Вітаю, Аннушка з Днем народження синочка! Добре що виїхали, бо Золочивщину так трясе, останню неділлю( тиждень) особливо. Гупа не по-дєтські, аж штукатурка на голову сипеться. Зовсім не похоже на кінець війни. Так надіялась на переговори, а воно якесь мародерство. Як казали старі люди, з бідної людини ще й свитину зняти.
Дякую всім за привітання. Так, сумно, чомусь дивлячись новини,дужче стали бити наш край. Більше шахедів і кожну ніч майже. Але все одно,як кажуть надія помирає останньою. І сподіваюся що все буде добре.
Вітаю вашого синочка з днем народження Аня на дідуся не сердіться дуже важко в такомі віці перенести розлуку йому хочеться бавити своїх внуків в живу а не по відео звязку а ще в такому віці батьки надіяться що в лиху годину їхні діти будуть поруч а не за тисячі кілометрів нажаль такі реалію війни
Технологія (в освіті, навчанні) - (в значенні) цілеспрямований системний набір прийомів , засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до отримання результатів.
На рахунок технічних елементів і методології, то це і є керівництво з фундаментальних (основних) принципів навчання.
Фундаментальні принципи в навчанні, які допомагають засвоювати те, що людина вивчає і застосовувати на практиці добуті знання без зайвих перешкод.
Чому дитина/доросла людина не хоче вчитися?
Чому дитина/доросла людина не може застосовувати те, що начебто вивчила?
Чому дитина/доросла людина кидає навчання?
Чому в період навчання бувають різні стани у дітей/людей, від апатії до загрози матеріальній базі школи (як мінімум)? І що з цим можна зробити, щоб це попередити або виправити.
Також можно застосовувати ці принципи для допомоги в навчанні іншим.
Це курс, який людина вивчає і потім використовує в житті усюди, де є слова, інформація.
Анечко, з Днем народження синочка! Нехай росте здоровим в щасливим, не знаючи й не пам’ятаючи війни!
Дякую. Дуже хочеться. Ще не знаю де будемо, напевно всі чули,що хоче українців з Америці вигнати. А нам поки нікуди їхати. Чекаємо і сподіваюся що все буде добре.
Обіймаю, але від нас нічого не залежить. Ми в Європі теж на пташиних правах. Якщо що, будемо кататися по країнах на заробітках, але не повертатись
Чесно кажучи, так часто згадую життя в Цупівці. Прогулянки з козами, качечки, двір кайф, природа, поїздки на велосипедах. Дуже сумую за такими моментами. Там у суботу ми робили сімейні дні. Після більше не виходить так.
Ох. Як же хочу жити знову, так як раніше мати кіз, прогулянки. Розумію, що вже діти частково можуть розлетітися. Тим паче хочеться до природи. Легше переносити. Кози це такий кайф, терапія просто супер.
Не знаю,чи буде ще таке щасливе життя?
Згадую свою подругу бабусю яка казала , завжди тримати кізочок бо в тебе дітки. Я тепер сиджу і кажу,що бувають випадки коли життя не дає можливості це зробити,хоча малюк з’явився і йому потрібно теж. Є молочко,сусідка привозить. Але це тільки молочко. Без терапії (.
Щасливе життя буде, якщо ви його так будете сприймати. Всім важко, особливо перші півроку. Головне, що ви з дітьми в безпеці і перед вами нові можливості
Вчора нарешті зробила сир з козячого молока. Мені сусіди знову почали возити,а воно ще не дуже смачне пити,перше молочко,але я і мелкий син п’є і подобається,а це багато його не вип’ємо. Узяла на амазоні замовила мейто,і зробила сир,так чуть за вечір не з’їли. Малому теж сподобалось.
Воно то так,але напевно всі чули що Трамп хоче всіх українців які прибули в період війни департувати,не знаю зробить не зробить. Але знову сидимо в очікуванні і нібито на сумках. Тобто лишнього нічого не купуємо. Те що не можемо забрати з собою. Крім ото дві машини є. І то … Якщо що, прийдеться щось шукати в Європі.
та у него семь пятниц на неделе.. то он туда, то он сюда..
еще один … даже не знаю как сказать, чтоб не матом.
только за Бога и держаться
Всім привіт. Зайшла сьогодні в розділ в гостях у козоводов. Так багато сторіночок-будинків. Але більшість замовкли. Раніше такий двіж був. Краса. Не встигала прочитати. А тепер. Є такі що заходили і писали декілька років тому. Нажаль.
В нас все по старому тато працює,діти шукають роботу,я з малим вдома,і всі вдома.
Тут теж важко знайти роботу. Особливо коли погано знаєш мову. Але трошки краще заробіток. Якщо є робота. Якщо немає то відразу капут. Бо вдома в тебе своя хата і ніхто не вижене. Ще якщо що з городу їжу можна мати. Тут якщо нема роботи то і жити і їсти нічого немає. Але якщо є робота то можна багато купити їжі і одежу легше придбати,машину тощо. Але з магазину овочі і фрукти таке щось.
Зато в тиші.
Цікаво в ось тут ми писали все що було в житті,як свого роду щоденник,а потім форум можуть закрити? І щоденник пропаде,чи ні?
Не хвилюйтесь, все збережеться, всі щоденники будуть на своїх місцях.
Форум ніхто не закриє, він не залежить від держав та політиків, фінансує його існування адмін Антон, дай Бог довгого та мирного життя йому.
Багато наших, нажаль, перестали на своїх сторінках писати, бо раніше до війни бігли на форум ділитися радощами зі свого життя.
А тепер живучі у стресі щоденному і виснаженні емоціональному не кожен здатен як раніше жити на повну….
Аня, а как у вас решается вопрос с проживанием? Вы сейчас арендуете квартиру? Или какой-то другой вариант? Платить приходится самим или есть какой-то социал? Дорого получается?
Платимо самі,в місяць 1300 дол. Будинок великий. У кожного своя кімната. Легально ми до травня тут. А потім можливо продлять. А якщо ні, прийдеться вилітати. Трошки стрьомно. Що знову прийдеться шукати де жити,як знайти роботу і тому подібне. Майже за два роки трішки звикли,але є свої недоліки.
Побачила ще одне. В Гугл фото висвічується фото там рік тому ,два,п’ять в цей день. І я продивляюся. І побачила як усміхаються діти до війни на фото і як після. Реально по іншому,видно що їх війна зламала. Як реагують тепер на рос.музику, фільми,мову. Вони і чути і дивитися нічого не хочуть. А коли їх знайомі начебто українці, кажуть одне,в потім слухають музон або ще щось. То ці знайомі майже друзі стають не друзями і не хочуть мої діти потім с такими спілкуватися. Якось так.
Ну я все одно сподіваюся що після цієї чорної полоси буде в нас усіх біла полоса. І знову почнемо більше радіти. Ставити якісь цілі,тощо.
Как говорит один человек на такое: “Не ждите белой полосы - она сейчас”.
Жить нужно сегодня и цели ставить сегодня, и достигать их сегодня. Потому что белая полоса это сейчас. Я не нагнетаю, но напомню фразу известного психолога Виктора Франкла, который пережил концлагерь: “Первыми сломались те, кто верил, что скоро все закончится. Потом – те, кто не верил, что это когда-то закончится. Выжили те, кто сфокусировался на своих делах, без ожиданий того, что ещё может случиться”.
Браво!
Спасибо Людмила ![]()
![]()
![]()
Це правильно. Розумію. В нас слава Богу все добре. Іноді сумую за тваринами. І що далеко родичі. Я розумію що треба ще ставити цілі. Але важко коли не знаєш де будеш після травня.
