Шукаю хазяйства, де потрібні кицьки на роботу. Троє кошенят, дівчинки, планують бути чудовими мисливцями, як їх мама, що вже три роки працює у нас найкращою в світі кицею.
Оце такий прапор україни підіймаєм щодня.
Дівчатка дуже різні за характером.
Одна пищить, щоб взяли на ручки, друга пищить, щоб відпустили з ручок, а третя першопрохідниця.
У мами в резюме - криси, миші, кроти, голуби, горобці і одна білка. Повз курчат/гусенят/т.і ходить і в хаті і надворі, навіть квочка її не чіпає. Білку ми відбили, відкачали, полікували і відпустили. Білки в шоці, але вони з нами вже давно живуть, тому просто стали обачніші.
Кольорові вже готовляться до нових домівок, біленька ще чекає. ФБ допомагає, але в селі не відкривається.
Котьки бавляться нонстоп. Біла киця полює на сестричок і перемагає. Якби я шукала котю на роботу, вибрала би її.
У ФБ коршуном хтось там мене довбе про стерилізацію од моменту розміщення оголошення, про дератизацію і таке інше. У світі якогось нового закона про заборону розведення домашніх тварин під час війни звучить актуально, але я навряд чи стану використовувати отруту у себе. Тільки зерно, оброблене мишачим тифом, але про цей тиф Ісаченко, мені здається, окрім мене і декількох десятків в інтернеті, і не знає ніхто.
Саме тому оце і пишу. Наша вінницька лабораторія - ось де взяти останній обід вашим мишам.
У мене їде криша… од 11 години всі плачуть в місті. В транспорті, на вулиці, в аптеці. Я не змогла підняти екран і зробити відео людей в сльозах, а було би то зробити… Місто вкрито кров’ю, кіптявою і сльозами… як і вся наша найкраща в світі Україна.
