Хутір Семиділки

Такс, дорогенькі мої) ось вам:
Смесь специй Заатар (захатар, сатар, затар, затр) - что это такое и с чем это едят?

обсудить этот кулинарный рецепт в группе Мои любимые рецепты

Заатар очень популярен на Ближнем Востоке - в Ливане, Иордании, Сирии, Марокко, Ираке, Турции, Армении | И конечно же, в Израиле, как, должно быть, было и во времена Авраама и Моисея | Заатар кладут в салаты, посыпают питы с оливковым маслом, добавляют в молочные продукты | Его используют в мясных и овощных блюдах | Заатар смешивают с оливковым маслом и макают в него хлеб и каак (кунжутные бублики) | Также им посыпают тесто и пекут лепешки по названием манакиш | Им посыпают йогурт, творог, хумус, и пиццу

Собственно, ЗААТАР - это пряное растение, которое и дало название всей смеси
Проблема в том, что разные источники понимают под заатаром разные растения, так как в разных странах имеют в виду разные травы под одним названием

Это и майоран сирийский

Это и фимбра колючаяimage Почти в каждой ближневосточной стране свои пропорции этой смеси, да и в разных странах имеют в виду разные травы под одним названием - zaatar.

Некоторые смеси остры из-за красного перца, в некоторые добавляют лимоны для аромата, есть смеси с зеленью, соленые – вариантов не счесть. Неизменны только три компонента – кунжут, сумах и zaatar.

Как видно из названия, этот вид орегано рос на территории современных Сирии, Палестины и Израиля и имеет богатейшую историю. И в Католической и в Иудейской энциклопедиях отмечается, что именно это растение упоминается в Библии под названием «ezov», «ezob», на арабском «saatar», изначально обозначающих несколько видов растений из рода Satureja, также являющихся родным для Палестины. Следуя библейскому Ветхому завету, можно сделать вывод о том, что ezov в древнем Израиле и Палестине использовался двояко – в ритуальных целях – пучкомezov разбрызгивали жертвенную кровь ягнят по притолокам дверей в день празднования Песах, кроме того, пучки применяли и для ритуальных очищений и омовений, вплоть до прокаженных.

Непритязательный и скромный кустарничек, росший на скалах и каменистых склонах был общедоступен для всего населения Израиля и Палестины. Позднее, в европейском христианстве эта традиция перешла на иссоп европейский, и кропления святой водой стали осуществляться им.

Вкус и запах у сирийского орегано средний между тимьяном, орегано и майораном. Это же растение используют в Марокко и Египте для похожей смеси «dukka».

Современные исследования подтвердили его

  • дезинфицирующие,
  • бактерицидные и
  • антиокислительные свойства.

Основными компонентами эфирного масла сирийского орегано являются - гамма-терпинен, карвакрол (69,5%), р-цимин (10,3%), бета-кариофилен и еще более полутора десятков компонентов.

Один из израильских вариантов такой смеси – Za’atar,

  • кунжут,
  • барбарис,
  • лимонная кислота,
  • соль.
  • «Зеленая смесь» Za’atar не включает сумах, но
  • добавлены зелень петрушки или пажитника греческого.

Смесь из сирийского города Алеппо отличается, например, от травяного аромата израильской смеси, обогатившись

  • обжаренными семенами кумина и
  • кориандра и
  • капелькой аниса.

Сирийский Za’atar - отличная приправа к баранине, жареной на гриле.

В Иордании, смесь Za’atar соединяет в себе ореховый вкус кунжута с кислинкой сумаха и тимьяном, и является популярной приправой для жареных блюд и мяса и птицы на гриле.

Смесью посыпают мясо и овощи, птицу и рыбу перед запеканием, кебабы, салаты. Чаще всего к смеси добавляют оливковое масло, иногда добавляют хуммус и намазывают на хлеб.

=======================================================

Вот несколько вариантов разных рецептов Заатара (захатар, сатар, затар, затр)

Ингредиенты

  • 3 столовые ложки сухого тимияна,
  • 3 столовые ложки сухого майорана,
  • 3 столовые ложки сухого базилика,
  • 3 столовые ложки сухого орегано,
  • 3 столовые ложки жаренного кунжута,
  • 2 столовые ложки сумах (молотый),
  • 2 чайной ложки зиры (или кумин),
  • чайная ложкa соли.

Как приготовить

У нас нет (а может я не нашла) молотых трав майорана, базилика, орегано – поэтому я перемолола всё в электрической кофемолке.

Итак, перемолоть частями все сухие травы.

Кунжут пожарить слегка на сухой сковороде, и остудить. Я и кунжут перемолола из-за детей, а то станут перебирать.

Зиру так же перемолоть.

Всё смешать в чашке, добавить соль и сумах.

Сумах у нас продаётся в турецких магазинах молотый с добавлением соли

koolinar.ru

=======================================================

Состав

  • 3 ст.л молотый тимьян
  • 3 ст.л молотый орегано
  • 3 ст.л молотый майоран
  • 3 ст.л жареный кунжут
  • 2 ст.л сумах
  • 1 ч.л молотый кумин
  • Морская соль(мельничка) 1 ч.л

Все травы должны быть мелкого помола, добавить к травам жареный кунжут, сумах, кумин, соль, перемешать.

Perla

=======================================================

Za"atar

  • 1 пучок тимьяна, нарубленного
  • 1 пучок петрушки, нарубленной
  • 1 луковица шалот, мелконарезанная
  • 1/4 чашки сумаха
  • Соль и перец по вкусу
  • Обжаренные семена кунжута
  • 1 чашка оливкового масла

Все перемешать.

Домашняя смесь Za"atar

  • 4 ч.л. сухого орегано
  • 3 ст.л. сухого тимьяна
  • 2 ч.л. чабера
  • 2,5 ч.л. майорана
  • 1 ст.л. сумаха
  • 1/3 чашки семян кунжута
  • 1,5 ч.л. соли
  • Мелконатертая цедра 2 лимонов

В небольшой миске смешайте все травы, сумах, кунжут, соль и цедру. Можно хранить 2-3 месяца в закрытом контейнере.

Za"atar

  • 50г кунжута
  • 25г молотого сумаха
  • 25г сушеного тимьяна

Обжарьте всухую семена кунжута на среднем огне, часто помешивая. Дайте остыть, смелите, смешайте с сумахом и тимьяном. Храните в контейнере 3-4 месяца.

На кухне с Серафимой

=======================================================

Очень рекомендую простой и вкусный вариант:

  • Хлеб или лепешка или лаваш с маслом
  • Сверху посыпать затаром
    Ось нам і заатар.
    Прошу не дуже кидать тапками. Копіювала для дівчат з сільської місцевості, де непродуктивний інтернет, і не можливо перелопатить всю мережу, щось знайти, за якісь півгодини. А таких багато є. Коло мене на базарі є такі дівчата, Ніби і недалеко від столиці, а доброго зв"язку і немає. Я хочу спробувать робить з затаром кноллі. У мене беруть більше не гострі. З розмарином, з солодкою паприкою. з прованськими травками. З перцями менш популярні. До речі, по складу -затар це ті самі пров.травки тільки з додаванням зіри, сумаху,… коротше небагато різниці між ними є, але її треба обов"язково враховувать.
    Замовила травки для композиції, якщо хороші, напишу, де замовила.
    Прийшла Пречиста-забиратиме дівок нечистий. А молодиць-добавить .:heart_eyes:
10 лайков

Галина, щиро дякую за Вашу подільчівість, мені дуже імпонують такі люди)))
А ще б знати де одразу замовити якісні травки та приправки, та ще б в одному місці- знаю, багато хочу( телефон не хоче смайлика- сміхунця вставляти)

2 лайка

Та, не багато) Для того ж пишу, щоб поділитись. По обіді повинні прийти травки для заатару, бо купить готовий для мене дорого. одержу, понюхаю, пожую і напишу тут, яке) На порцію того складу, що я хочу у мене буде 700 гр затару за 120 грн, а готовий такий же упакований ліванський 400 гр. -235 грн. Як казав Голохвастов: так зачем же?:wink:

12 лайков

Галя я про сир а домашній вам смачніший за качоту? Я зараз роблю тільки качоту.

1 лайк

Лєно, роблю більше сир “Домашній”. Мені з качотою ніби більше мороки; колотить, а тоді ще й півтори години гріть-перевертать. Якщо багато молока, то домашній, якщо більше часу -то качотту. Довго ні те, ні друге не тримаю, бо нІде, Холодильник з великою морозілкою, для сиру мало місця, стараюсь продать після 10 днів. А травички різні люблять обидва сири. І вимочую обидва в каві, вині, обмазую паприкою з олією, це ті, що в них кладу сушені помідори з прованськими травками. Трошки різниця в смаку є, але обидва заслуговують на повагу)

8 лайков

Я, доречі, сир в олії роблю тільки з затаром

2 лайка

тепер і я так буду.)

Подивіться на сайті Пряна хата ☞ Интернет магазин Пряна Хата – Кофе, Чай, Специи

2 лайка

Наталія, дякую))) Є з чого вибрать

2 лайка

Подивлюсь і я, бо замовляла в Еко-лавці. Не рекомендую. Не дуже свіжі трави, хоч і оперативно відреагували, замовлення прийшло швидко. Набагато краще Аро-місто.https://aromisto.com.ua. там є кава, чаї… Кілька раз брала у них, дуже задоволена і вибором і надзвичайною свіжістю трав. Особливо сподобалася сушена клюква до бринзи. Засушена справжня клюква, а не вишні, порізані шматочками. А тут припекло, щоб швидше обсипать сир. Розплатилась за “зраду” якістю(.

2 лайка

Я у Пряній хаті купую, посилки забирає чоловік то слиною давиться поки довезе додому, хоч і запаковане все дуже добре.

1 лайк

Я також там заказувала,якість сподобалась. Дуже ароматні приправи.

2 лайка

Да, вчора зирнула в ту пряну хату. Вибір дуже широкий. І дешевше, порівняно з тією
Еко-лавкою, хрін їй у печінку (улюблена лайка моєї баби)).

2 лайка

Ну насмішили, як читала, то їхали з чоловіком на роботу. Ледь не померли зі сміху. А заодно й анекдот згадала.

Приходить дідусь у штаб політичної партії й каже:

  • Запишіть мене у партію.
  • Чим… Членом?
  • Та можна й членом, а можна й ручкою.
    :hahaha::hahaha::hahaha::hahaha:
9 лайков

Да,анікдот в точку,тоже насмішила.

2 лайка

:smile::smile::smile::smile: люблю людей з гумором. Гумор як і реклама двигун всілякіх там прогресів :heart_eyes: Як казав один циган, гріючись взимку посеред поля під борозною: Щоб не вмів труситься, то можна й сказиться, щоб не вмів сміяться, то можна й уср…ся).

14 лайков

Будьмо серйозні.:frowning_face:
Кілька років тому посеред зими були з чоловіком у гостях. Посеред смаколиків, на столі були солоні сливи. Це була така смакотища, що я тільки їх їла весь вечір. Рецепт довго і по-всякому випитувала, але ніхто не сказав. Пройшов час. У мене є сливи -угорки і немає ніяковісінького настрою колотиться з компотами; залила-вилила. Ледача, да. І тут… коротше УРЯ всесильному батьку-тирнету. Читайте, робіть, смачного! Зроблю в банках на 3 літри. В банки вставлю по кілька житніх соломин для “духу” тобто аромату І сама поїм.:wink:

[Забутий делікатес з Полтавщини, який подавали до царського столу…](gazetapoltava.info

Уявіть собі: Ви, в оксамитовому халаті, з білим комірцем, стоїте на балконі, милуєтесь краєвидом і зграєю породистих собак, на столику з червоного дерева, інкрустованого слоновою кісткою, стоїть срібний піднос з кришталевою запітнілою чаркою крижаної горілки, а на блюдечку з китайського фарфору лежить маринована слива, наколота на золоту двозубу виделку…

Як з’ясувалося, саме таку сливу постачали до царського двору, та на столи російського дворянства і європейських гурманів купці із славної Опішянської волостї Полтавської губернії.
Якщо Ви уважно читали українську класику, Іван Котляревський в кінці ХVIII століття називав опішнянські сливи в переліку досягнень української кулінарії серед подарунків царя Латина Енею:

Латин по царському звичаю
Енею дари одрядив:
Лубенського шмат короваю,
Корито опішнянських слив…
Панас Мирний про них написав так: «добре знайомі на Полтавщині Опішнянські сливи. Сливи ті з породи венгерок, або, як тут їх зовуть, угорок, великі, м’ясисті і пригодні для солива… Її кожен знає. Знає й людей високих, моторних, що з здоровенними бочками соло­них слив роз’їж­джають усюди по ярмарках…»

А ось уже Г. Квітка- Основ’яненко в творі «Пан Халявський» описує банкет малоросійського пана:
«… Коли батенька задумували приготувати банкет, то зазвичай для одного банкету різали курей 50, качок 20, гусей стільки ж, поросят 10. Кабана неодмінно мали завалити, кілька баранів зарізати і вбити цілу яловицю. Гості їли скільки кому завгодно… По закінченні одного борщу подавали борщ іншого сорту. Борщ з яловичиною; борщ з жирним гусаком; борщ зі свининою; борщ Собієського, борщ Скоропадського …На другий стіл становили супи, також різних сортів і смаків; суп з локшиною, суп з рижем і родзинками (сорочинське пшоно і родзинки) та багато інших … За третім їли страви «солодкі». То були: качка з родзинками і чорносливом на червоному соусі; ніжки яловичі з доданням «мигдалю»; мізки, і різні солодкі коріння, ріпа, морква та ін., все смачно приготовано… Четвертий стіл, складався з різних смажених птахів, поросят, зайців і т.п., солоних огірочків, прилитих оцтом та часником і знаменитих опішнянських слив…»

Нам вдалося відшукати забутий старинний рецепт таких слив.

Відібрати сливи опішнянки середньої стиглості (тверді). (Довідка: слива-опішнянка (Угорка опошнянська)-старовинний український районований сорт сливи народної селекції з високою врожайністю та властивістю не тріскатись на дереві навіть в дощові роки). Помити і укласти в дубові бочки ємністю 20-30 літрів. Дно бочки вистелити соломою, насипати сливи і зверху накрити соломою, тканиною, покласти дерев’яний кружок, невеликий вантаж і залити розсолом. Через 20-30 днів сливи готові до вживання. Заквашені сливи повинні бути трохи світліше свіжих слив, правильної форми, без тріщин, кисло-солодкі; розсіл прозорий, рожевого кольору, який можна використовувати як напій. Зберігати при температурі +5 ° С протягом 4-5 місяців.

Сливи – 10 кг; для розсолу: цукор – 150 г або меду – 400 г, сіль – 75 г, вода – 5 л – обов’язково «тверда»- колодязна(!)
Проте кожен господар мав свої особливі секрети соління, які, є надія, що можливо ще й досі живуть в окремих сім’ях у місцевих.

Так само знаменитий був і опішнянський чорнослив. У першій половині ХIХ століття відомий тоді вчений Арандаренко писав: «З Зіньківського повіту та з містечка Груні йдуть до Москви яблука , з містечка Опішного сливи – опішнянські , перетворені на чорнослив, а солоні і мариновані – в Харків, Москву, з села Мгар Лубенського повіту сливи – угорки, звані Агарськими, йдуть в Чернігівську губернію».

З 1689 року збереглися відомості про те, що в Опішному мешкали купці, в тому числі – іноземні. За період з жовтня 1693 по серпень 1694 року опішняни були на третьому місці серед купців з 13 українських міст поступаючись за кількістю приїздів до Москви та вартістю проданих товарів лише Ніжину та Києву. Окремі з них володіли вагомими на той час капіталами. Як зазначено в документі в 1708–1709 рр. опішнянський купець Яків Сте­фанів лише товарів мав на 14600 золотих (для порівняння: середній за розмірами водяний млин на той час коштував 200-300 золотих).
Торгували опішняни і за закордоном. Відомо, що в 1711 році купець Се­мен Бугленко торгував волами у польському м. Гданськ. У жовтні 1755 року опішнянин Василь Пиріг разом з товаришем Йосипом Полто­рацьким на п’яти возах возили до Криму три «куфи» масла (куфа (бочка) – міра рідини, що дорівнювала близько тридцяти літрам), та три куфи вишень, залитих горілкою.

Спродавшись у Перекопі та вторгувавши 255 рублів, вони вирушили до Бахчисараю для закупівлі вина. Доїхати не довелося через грабіжницький нічний напад татар, які відібрали вторговані гроші, свиту, бурку та служника, опішнянина Степана Міщенка.

Отже , можна зробити висновок, що на Полтавщині здавна були підприємці, які не лише вміли торгувати, а ще й переробляти сировину, удосконалювати унікальні власні рецепти, які оцінила не лише Росія а й Європа.
Сучасним підприємцям залишається тільки віднайти і відродити те, що здається втратили.
Ніяк не можу ще допитатись рецепту вина з бузини( Ну і жаднуватий інколи народ трапляється!)
Смачного, всім хто зробить. до слив!

15 лайков

От, шо з нами робить інтернет) Знайшла “Пана Халявського” , перечитаю вечорами. Вєщ), я вам скажу, ось тут качнула https://javalibre.com.ua/java-book/book/2917089 в режимі DOC і замість прибандітчених серіалів розвинусь культурно. Любителям гарного соковитого чтива просто нав"язливо) рекомендую. Не пошкодуєте.

8 лайков

Дякую за такий сайт.
Почала читати вами рекомендоване. Чесно- не пішло, не моє напевно.
Проте знайшла Марію Матіос, яку ще раз перечитаю з великим задоволенням, особливо “Щоденник страченої”

2 лайка

Галина, дякую))) взяла в замітки на зиму читати

1 лайк