Співчуваю, нехай покоїться з миром. Бідні дітки, не встигли ще на цьому світі пожити(
Невимовне горе( щирі співчуття вам. Тримайтеся. Сил вам пережити таке горе.
Царство небесне і низький уклін.
Щире співчуття рідним.
Господи Боже, коли це скінчиться ?
Царство Небесне герою.
Щирі співчуття рідним .
Наташа , я тільки прочитала про ваше Горе …
Щирі співчуття вам всім . Низький уклін батькам Іллі , вони виростили справжнього Українця та Героя ! ПлАчу разом з вами …
Щирі співчуття всім вам
Сил пережити страшне горе
Герою Слава навіки
нема слів. Світла пам"ять. Тримайтеся…
Співчуваю, йому б ще жити і жити. Так ні приперлися ці орки, забирають життя дітей.
![]()
![]()
![]()
Соболезную от всего сердца ![]()
Наталочко , моїщирі співчуття! Все читала про твоїх дітей. Без сліз не можливо.
Як швидко плине час. Поліна твоя виросла стала дружиною., військовою, а зараз ще і вдовою героя. В голові не вкладається. Здається зовсім недавно ти рятувала свою донечку від біди, яка з нею сталася. Тримайте її з усіх боків. Важко їй. Знаю це з власного досвіду.
Дякую. Підтримуємо, забрали її до себе (вони з Іллюшою квартиру знімали, хоча там майже й не жили). Вона і сваха на антидеприсантах, вони пригнічують емоції. А я за них обох відридалася. Мені дуже важко цю втрату пережити (пишу і плачу). Нічого, треба вчитися якось із цим жити, хоча й важко. Поліна після перебування на певних позиціях заробила собі ПТСР, лежала у лікарні, лікувалася, але комісуватися не могла. Тепер у неї є можливість звільнитися але її тут залишили, по місцю. Та й не можна її поки що із звичного середовища висмикувати поки сама не вирішить що зможе жити цивільним життям.
Як шкода наших дітей і внуків! Ми пожили, вірно не вірно, але пожили. Носили рожеві окуляри, пишалися державою в якій жили . А який тягар ліг на плечі наших дітей! Так як було до війни , не буде більше ніколи. Сили і мужності нам всім. Світла пам’ять світлій людині!
Все має свій початок…І кінець…
Свій старт .Фінал. Свій час.Свою годину.
І рік старий вже сходить нанівець
А десь новий спішить вже в Україну.
Яким він буде - знає тільки Бог.
Для кого буде першим. Чи останнім.
Та хай він стане роком перемог
Добра і Світла. Тим, хто у чеканні.
Хай буде щасливішим, ніж були.
Роки стражденні,— у сльозах, у крові.
Хай стане він кінцем війні-біді.
Початком ери —Правди і Любові!
Бажаю всім мати бажання та мрію, та можливість їх реалізувати, бажаю, щоб у кожного з нас завжди було завтра - світле, мирне та прекрасне!
З Новим роком надзвичайних приємних подій!
Дякую ,Вас вітаю з Новим роком ,здоров’я ,щастя , благополуччя Вам та Вашій родині .
Налочко, з Новим роком і з Днем Народження!
Нехай мрії збуваються!
Будь просто щаслива.
І я приєднуюсь до поздоровлень.
З Новим роком та Днем народження. Нехай цей рік буде щедрим на позитивні новини та добрих друзів.
Миру та спокою усім.
Дорога Наталочко! Читала Вашу тему з самого початку, Дуже тішилася, яка чудова, тепла атмосфера в вашій сім’ї, як радісно й з любов’ю Ви пишете про своїх кізок, про рідних.
Тримайтеся, хороша й світла людино, молитимуся за Вас, усім серцем співчуваю вашій біді…
І все ж з Днем Народження, сил Вам і здоров’я! Дозвольте Вас обійняти хоча б віртуально!
Доброго всім дня. Зайшла сьогодні сюди, хоча заходжу періодично але не так часто як раніше. Раніше ми тут жили, були майже родичами
але війна нас всіх змінила, ми стали більш закриті і як @EkoBuryaky Іра написала у себе на сторіночці, зразу стан був такий, що не писалося, а потім звикли не писати. Мабуть потрібно трішки змінювати ситуацію.
Ми теж скоротилися до мінімуму на початку війни, залишила 3 дійних козочок. Сирочки варила лише для себе, трішки під замовлення і хлопцям ЗСУ. Для них регулярно збираємо посилки, вареники ліпимо та сирочок (це з моєї сторони, інші жінки роблять інші смаколики).
Зараз у мене 7 козочок і красень козлик Джоні від Наташі @Nata78 так що чекаю гарне потомство. Але 2-х козочок таки треба до окоту прилаштувати у нову родину 75% та 83%АН. Ось трішки спаде мороз і займуся цим.
Дуже -дуже раді. З поверненням !
Це наче додому з міграції повернутися.
Вірю, що так і буде з багатьма, хто поїхав - вони повернуться, бо дома ж найкраще. Рідна Земля сили дає і лікує душу.
А ви обов’язково пишіть, пишіть про все . Треба дати життя нашій домівці, саме нею був форум до війни. Треба на нашому форумі домінувати. І нехай ті, з поребрика, побачать, що українці одна сім’я і ми один за одного і всі разом проти недолугих.
Пишіть, Наталочко, щоб підтримувати, вірити та відчувати, що ми разом.
Це точно. От я навіть не уявляю щоб я кудись виїхала, хоча по життю доводилося змінювати місце проживання, але це була реалізація планів, а щоб так, вимушено, це стрес страшний.
Постараюся частіше заходити сюди і писати. Бо вже скучила за форумом. ![]()
