лайков