У нас свои 3 взрослые козы (от года до 5 лет), одна из них с 2мя козлятами. Так же козленок, которому сейчас 2 месяца.
На временную передержку нам отдали козочку 3 месяцев. Через месяц за ней приедут люди с деокупированого поселка, заберут себе, так как возможности приехать сейчас у них нет - временно живет у нас. Живет в отдельном загоне с козленком (и считает его своей защитой). Она с первых минут, как мне ее привезли - ужасно трусливая. Думали, привыкнет, чужие люди для нее - нет. Живет у нас уже 2-3 недели и никакого прогресса. Ласково разговариваем с ней, гладим, кормим, угощаем лакомствами (яблочко и т.п). Она ни в какую не подходит, не дается в руки погладить, не берет с рук лакомства, когда на выпасе, мы даже мимо на расстоянии 5-10 метров от нее пройти не можем - у нее паника, она мечется, убегает. Гуляет в итоге на приколе, потому что мы ее не можем по другому поймать чтоб завести после выпаса в козлятник. Другие наши козы ее не обижают, как минимум потому, что не имеют прямого доступа к ней. Я не сталкивалась с таким поведением коз, мои все дружелюбные. Как ее приручить и реально ли вообще?
Приучить реально. Но нужно много времени и терпения. Возможно, много стрессов у нее было.
Все правильно вы делаете, и делайте постепенно.
Сначала просто стоять и разговаривать с ней. Потом поближе, можно взять на руки, крепко прижать и ласково с нею разговаривать. Как чуточку обвыкнется, можно гладить. Ну и понятное дело, давать вкусняшки.
Как правило, из таких коз получаются самые преданные животные.
У нее затяжной стресс. А по натуре своей козы - животные-жертвы. Потому ей и сложно.
И да, это может занять какое-то время. Может и месяц. Я когда-то пару месяцев приручала козочку, поначалу, когда заходила в сарай, та забивалась в угол и дрожала, как осиновый лист. Только она еще и не ела ничего почти неделю, воду пила только, когда никого не было поблизости.
Кстати, нам пиво помогло. Залила немного, и козочка расслабилась, допустила ее обнять сначала.
Хорошее натуральное пиво не повредит. Можете тоже попробовать. Только не часто и не долго, несколько раз вполне можно.
Можливо у малютки стрес через обстріли , стрес через зміну господарства … нові умови , нові правила . Але скажу так , у мене багато кіз і маємо вольєрне утримання , бо немає де пасти ( забагато навкруги собак бродячих та машин ) , козодіти народжуються у спільному вольєрі , одразу прописуються у козячу родину … я майже постійно з ними спілкуюся … і все одно інколи народжується така сама дика особа . Причому з мокрого … шарахається , тікає , і по мірі дорослення нічого не змінюється аж поки вона не народить та не почне доїтися . Спочатку я так само намагалася приручити дикунок , а потім плюнула - немає сенсу . Перестала їх замічати , і вони одразу становилися трохи спокійнішими , але до рук все одно йшли після окоту . І дійсно , саме ці кози зараз мої обіймашки та лизухи , тепер вони самостійно підходять , труться , просять контакту .
Цікаво. У куми теж одна така є, купувала її, коли їй був місяць. Зараз їй вже рік, ще не покривалася. Дика, зашугана,за рік так і не змогли її приручити, хоча брали ще і її сестру - та нормальна) Скажу кумі, що можливо після окоту зміниться поведінка.
А за нашою тоді сильно голову морочити не буду. Вона в нас ще на місяць-півтора, і її заберуть в майбутню сім’ю) Хай тоді вже самі приборкують. А я просто потерплю. Я просто боюся, що вона собі нашкодить. Я її за 10 метрів обходжу на випіса (на приколі вона), а вона мене бачить, починає тікати, нашийником себе як дьорне!
У мене була не труcлива, а дика коза.
Донька від камерунки Свєтки. Светку я не змогла приручити, але ж у неї було дуже смачне молоко. Із-за цього смачнющого молока залишили собі її донечку. І вона була дика і після родів теж дикунка. Ті ноги закидувала мені на голову. Але вже характер змінюється. Вкотилася у січні. Наразі дикуватість залишилась, але є прогрес - доється, іде до рук. Може геть і почекати щоб її почухали.
Думаю, з часом можна подружитись з кожною кізкою, просто вони всі різні. Потрібен час і терпіння.