Років 10 назад поміняли нам за кізочку поросятко, українська степова з ландрасом схрещена. Умови годівлі гарні були, свинка росла як на дріжджах. Свинка ручна, ласкава. Мамі шкода стало її колоти, і рішили громадіну в місяців 11 спарувати. Поки осіменювача знайшли, охота під кінець була, він ще і попередив, що поросят мало буде. Годували теж непогано, прийшов час пороситися, родила одне, тоді друге, пауза, тоді ще одне. Все… Вага поросят по 2,5 кг кожне. Опорос почався з вечора, і до обіду наступного дня. Поросят тих трьох забрали, бо кидається на них. Дзвонимо знайомому свинарю профі: кажемо щось мало, коли підсаджувати, а він, як ви ще не підпустили? Треба ж їх бігом випоїти.
Так вона ж ніби родить ще має… Пустили ми. Одне розірвала, друге поранила, лишилося одне нормальне- 12 годин після народження негодоване. Що робити? В сусіда інтернет на телефоні був, прошу подивись склад штучного молозива, бо не памятаю пропорцій, знаю що яйце, сіль, молоко, а чого скільки… Колись тітка випоювала, тому і знаю. Знайшли. Розколотили, напоїли з сиски. На другий день поранене упокоїлося, а в нормального понос, стоїть труситься,
хоча тепло, наділа я йому жилеточку, з рукава дитячої кофти, на п’ятирічну дитину. Я свого синочка малого встаю вночі годувати, тоді грію для поросяти замінник молозива і пою, бо треба ж кожні три години годувати.
Далі почало йому сустави викручувати, не росте, а тільки всихає. Подивилася літературу, по симптомам наче стрептококова інфекція. Був цефатоксим, кажу давай колоти, а воно вже всохло, що і м’язів немає, кривоногий скелет, зі струмком з- під хвоста, але ж живе вже тиждень майже.Шкода його -значить боротимемось…
Попросили знайому ветлікаршу показати куди колоти, дозу я вирахувала по вазі. Приїхала ветлікар, глянула на П’ятачка, і каже: купіть собі поросятко і не мучтесь. А ми ні в яку. Показала вона як колоти, мама коле, я саме на КИЇВ з немовлям поїхала. А від анемії, щоб залізо не колоти,
розвели залізний і мідний купорос по пропису, дає з ложечки. Як дає укол аб,
він же болючий сам по собі, майже не вищить, хоча через відсутність м’язів і по кістці попвдало. Зате коли сіль давали заліза,
то вереск на півсела стояв. Приїжджаємо, вже батько каже:" Та віддайте ви його комусь", - " так кому ж воно таке крім на с треба",
але ж я дивлюся, що воно краще стало. Рішила до 10 днів колоти аб. Прокололи. Потрошку росте. Хто з сільських не прийде, кажуть: купіть нормальне порося, з цього нічого не буде. В три тижні поросята зачасту гинуть від поносу, як казала тітка метяться, коли переходять з підсосу на свій харч, Пятачку це вже було не страшно, він був звичний до козиного молочка і кашки. Сидів в дворі на сонечку, за всіма бігав попрошайничав, носом в землі рився, а потім тикався в ноги. Поки менше було, то терпимо, а в два місяці відправили його до хліва. Обурювався він страшне як. Тоді вирізали. Ветлікар , коли проводила процедуру, не могла повірити, що те порося вижило і в такій кондиції.
Операція пройшла успішно, але тут ро селу свині дорослі і малі дохнуть почали. Фермер, казали, в посадку штук 30 вивіз, поруч з нами в жінки докололи великих, в сусіда кідогоам на 35-40 здохла. Відстань між хлівами не більше 30 метрів, ізоляція дуже умовна. А пятачка не взяло. Тоді з Пятачком була ще нова пригода: приходимо, а воно вже біля 40 кг ваги було, а він скаче на трьох ногах. Пробували роздивитися, видирається, кричить, в руки не дається, побоялися пошкодити більше ніж було. Вирішили лишити як є. Зо три тижні скакало порося, а тоді пройшло. При чому раптово так само як і з’явилося. Він любив ноги з вольеру виставляти, а тоді схоплюватися. Чи там підвивих був чи інше що, не знаю.
Далі росте поросятко. Людей воно не боялося зовсім і страшно не любило лопату. А було як. Зайшла ветлікар до нас ,а ми похвалитися П’ятачком вирішили, він в півроку біля сотки кг був. А прохід вузькуватий, його випустили і в проході йому щось не схотілося з ветлікаркою розминатися, а може запам’ятав, що йому робили, але він до неї мордою, вона, лопатою, яка підруками була, відігнати його хотіла, так він за лопату взяв зубами і трима. Ледве загнали. Росте далі. Тоді зима настала, в січні 2012 , в нас -33 було . Сарай шлакоблочний при такій температурі промерз, хоч поутепляли тюками соломи, ще де чим могли. І видно П’ятак наш підстудився. Бо після того, якось сопіти дивно почав. Потім потепліло, весна прийшла закололи. Кабанчик в 11 міс на 200 кг був, але зубів передніх не мав, одні огризки, легені в спайках з серцем і діафрагмою, можливо, наслідки зими, може запалення мав легень, а може і з дитинства, коли мав стрептококову інфнекцію, бо і кишки були здоровенні, як коров’ячі, особливо товстий кишківник,і теж в спайках, геть не еластичні, розібрати їх було дуже проблемно. Так скінчилася історія Пятачка: на столі у вигляді пасхальної ковбаски.
А ще пару слів про свиноматку. Вона після опоросу кілька днів лежала, не їла, стогнала. Думали доколювать та ,кажуть, молоко треба, щоб перегоріло в вимені. Чекаємо. Тоді почала очухуватися, через 3 тижні, коли молоко поділося рішили заколоти, а коляр каже стоп, за кнурами вона, то відклали. За пару тижнів закололи, то в матці, як виявилося лишилося порося, застрягло, мабуть, це при тому, що послід вийшов. Може дуже великі поросята і були причиною больового шоку і того, що вона порвала малюків . Вона, як перецми були зубами віддирала дубове корито, прикручене шерупами від підлоги, що аж дошки хрустіли,
при цьому до людей агресії не було, як до поросят. Так скінчилася наша епопея зі свиноматкою.