Ми за вами теж. Сподіваюся, у вас все добре ![]()
Дякую. Звичайно ми в безпеці, але серцем ми завжди з усіма вами!
Ну що, якщо Господь управить, то на початок Березня будемо їхати додому. Досить вже.
Діти сказали - кізонькам бути!
То певно буде “Козина хатка” 2.0 A’l be back
А от і Саша обізвався. Буде у вас і “козина хатка 2”, і все-все буде.
Ну що, мої любі? Приїхав я на розвідку, мамо рідна! Скільки роботи! Дворічний сухий бур’ян, хворі геть абрикоси. Трохи полазив пообрізав дерева, прикинув що куди. Треба сарай для кіз вичистить. Обшити його ззовні і всередені. Курник зробити людський. Та короче, це можна на місяць писати. Трохи читаю форум, так, людей поменшало, але якість залишилась. Це вже щось. Зі свого боку обіцяю добавити інформації. На жаль, у вимушеній еміграції, я не набрався досвіду козоводства у німців, бо тут його зовсім немає. Трохи по курам цікавого побачив. А так, суцільна туга за домом. Ми усі з нетерпінням чекаємо на скоре повернення у Березні. І закрутиться, завертиться. Буду звертатись за допомогою, за цінними порадами і просто так, як раніш, поділитись гарним фото і настроєм. А я налаштований на добро, я відчуваю, скоро все буде добре! Головне, щоб Господь сил дав, інше поборемо!
Забув написати. Собачка наша, вівчарка Діна, геть хвора. Шерсть повилазила, вавки червоні. Наш " помощнік" не справився. То негайно вколов івермектин, каплі на холку, вітазал. О, на наступний день Діна стала жвавіша, від мене не відходить, в очі заглядає. Скоро, вже зовсім скоро. А вона наче розуміє, вже наче немає тої туги, що спочатку була. Хоча може звикла вже, що нас немає. Будинок теж, наче заграв фарбами і теплом. У ньому частина моєї душі, бо кожний цвяшок моїми руками забитий! І він теж мені радіє! Який це біль, для нас усіх! Для тих, хто лишився, хто поїхав. Але можна повернутись, відбудувати, вилікувати, а от загублені життя не повернеш. Ми повертаємось, бо я хочу, щоб мої діти жили на своїй землі. І я хочу працювати тут!
Саша, як добре, що повертаєтесь! Одразу кажу - в березні будуть у нас окоти - якщо захочете - подарую вам вигодуване козенятко. Кози та козли перевірени по нащадках, дуже перспективні по молочності кізоньки будуть. Ламанчі та карлики. Тім більше ви зовсім рядом з нами живете, звертайтеся!
Ай дякую! Так, прийдеться по старим друзям звертатись. Бо діти сказали неодмінно, щоб кози були! Треба буде після приїзду терміново сарай до ладу привести, а там і кози. Добре, хоч трохи сіна, правда дворічного, залишилось. Правда кум каже сьогодні сильно бахкало вночі. Так мені хотілось, щоб діти вже цього не чули. Прийдеться потерпіти, думаю вже не довго.
Вітаю всіх. Ох, літо вдалось насичене на роботу та події, писати не було часу. Господарство своє, ми з Божою поміччю, та за допомогою старих і нових друзів, козоводів, відновили. Тепер у нас є Соня ламанча, Діана альпо-нубійка і Мамка заано-нубійка. Є дві сестрички нубійки, та ламанча ярочки. Козлик Пушок, гарнюній нубієць. Довго входили у колею, але, як то кажуть, “руки пам’ятають”. Довго вичищали сарай, бо три роки стояв, та і останній час, поки були тварини, його ніхто не чистив. Підремонтували і вперед. Діни нашої, нажаль, не стало. Ми узяли дорослого вівчара. Хозяї поїхали за кордон, його кинули сусідам. Люди потримали, та й виставили на “віддам у добрі руки”. Ми приїхали знайомитись, а нам його з новим ошійником і повідком ведуть. Я питаю, головне як до дітей? Завірили, що не агресивний геть. Ну так і вийшло, наш Рік, порядний пес, слухняний. Діти його жмакають, він мовчки все витримує. Хоча Діна часто гарчала на меньших, а Влада могла і цапнути.
Далі буде.
Вимкнули світло, то є трохи часу. Садочок наш порадував сливами та яблучками. Абрикоси витягнув з моніліозу, але попало під морози. В нас низина, опускалось досить сильно, до -7.
Намагаємось жити далі! Радість від рідної землі затьмарює усе зло, що коїться навкруги. Маленький закритий світ, для нас, дітей і кіз.
Усім бажаю миру та здоров’я. Пишіть, коментуйте. Фото трохи викладу.