Для матері надія - то головне, чіпляйся за кожну ниточку і вір! Ми з тобою. Повернеться!
Дякую ВАМ ![]()
![]()
![]()
Бережіть себе
Сніжаночко, вір! У нас у сусідньому селі у вчительки два сини служить, один був у Маріуполі, інший теж десь на нулі. Хтось , хто був у Маріку, вийшов з полону і казав що той син загинув, він бачив. А в крайньому обміні він повернувся. Поранений, але живий! Брат їздив зустрічати, бо боялися за матір.
Хай всі сини повернуться додому! Молимось за всіх.
Продовжуємо молитись як за живих пока не повернуться,
тільки звістка про повернення сина нас зупинить.
Наш капелан теж ,їздить то на місяць на фронт а цей раз поїхав на неділю він бере з собою списки які ми подаєм про пропавших безвісти і там тоже шукає
Молимось вірим і ждем.
Величезне Вам спасибі, і не тільки Вам, пані Катю, в всім-всім.
Надія моя стає з кожним разом сильнішою. І не це є причини та величезне чудо Господнє.
Ви уявляєте, ще на початку червня мені на очі попало відео з полоненими. Я як його побачила, то мене не наче струмом уразило. Дивлюсь мій хлопчик лежить зв’язаний. Та і не видно його зовсім, бо на голові ганчірка і одягнений, як усі, але руки, руки його.
Оператор знімав іншого полоненого, а мій тільки декілька секунд був у кадрі. Але я те відео разів зі двісті подивилася. Канал той не дає змоги копіювати їх публікації, та й не було у мене дозволу навіть писати коментарі. Але трапилося чудо - те відео , тільки з Божою поміччю, таки завантажилося до мого телефону.
Після того почався мій пошук того солдата з відео , який був більше зафільмований. Бо на мої твердження, що на відео саме мій син, зустрічали постійні суперечки та ствердження, що таких солдатів може бути сотня.
Куди я тільки не зверталася, щоб надали інформацію хто входив у групу разом з моїм хлопчиком. Але звідусіль чула, що якщо у акті розслідування частини не вказані інші, то мій син був сам.
Але Диво сталося знову, я знайшла того іншого, на початку вересня. Знайшла не його, а його дружину. І вона впізнала свого чоловіка. І виявилося, що у актах розслідування у нас все співпало, і вони дійсно були разом, і зникли разом, і на відео разом.
Тепер залишилося сама тяжка частина - довести владним структурам, що це наші хлопці і змінити статус “безвісти” на “полон".
А головне, щоб Господь допоміг всім дожити до закінчення цього кацапського шабаш. І покарав усіх причетних до горя безневинних людей.
Господи, нехай відчують ті, хто катує, гвалтує, вбиває, насолоджується горем людським те, що відчуваю зараз я. Що відчуває кожна людина у нашій Країні. Нехай не буде їм прощення не на Землі, не на Небі.
Ти зможеш, ти знайдеш, ти повернеш. Я в це вірю і від усього серця бажаю твоєму сину повернення додому живим.
Молимось ,віримо і ждемо з усіх сил. Дай Боже тобі Божої благодаті все це витримать вистоять і не впасти духом.
Тримаїм кулачки разом і з вірою молимось.
Ми з донькою продовжуємо молитися щодня за Вашого хлопчика і ще одного воїна, який теж заявлений зниклим безвісти. Прошу в Господа чуда й вірю, що так і станеться🙏
Привіт усім.
Зайшла глянути, як справи у місцевих. Дивлюсь у когось вже козинятка народилися, а мені ще до другої половини березня чекати.
Зате у мене вже весна почалася. Правда тільки на стелажі, але всі домашні бігають на ту “весну” дивитися.
Начеренкувала з торішнього куща петунії гілочок і висадила. Уже прийнялися. А кущ той нових наростив. Так, що будуть усім бажаючим красиві квіти на весну.
Ще вчора висіяла селеру, та цибулю на розсаду. Тугодумний батат посадила, щоб прокинувся та черенки дав .
Через тиждень буду сіяти перець, баклажани та петунію з насінням. Щось мені у цьому році дуже квітів хочеться. Да таких, щоб як “море” . Хочу їх скрізь, щоб наше життя хоч трохи красивіше стало.
Ось і вам весни трохи.
Вітаю. Десь на ютубі дивилася відео, то казали, що така розсада квітів, петуній в тому числі - непоганий бізнес. Тобі вже точно можна розвивати.
Це у тебе де така краса? Теплиця, чи будівля капітальна? Наче не в будинку.
Як гарно, весною повіяло. Втішили. Буду йти весні назустріч і я. Головне перчик і сині посіяти.
Фото з квітами, то квітень 25- го. Показала, щоб зрозуміли, які саме квіти ростуть вже у розсаді.
У цьому році вони будуть, на такий же час, вже вдвічі більше.
А на рахунок бізнесу. В тому році трохи продавала, і перець, і помідори, і квіти,ті щеплені огірки з кавунами та динями. Дуже не погані гроші під заробила. Але зникнення сина внесло корективу у мій бізнес. Дуже часто я на виїзді. А за розсадою треба догляд, як за дитиною. То ж у цьому році буду тільки собі. Але є ідея показати бажаючим щеплення. Нехай люди вчаться і вирощують для задоволення.
Не писала я багато часу, особливо того року. Бо жила на “автопілоті”. А це розуміння приходить, що все буде добре. І творити хочеться.
То ж поки зима, і ще не пізно, трохи розповім про мої відкриття того року. Бо вони були попри все.
З квітів вразили петунії сорту, чи вірніше гібрид Тайдал. Це щось неймовірне.
Вирощувала на клумбі, з добрива під кущ поклала совок козиних горохів (куди ж без них ). Виросли шари у діаметрі 1,5 метрів. Квіти , їх цілий ковер, не бояться не дощу, не вітру. Поливала прям із шлангу, не сапала, бо під тією “кучею” нічогісінько не росте. Посадила їх між трояндами. Так і росли до глибокої осені без саповки і підкормок.
У цьому році додам ще відра по - периметру двору і буде краса.
В з овочів, дуже сподобались огірки “Селім F1”. Правда на підщепі він ріс, та ще й у теплиці плівковій. То мали такий врожай з одного куща, що самі їли, ще й роздавала. І це один кущ. Плодоносив з травня до морозів. Огірки смачні, шкірка не груба, огірок дуже соковитий та солодкий. Але тільки для їжі.
В цьому році знову посаджу, вже пару кущів, щоб і кози з травня їли, як же без них.
Тепер про помідори.
У 25 році я вирішила знову спробувати гібриди томатів. Кажуть, що вони ( гібридні ) стали кращі за смаком, та показують гарні результати.
Тож, на сіяла чимало своїх та нових сортових помідорів. І не оминула увагою гібриди.
Тепер можу з впевненістю сказати, що вони мають право жити у моєму городі, точніше теплиці. Бо на городі перемогу взяли сортові. Ті, що вже звикли до моїх умов і не капризують. А от теплиця найкращий дім для гібридних томатів. Там вони показали себе у всій красі. І головне - вони зовсім не бояться високих температур, які є у невисокий плівковій теплиці у літній період.
То ж, найурожайнішим був гібрид Пекбол. Це червоні грушки, типа чері, смачні, занадто урожайний. Це не кисті, в цілі лапи, десь більше метра з постійними розгалуженнями. Які стигнуть на протязі всього сезону. Бо ріст китеці не припиняється і одночасно відбувається плодоношення і цвітіння.
Найсолодшим був чорненький чері з носиком KS277. Смак такий солодки, навіть у не дозрілих, що він дав фору найсолодшим сортовим томатам. Але плодоношення у нього стримане. Але за той незабутній смак, я його знову посаджу у цьому році. Бо це не овоч - це цукерка.
Тепер про красу. Корону короля краси взяв гібрид Бенігара (КС 1430). Це дуже правильної форми сливка, помаранчевого кольору. Вона така правильна та яскрава, що своїм сяйвом засліпила всіх своїх конкурентів. Смак звичайний, але дуже гарний для квашення та консервування. Банки та відерця з цим томатом розлітаються, як гарячі пиріжки.
То ж, хто хоче спробувати - не вагайтеся. Гібриди гарні, смачні і дуже урожайні.
Але це результат у теплиці. Саме ці гібриди не вирощувала у відкритому грунті, тож тут не чим не допоможу.
Сніжана ну ти й молодчина.
Я у цьому році більше грядок рішила батату засадить буде 5 сортів.
Купила клубні як морква тож зберігабться всі коубні аж до нового урожаю, проекспериментую.
На жаль все остальне садитиму тільки для одної себе, скільки зможу з’їсти.
Дякую що ділишся своїми спостереженнями.
Ждатиму прививочки від тебе.







