Наташа, ну, как правило, любой термин (назовем это пока так) понимается разными людьми по-разному. Банальный пример со словом “стол” - каждый представляет свой стол.
Я под сутью понимаю что-то приближенное к характеру.
Я на Фейсбуке еще пару дней назад видела. А потом еще и ревела. Просто подумала, что я после второго ребенка сразу третим забеременела, я почти 9 месяцев этому не верила, тк думала, что больше двоих детей не должно быть. Меня на тот момент пугало даже одно слово многодетная семья. А сейчас я счастлива, что у меня трое деток, а ведь могло бы и быть по другому.
Дай Боженько побольше врачей, которые хотя бы могли поговорить с беременной, а не делать то что ей в тот момент хотелось сделать.
Цілую вам руки, слава Богу що не сдались. Для мене це дуже нагальна тема, все роздумую як же допомогти цим дівчатам і жінкам, які вважають себе в безвихідному становищі. Кому словом, кому ще чим зможу.
Один раз була можливість я категорично стала за майбутню дитину і підтримка плюс внутрішній голос жінки допоміг їй не вбити чудову дівчинку, їй зараз 3,5 роки. А тоді здавалось що всі повстали проти жінки, але вона не сдались.
На счёт абортов, тема очень, мне кажется, щепетильная.
Я тоже как третьим ребёнком забеременела, то с мужем свыкались с мыслью, что будет третий, вроде и двоих достаточно, ну куда третьего. Но мысли об аборте даже не возникало, считаю это очень большим грехом.
Знаю, что мои бабушки делали аборты, и не один, мама моя делала. Судить их не берусь, не знаю какие обстоятельства были. Двоюродная сестра делала аборт в 15-16 лет. Потом родила дочку, но беременность была проблемной, потом ещё раз забеременела, родила недоношенную девочку в 6 месяцев. Девочка умерла после 2 месяцев в больнице.
Сестра винила себя в том, что сделала тот аборт.
Если семья полноценная, не алкаши и пр. то нечего боятся рожать детей, вместе легко. Да и одинокие женщины многие тоже растят детей, это не проблема.
Если девушка сознательно ложиться в постель, то будь добра, учитывай все последствия минутного наслаждения.
Ещё, наверное, зависит от воспитания в семье, родителям надо разговаривать с детьми.
Молодые девушки часто делают аборты, потому что в семье нет поддержки и понимания. Приходит, например, к родителям, и говорит: “Я беременна, хочу рожать” А в ответ: “Да, как ты можешь! Хочешь нас всех опозорить?! Что люди скажут! Шлюха такая!” И прочее. И как ей в такой обстановке ребёнка родить…
Або взагалі не кажуть нічого, бояться. І немає жодної поряд людини, яка підтримає, заспокоїть, тут і самому страшно, що да як, а ще батьки тиснуть. Та сама мама, яка народила і заставляє дочку вбити власну дитину. Не кажуть що це вбивство живої людини, ще і беззахісної. Ще рано оправдання, а такий вчинок часто призводить до того що потім дітей не буде. І ці мами ніколи не відчують радість бути бабусями, а дочки ніколи не стануть мамами.
Та мама яка наполягала на аборті у своєї дочки ( дочка уже доросла і мала двух дітей), яку я підтримала, тепер душі не чає у дівчинці яка все ж народилась.
Ми колись хотіли екран до машини причипити і біля лікарень показувати фільм “безмолвний крик”. До цього поки що не дойшло, і не знаю чи дойде, але так хочеться помогти тим жінкам, сказати що їхні діти нівчому не винні, і вони хотять жити.
Причин багато тому що жінки вбивають своїх дітей, так хочеться кричати, ви навіть не усвідомлюєте, які ваші діти прекрасні, як вони вас любитимуть, будуть класти вам маленькі голівки на плече, обнімати крихітними ручками, і яке щастя перша посмішка. Ніщо в світі не замінить цю першу посмішку.
Золоті слова лікаря: “Бог дав дитя, то дасть и на дитя!”
У когось із святих старців читала ті слова.
Ще читала, що жінка, яка зробила цей хибний крок, передає своїм дітям гріх вбивства, скільки поміж нас ходить таких людей! А потім ми самі ж дивуємось, що скільки в людей нетерпимості, неповаги, нелюбові до ближнього!
Недавнім часом я шукала як допомогти не скучати моєму сину, йому зараз 3роки і 10 місяців. Ми живемо в кооперативі, і зимою тут наша сім’я та дві хати в яких одна бабуся та чоловік 50 років. Ми рідко зимою виїжджаємо через різні хвороби в місті, тож сину невистачає спілкування. Ці три місяця коли темнішає швидко і розвидняється пізно, він розносить мені голову і дім.
Думала вирішити це питання за допомогою цуцика, але через нашу довірливість замість маленької породи отримали песа великого, коли то щеня стрибало на Тихона то зносило його з ніг, і вдома тримати його не могли. Ще є дочка 11 місяців.
Потім я випадково побачила ту породу що ми хотіли спочатку, Джека рассела вже вела переговори про купівлю, але середина зими, молока немає, коза в запуску, і скоро може поповзти дочка, а з собакою в хаті це буде зовсім не просто.
Тоді почала шукати морську свинку. Знайшла ту що мені сподобалась, ще й з кліткою і всім необхідним в подарунок звати Тішка, думаю це воно Тихон і Тішка те що треба. І в той день коли ми мали за ним виїжджати, я до того оголошення, а його зняли з продажу, хтось вже його забрав. На цьому я з пошуками трохи заспокоїлась.
І тут остання думка, криса Дамбо. Вони дуже розумні і в утриманні самі прості. В мене в дитинстві були криси, самі любимі мої тварини. І поступово я вмовила чоловіка на її покупку. Вчора ми разом поїхали і придбали Дамбо зустрічайте Амадей (вона дівчинка, але ім’я було вибрано ще до покупки тож Амадей і залишилась).
Вчорашній день і сьогодні син не відходить від неї. Сам годує, грається з нею, і вона розумниця. Поки що всі щасливі. Далі буде
Прочитайте про крыс побольше, не хочу вас огорчать, но бывают очень большие неприятности.
100%, когда они скрещиваются с обычными и эти мутанты начинают все перегрызать.
Я слышала кое что похуже. Почему не хомячка? Крысы когда кусают, выделяют обезболевающее вещество. Именно когда человек спит могут… На ночь хотя бы закрывайте получше. А так они очень умные и интересные конечно.
Ви про лептоспіроз?
Краще вже лякайте ніж в здогадах ходити.
Ну я не знаю чи з кимось зхрещувалась, ми брали з пітомника названа була як декоративна криса породи Дамбо.
Вона ще агресію не проявляла, їй всього 1 місяць. Живе уже в клітці, вчора з НП забрали.
В мене все моє дитинство були криси декоративні. Проблем не було.
Не подобаються вони мені, якийсь комок шерсті і інертності. Який не проявляє розуму взагалі.
Я не про болезни, хотя поэтому тоже живность дома не держу. Я про некоторые случаи, когда домашняя крыса, которая спала на подушке у мальчика-хозяина отгрызла ему ночью полуха, неужели никто о таком не слышал, крыса была не агрессивная, что ей ночью захотелось кто ее знает. Ну и история про диких крыс, которые грудному ребенку отгрызли все пальчики на одной руке, которая свесилась с кроватки. Не хотела писать - неприятно. Простите, я думала народ это слышал. Тоже старший хотел крысу завести, подруга рассказала, чтоб были осторожны.
Не уявляю де це немовля спало.
Дякую за попередження, буду тримати вухо в остро.
Але по моєму досвіду, думаю перша історія або перебільшена, або взагалі вигадана тими хто боїться крис. Не всім вони приємні, але є і ті кому навпаки.
В моєму дитинстві був Гоша крис, який коли приходила мама з роботи біг їй на зустріч забирався по одягу на плече і цілував в щіку. Відкликався з першого разу на своє ім’я, мав клітку, але більшість часу бігав біля нас. Я на той момент була молодша дочка ще сестра є старша. Дотепер пам’ятаю що розумнішої тварини в моєму дитинстві не було.
Подивимося як буде далі. Поки що ми довольні.
Да может и так, я сама не видела. Вот еще один прикол. У моего первого мужа в детстве был французский бульдог. Один раз выходя в школу Юрчик наклонился маму поцеловать, бульдожка ему в ухо вцепился- разорвал немного. Я к тому, что животное всегда остается животным. Я тоже любитель всякой живности (здесь наверное все такие собрались)
Я цілком згідна, уважним треба бути з усім що стосується дітей. Тим більше син постійно зі мною. Одного я би його не залишила, навіть через те що він може не догледіти і Амадей піде гуляти домом, спробуй її піймай потім.
А це вона, поки що дуже мила.
А у меня хомячок в детстве был, увидела фотку вспомнила. Жалко что хомки мало живут, плакала за ним очень. Сейчас постарела наверное, никого в дом не беру, детей хватает.)))
Я ледве вмовила чоловіка, він і далі не в захваті, у нього всі тварини мають жити на вулиці, каже а це моя буда про дім)
Сьогодні другий день в нас Амадей, Тихон тільки з вулиці і одразу до неї. Я навіть трохи вже побаююсь, щоб він її не замучав. Недавно притиснув її, вона запищала, син злякався що міг їй щось зламати навіть розплакався, неочікувала що так близько її прийняв. Називає її мій Амадейчик, я кажу поклади амадея в клітку, а він відповідає це не Амадей а Амадейчик )
День 4 поки що син не втратив інтерес до Амадея. Намагається помагати мені прибирати в неї і годувати її. Катає її на машинах, бігає з нею, і грається