А я кожен день ношуся з розсадою і Сніжану нагадую. Головне - живі, а перці і помідорки виростуть!
14 лайков
Нарешті з’явився інтернет , як подарунок до Великодня.
У нас все гаразд. Все інше пізніше.
34 лайка
Вітаю, подружко! Дуже рада, що у вас все налагоджується.
5 лайков
Дуже рада бачити Вас на форумі)
6 лайков
Ай справді Сніжана заскучали за тобою.
Дуже рада що у вас все нормально це сама головна звістка на цей час.
6 лайков
Уже давненько з’явився зв’язок, прибігла на любимий форум, читаю, а писати немає натхнення.
Що писати, що після 24 лютого завантажила український алфавіт і тепер спілкуюсь тілько на рідній мові ? Мабуть це зробили багато хто.
Писати про те, що бомбили кожну ніч, аж до відходу рашистів з Київщини. Але це дрібниці в порівнянні з тим, яке лихо спіткало багатьох інших. Проїжджаючи повз Бородянка, Липівку, Забуяння, Микуличі, Ірпінь, Дмитрівку, Макарів до рідної Бучі і побачивши те горе, яке пережили ті люди - розумієш, що це витримати не в силі людині. Зараз, чеоез місяць після окупації, я зрозуміла - чого мене всю трусило, коли син, який знаходився у Бучі, довго мені не писав SMS. Боїх там розстрілювали, лише за те, що вони йшли по воду до криниці, за те, що українці, за те, що живуть краще і працюють а не бухають.
Були і приємні моменти цієї весни, але всенародне горе закрило,як хмарою радість.
Приємні новини, можливо, напишу пізніше. Коли перестане плакать душа, коли сердце не буде боліти ,коли весна повернеться в душу.
Вибачте за поганий настрій. Я вас всіх дуже люблю.
50 лайков
настроение у всех нынче хромает. пишите пожалуйста! 
п.с я так мову скоро начну без гугла понимать 
11 лайков
Безкоштовні мовні курси.
13 лайков
Сніжана, тримаймося 
Настрій в усіх зараз мабуть однаковий… Горе гуртує людей, Боже, як я жду звістки від усіх наших з форума…
Рада що Ви пишете, що вдома і рідні, і козочки. Тримайтеся.
15 лайков
Сніжано, я тебе щодня згадую. Дивлюсь на свій батат - такий поганий, ніби і проросточки є, а не ростуть.Ото треба було ще у лютому виставляти його на сонце., тоді як ти ставила. І розсада помідорів у теплиці погана. І це не тільки у мене, у людей є що і геть не посхолила.
Мабуть такий рік. Але то все наживне, аби тільки всі живі і здорові, та щоб мирно було.
15 лайков
Холодно йому. Якщо знайдете місце на +25 з високою вологістю побачите як ростиме!
4 лайка
Greta, Оля, а вашої мами у селі є батат? Може буде пару зайвих рослинок. Я тут зараз поруч у Мазінках.
Нема, у Києві і нещасний, бо там +15 було. Якщо чоловік розкочегарить його то поділимося. А він забув його в теплицю до мами забрати
1 лайк
Оля, точно! Холодно, бо стоїть на кухні на вікні, а те вікно закриваю на ніч суконним одіялом, таке собі світломаскування, огірочки ж таки посіяла і досвічувала. І батат стоїть на підвіконні і від вікна холод, а тепло перекриває одіяло. Зараз вже тепліше, почав рости, посадимо пізніше, встигне.
3 лайка
У мене у цьому році вся розсада погана, досі сантиметрів до п’ятнадцяти. Один батат добре росте, але посадила трішки, щоб не переводився.
А бахча, яку я хочу щепити, досі сходить. Чи насіння паганюче, чи немає жаги до життя. Природа у траурі разом із нами .
6 лайков
Думки та настрій були про інше.
1 лайк
Думки були лише про сина, який сидів у підвалі багатоповерхівки разом із своїми похресниками та кумами.
Просила їх приїхати до мене в село, але всі бажаючи не влазили у машину, от і залишились. А потім були дві неділі аду, поки не втікли. Слава Богу, що трапились добрі люди, які допомогли виїхати.
26 лайков
Я щороку навесні припасаю кіз у лісі. Часто роблю фото, особливо на коврі з квітучої анемони. Зазвичай першого квітня. В цьому році такий ковер був на 2-3 тижні пізніше. То може й добре, що розсада відстає. Ну і емоції теж впливають на рослини, енергетика. Колись у мене було два ящика розсади. Один коло комп’ютера, другий коло ікон і лампадки. Різниця була в рази.
13 лайков
Пробачте мені мій вчорашній плаксивий настрій.
Вчора вдруге їздилз до Бучі, я маю на увазі - з початком війни. Те що я бачила, не можна сприймати спокійно - знищені міста, дороги, люди збираючі речі на згарещах, сусіди шукають прихістку та ночівлю… А останньою краплею стало стареньке подружжя, яке окупанти звільнили від затишного власного будинку і зруйнували надію на спокійну старість. Ці люди мешкають у підвалі нашоі багатоповерхівки, бо тут тепліше ніж на горищі їхнього вцілілого сараю. Жінка намагається створити затишок на лавкі біля під’їзду, щоб хочаб трохі покращити становище.
Споглядати це неможна без сліз. Я довго плакала, пропонувала людям поїхати з нами в село. Хоча й у нас в не добудованій оселі нема добрих умов, але тепло і спокійно. Та люди не бажають змінювати місце проживання, бо надіяться що можливо скоро до них приїде їх син, якого вони уже довго не бачили. А моя бучанська квартира вже немає вільного місця для ночівлі. Поскільки мій син пустив пожити до нас сім’ю у яких розбили будинок, та вбили батька, а мати з двома дітьми залишилась. Та ще й на цій неділі повинен приїхати товариш мого сина, який буде жити у нас і ремонтувати своє постраждале обістя.
Наслухалась я тіх страшних окупаційних спогадів от і зірвало дах.
21 лайк
Держаться, не киснуть, не сдаваться, помни - ты стержень, на котором все держится!
Мне проще в этом плане, я еду за рулем по городу, и особенно рассматривать округу нет возможности, нужно внимательно следить за дорогой, множество ям от снарядов.
7 лайков