Успіхів в експерименті.
1 лайк
Достойное стремление, искренне желаю успеха
2 лайка
Красунчик, такий гарненький ттт. Хай виправдає всі Ваші сподівання та надії. А мені хочеться таку дівчинку, але вже мабуть наступного року.
2 лайка
Поздравляю! Красотун! Пусть растёт большим и красивым мужчиной и радует хозяйку удойными дочками! 
2 лайка
Наталочка дякую, я стільки вже перечитала з приводу перехресного зхрещуваня, що я дуже вдячна кафедрі селекції які підключились мені на допомогу, бо я повний бовдур.
2 лайка
Людочка, дякую. Я шукаю варіанти, мені потрібні “суміш” де ген (так би мовити ломанчів беруть верх) коротковушок домінують. ААААА, як шкода, що котів мало. Дякую Людочка за підтримку.
Гарний Джокер ! Вушка прижаті , наче їх немає )) окрас супер ! А хто його батьки ?
1 лайк
Мама ламанча( з документами) 6 літрів( хоча коли меньше- коли більше( в залежності від періоду). Я цю козу знаю пару років, слідкую за цим господарством. Коза статна, у нас на форумі її продавали за 1000 у.е але коли приїхав покупець з коштами- вона відмовила( кохана коза). Є ще один хлопчик, не знаю є або вже продали, як що цікаво дам координати( ми товаришуємо, так склалось бо від іншої кози я купляла кізоньок коротковушок -онучек Фортуни з Созідори(Созідора підтвердила).
4 лайка
Мариш, поздравляю с покупкой мечты! Козлик красивый, да еще и от таких хороших родителей. Пусть выростет крепким здоровым и любвеобильным козлом!
6 лайков
Маріша, я Вам дякую, дуже приємна така не байдужість. Я Вас обіймаю.
2 лайка
ой мої рідні, вірете у домових. Я зараз вражена
Я дуже часто відчуваю присутнісь “когось”.
П.С._ц е саме про те . про що я пишу книгу
3 лайка
Так, так, чекаємо на розповідь.
1 лайк
Дивна розмова….
Вчора був звичний день, дзвінки –розмови –справи. Але …. була цікава зустріч і цікава розмова.
Вечір, я упоралась по господарству, нажарила млинців і вже готувалась до смачної вечері. Темніло. Собаки почали гавкати, я навіть увагу не звернула бо нікого не чекала у гості аж вони не замовкали. Я виглянула у вікно і побачила старого діда який стояв у мене майже під порогом (це не дивно бо паркану навколо будинку не має).
- Доброго вечора – відповіла я йому досить здивовано.
- Доброго, я прийшов з вами познайомитись, ви не проти?
Сказати , що я була здивована це означає нічого не сказати, я була ошелешена його питанням. Оглянула його з ніг до голови, вирішила що можу пустити його у хату (хоч і великого бажання не було) бо може ,щось людині дійсно потрібно. Я запросила його до себе, усадила біля груби ( бо у день мій собака Мона вибила вікно, вона так намагалась вийти поки я ходила до магазину і у хаті було доволі прохолодно), запропонувала йому повечеряти зі мною. Він без заперечень погодився, він навіть був задоволений . Я налила запашний чай у великі чашки, поставила на стіл млинці і налила згущене молоко( це була моя вечеря яку я собі планувала ). Ми мовчали бо дуже захватились млинцями . Я підкинула дров у грубу і спитала про ціль його візиту, я детально розглядала цього дивного гостя і все намагалась збагнути що йому від мене треба. При детальному вивчені його зовнішності я прийшла до висновку, що йому більше ніж 70 років і мабуть він колишній військовий . Він невеликого зросту може 164, сиве коротко стрижене волосся, вузькі неймовірно сині очі які ціпко чіплялись за любі деталі у моєму будинку, худорлявий прямої статури і у нього дуже міцні руки навіть трохи не вписувались до його худорлявого тіла. Одягнут він був у сині штани, такі як раніше носила міліція і звичайна фуфайка ( її він знімати не поспішав бо у хаті дійсно було холодно, груба тільки починала протоплювати холодний простір навколо). Він також уважно розглядав і мене, наче вивчав, наче порівнював. Я збагнула, що я не спитала його ім’я і тільки я хотіла відкрити рота щоб запитати , як він одразу відповів: «Дід, звертайся до мене саме так, я вже звик. Не люблю я оті ім’я і по батькові, так простіше». Я махнула головою даючі йому зрозуміти, що мене це влаштовує. - Я Марина, мабуть Ви знаєте якщо прийшли до мене .
- Так, знаю.
Розмова ніяк не складалась, Дід не знав з чого почати а я не розуміла ,що йому від мене потрібно. - Смачні млинці і згущене молоко наче не магазінське? -запитав Дід прицмакуючі млинцем.
- Ага, домашнє, вчора наварила.
- І в тебе вистачає на це часу?
- Так.-здивовано відповіла я , бо звідки йому знати мою зайнятість.
Я звернула увагу на те, що мої собаки швидко прийняли мого гостя і спокійно лежали біля моїх ніг. Вони звісно зробили такий собі кордон між Дідом і мною але без агресії, вони також уважно як і я роздивлялись гістя.
Дрова трищали у грубі і хата наповнювалась теплом, Дід навіть зняв фуфайку. Я побачила, що увесь його одяг чистий , все якось по військовому правильно і охайно. Він помітив мій погляд і посміхнувся: «З молоду звик тримати одяг чистим і випрасуваним»- відповів Дід.
І ось слово за словом розмова почала набирати свої оберти. Спочатку ми розмовляли не про що, так собі звичайна розмова незнайомих людей. Потім я з цікавістю почала його слухати, бо він виявився не простим дідком, він доволі досвідчена людина і використовує у своїй мові багато різних термінів або навіть офісний сленг. Теми розмови були різні, він дуже правильно і виважено переключав мою увагу то на одну то на іншу тему бесіди, відчувалась його досвідченість у цій справі, він наче жонглював словами і дивився на мою реакцію. Він встигав балакати і роздивляться предмети які стояли навколо. І ось його пряме запитання до мене здивувало мене: «ти волонтер Марино?». Ух як я розсердилась але не показала виду , я вже собі почала уявляти що мені знов прийдеться прикласти багато зусиль щоб йому допомогти, бо після його історії яку він зараз мені розповість, я не зможу стояти осторонь. Я вже навіть відчула ще один тягар, який звалився мені на голову але відповісти мені все ж таки треба, ну не можу ш я брехати старому. Я відповіла що я дійсно волонтер але не розумію як це стосується його візиту до мене. І ось саме цієї хвилини почалась найцікавіша частина нашої розмови, настількі цікава, що я навіть не помітила як промайнула ніч і почався ранок іншого дня. Але не буду бігти наперед……
Дід помовчав і почав свій монолог. Як виявилось , він хотів поговорити саме про волонтерський рух, так так, ви неочулись, саме про волонтерську діяльність у нашій Країні , чим дуже мене здивував.
….Розумієш Марино, волонтерство у тому ракурсі як воно проявилось у нас це не вивчений і навіть не зрозумілий феномен. Волонтер це людина, яка виконує якусь справу безкоштовно на протязі дня або тижня або трішки більше, залежно від суті проекта. Але волонтерський рух у нашій державі вже доказав протилежність цього визначення. І назва повинна бути іншою але поки що незрозумілий цей феномен, тому і назви поки що не існує. Вас можно класифікувати як окремий клас суспільства, ви завжди існували але проявились і з’явились на поверхні ,саме завдяки тих умов які відбуваються останні чотири роки. Ви вороги для системи і ви вороги для загарбників. Ви між молотом і наковалнею, ви не контрольовані. Суспільство ділиться на тих хто ходить у колонні і тих хто цю колонну охороняє, а ви якраз незрозуміла субстанція бо вибиваєтесь з прийнятих правил, ви бунтарі але ж саме бунтарі рухають суспільство уперед. Нажаль ви загроза для системи і вас будуть знищувати і відсторонювати, я зараз не кажу про фізичне знищення, я кажу про інше. Проаналізуй і подивись які меседжи запускають у суспільстві з приводу волонтерів. Ну ось наприклад: «волонтери більше не потрібні», «волонтери наживаються на війні», «місія їх закінчена хай повертаються до свого колишнього життя» і багато іншого. Невже ти думаєш ,що хтось буде робити таку потужну компанію з приводу зруйнування поваги до волонтерства просто ТАК? Запам’ятай, нічого не відбувається без причини, а причина є, повторюю ви загроза для системи, вас необхідно прибрати у сторону ,щоб все залишилось як і раніше, система не прагне змін- їй і так комфортно. Звісно ,що вас будуть намагатись роз’єднати і посіяти смуту у ваших рядах, також вас будуть поливати брудом і прийде той час, що навіть будуть звинувачувати у всіх смертних гріхах, я навіть не відкидаю можливість арештів і сфабрикованих справ і статись це може найближчим часом бо вибори не за горами. Будуть робити все можливе ,щоб не допустити вас до виборів, по одному можуть допустити у Раду але більшість вас там -то є смерть для системи. Ви багато тягнете на своїх плечах, ви як мурахи-тягнете більше ніж можете. Мені шкода вас, ви згораете як свічки Але порятунок ваш у вашому об’єднанні і ось саме до цього треба вам прагнути, бо пердавлять вас по одинці, згадаєш слова старого Діда, я знаю про що кажу.
До чого це я тобі розповідаю, будь обережна і уважна. Я гарно до тебе ставлюсь хоч ти мене і не знаєш але я знаю тебе і мені цього достатньо. Запам’ятай все що я тобі розповів , воно тобі стане у нагоді….
Я слухала Діда мовчки , я не ставила йому питань бо вони були не потрібні. Я розуміла кожне його слово, емоцію і жест. ….
Задзвонив будильник, було 4.30 ранку. Дід повернув голову до годинника і почав збиратись. Він одягнув свої фуфайку і встав, я мовчки провела його до порогу. Ми попрощались очима, без слів. Слова були зайві, я проводжала Діда як давнього друга, без лишніх слів і жестів.
Він пішов, я виглянула у вікно щоб ще раз глянути на цю людину і впевнетись що це все реальність. На полі поза хатою стояв густий туман , починався ранок. Дід йшов через туман , наче як плив корабель- спокійно і впевненно. Його силует ставав де далі менше, потім зовсім щез. Дід взявся з невідкіля і пішов у невідомість. Хто він ,цей дивний вечірній гість? Чому саме зараз? …….( ця історія була рік тому)
23 лайка
почистила…
9 лайков
Вы настоящий мастер слова. Так интересно излагаете. На одном дыхании читается.
1 лайк
Марина, очень интересно Вы написали, читала взахлёб, всё чётко, красиво, интересно. У Вас явный талант 
2 лайка
оооо, до майстра слова мені потрібно навчатись, у моєму випадку все простіше- я це все відчула і пережила “наяву”.
4 лайка
Аннушка, це не талант, це те що я переживаю і відчуваю, реалії.
2 лайка