Вірші про кіз українською

Всім привіт, цю темку розпочну на українській мові, так як настрій в мене сьогодні україномовний!

Всім відомо, що українська мова милозвучна. Та й гуморливі віршики й філософську поезію багато людей пишуть, хтось починає з дитинства, а хтось у старих літах, однак один раз спробуєш - і це вже назавжди…

Ділюся своїм маленьким віршиком про Танину козу (@Brovarchanka) , і хотілося б, щоб ви доповнили цю тему своїми римами!


Дальня коза

Очі зранку розкриваю,
Та й на кухню направляюсь,
Банку гучно відкриваю,
Свіжий запах я вдихаю
Й молока в стакан вливаю!

Раз ковтаю, два ковтаю,
Ейфорія накриває,
Весь стакан в себе вливаю,
Бо секрет один я знаю,
І тому ще й посміхаюсь.

Молоко це не з корови,
А з кози. В неї два роги,
Та й пасеться у діброві.
Вуха висять до дороги,
Фору дасть любій корові!

Молоко те ж саме біле,
Але смак же ж очумілий,
Я не можу зупинитись,
Я не можу напоїтись,
Хочу залпом його пити.

Бо коза та не простая,
Серед всіх вона крутая,
І коли приходжу в гості,
Мене вона зустрічає,
Треться, лізе і бодає.

Та коза мене вже знає,
Й очі мої пам`ятає,
І щоразу підбігає,
В мне поглядом питає,
Молоко чи випиваю.

Тож, я очі розкриваю,
Їй в мордаху поглядаю,
Головою я киваю,
Що її не забуваю,
І до дна все допиваю.

Так спілкується зі мною,
Почувається важною,
Збільшує весь час удої,
І не знає собі горя,
Дальня кізочка моя.

21 лайк

Та й ще один віршик власного виробництва

Коза, що не бігає

Стоїть вона не рухається, й вухи не тремтять,
Мене вона не слухає, весь день може стоять.
І дивишся, й торкаєшся, та наче з нею граєшся,
Але вона як вкопана зі мной не йде гулять.

Коза, кажу, ти милая, чому ти не ігривая,
Чому не хочеш рухаться, бодатись та кусать?
Чи мало тобі сіна дав, чи то водички не додав,
Чи довго будеш мовчки ще так мене роздивлять?

Та ж раптом посміхається, і трошки нахиляється,
Та й шепче так тихесенько на вушечко: ти зна,
Не можу я ні бігати, ні лазити, ні пригати,
Бо зроблена із сіна я - солом’яна коза!

18 лайков

Антон, безперечно ви маєте талант. І з гумором все в порядку.
Талановита людина талановита в усьому

Виношу на ваш суд моє творіння

Запитала я козу, чому не їсть вона лозу?
Каже кiзонька моя: “Краще дай менi зерна”
Я зерна тобi не дам - не слухняна ти Мадам.
Будеш їсти ти зерно, коли буде молоко.

18 лайков

Клас! Приємно бачити активну творчу спільноту!

Як то кажуть, другий пішов!
Чекаємо на поповнення теми творами наших форумчан.

Якщо назбирається чимало віршів, є ідея видавництва невеличкої книжечки під егідою форума та із зазначенням всіх авторів. Підтримуєте?

6 лайков

Народ, невже ніхто більше не складе віршика :slight_smile:

Кажу одразу, що пишу дуже рідко, тільки, як щось дууууже якимось чином допече). Цей віршик-казочку присвятила чоловікові і прочитала при друзях за столом на його день народження. Всі були раді. Виношу і на суд тих форумлян, які матимуть терпіж дочитати до кінця.))))) Тільки, прошу, не тапками!

Дуже любить дід наш кіз,
водить їх на пашу в ліс,
а у лісі-не гуля
то нахилить їм гілля,

то погладить по боках,
а то хвої нашука
Кози також не гуляють,
все, що бачать-під"їдають
травку й кору погризуть,
та й додому їсти йдуть.

Поки діда й кіз немає
баба вдома не дрімає,
а біжить проворно в хлів,
щоб накласти всім харчів.

Дрібно кришить, не сяк-так
і морквинку і буряк,
і гарбузик посіче,
комбікорм посипле ще.

Для смаку цибульку вкрише,
щоб були здорові лише,
свіжої в відрі водички
їм поставить на поличку,

щоби швидко не схолола,
сіна покладе, соломи-
щоб було що пожувать,
і на свіжому поспать.

Щоб м"якенько під бочком,
щоб давали молочко.
Кізки все попід"їдали,
спать дружненько полягали.

Наступає новий ранок
і виходить Дід на ганок.
Знову йде до любих кіз,
ще й гостинець їм приніс.

А гостинці не простенькі
а окрайці солоненькі.
Дуже любдять кізки їх,
то ж побалувать не хріх.

Розказали кози Діду
про свою велику біду.
Що не хочуть в Діда жить,
бо їх голодом морить!

Накришили буряків
їм неправильних кусків;
треба ж довшу ширину
і коротшу довжину!

І така дрібненька дерть,
що не добра вона геть!
Що поклали сіна мало
і до півночі не стало!

А міняли їм солому
певно ще пів року тому!
Ми йдемо від вас усі,
знайдем кращих дідусів!

Цілий день ідуть-бредуть,
вже пройшли далеку путь.
А ніхто їх не прийма,
а надворі є зима!
З підворіття пес гарчить,
в пузах голод їм бурчить.

Раптом із чужих воріт
їх гукає чужий дід.
Лисий, куций, гандрабатий,
каже-бідні козенята,

йдіть до мене. дітки, жить,
буде вам що їсти і пить,
я вас в горі не покину,
дуже вже люблю козину.

Кози дуже пораділи,
але потім присмирніли,
Що це слово означає,
це він так нас величає?

Дід сокиру десь узяв,
на колодочку поклав.
Каже козам, що на “раз”
буде вже козина в нас.

Тихо мекнула найстарша,
-ось біда де ходить наша,
ой, біжім, дівчата, тут
буде зараз нам капут!

Дід хотів їх перейнять,
але спробуй кіз догнать
ще й дали рогами в бік,
що лиш ноги поволік!

-Чи ти чуєш, щось шумить?
-то козячий гурт двигтить!
І загледіть можеш ти
очі,роги і хвости!

Прилетіли всі додому,
аж до рідного порогу.
і стоять за ворітьми-
соромно у двір зайти.

Ходить Дід, тихенько плаче,
сирота без кіз неначе.
Та ще й Баба допікає,
кулаком йому махає.

Щоб тебе вбрикнула муха,
щоб комарик дав у вухо!
Пішли кози ж бо від нас,
бо погано ти їх пас!!!

Кажуть кози- ви простіть!
Ми у ВАС вже будем жить!
Бабо, в нас найкращий Дід!
Ображать його не слід!

Він травичку нам косив,
з поля овочі носив,
він нам вінички рубав,
і нам дуже догоджав.

Молоко, Бабо бери,
та роби смачні сири.
На базарі продаси,
не купуй собі труси.
Не неси грошей в Приват,
купи Дідові Фіат!

Дід машину заробив,
дуже тяжко проробив,
він старався цілий вік,
В тебе гарний чоловік!

Хай на рибу їздить Дід,
і ганьбить його не слід.
Він тобі впійма лина,
привезе травички нам.

Звозить бджоли погулять,
тобі меду накачать,
А ти Бабо не гуляй,
медовуху заправляй!

Медовуху продаси,
аж тоді купляй труси,
і помаду,й гребінець,
тут і казочці кінець!!!

17 лайков

Галина @suromed, оце так вірш, справжня казочка, щиро дякую вам, що поділилися своїм твором.

1 лайк

“Прорізався” ще один майже дитячий віршик. А кізки, як стають рядочком їсти з корита, дуже мені нагадують, своїми слухняно схиленими біленькими голівками з вушками, ніби з бантиками, мою далеку молодість і голівки моїх донечок, схилені над столом з зошитами. Сказала це своїм давно дорослим моїм донечкам, а вони так реготалися з мене, кажуть, мамо, ну ти ж знаєш, з літ, то і з розуму.
Ну, шо та молодьож понімає?
Вірш є і на моїй сторінці,)

Написалося під впливом одного з форумів) після того, як наплакалося.

Чи хто чув, як співає коза?

Якщо кізка весела і сита, і почухано в неї за вушком,
і обрізані гарно копита, і під боком соломи - подушка,

То вона муркотить, наче киця, в неї гарна, лукавенька пиця,
любить бігать вона і стрибать, молочко у дійничку давать.

Знає кізка, і в цьому вся сила, що розумна вона і красива.
І вона потихеньку співає, що господарю честь і хвала є.

Якщо кізонока горенько знає, то голосить вона, не співає:

Я б красива, молочна була, та недоля гіркая знайшла!

Ти мене прив"язав на цепок, я ж КОЗА! не собака, не вовк!

Ти водички три дні не давав, їсти прілого сіна поклав!

І стою я по вуха в говні, не господар а кат ти мені!

Так коліном під бік мені дав! щоб ти сам в ту баюру упав!

Хочеш ти молока по відру, а я з голоду скоро помру!

А я знаю, в випадках обох, пісню кізоньки чує сам Бог!

14 лайков

Це було ще весною. Все цвіло і зеленіло-раділо. А кози паслися, на весь козячий рот, захланно смакуючи молоду, солодку травичку. За годину пасіння-нічого-не-робіння багато чого планувалося, думалося, згадувалося, тихенько співалося. А що співать я дуже люблю, і знаю багато пісень, то годинами мугикала, згадавши навіть ті, що чула ще в дитинстві. Згадувала, як молодь танцювала, приспівуючи, польки, краков"яка, карапета, ще якісь, а ми малі тренувалися танцювать так десь у лузі між кущів верболозу, щоб дорослі не бачили і не обсміяли. І якось непомітно, в спогляданні, як кізки ніби в танці, переставляють граціозно ніжки на каблучках, хитаючи повним вим"ям, як накрохмаленими фартушками, склався мій козячий карапет:

А хто любить пісталєт, хтось люті морози.
А хтось танець-карапєт, а я люблю кози.
Приспів:
Тірда-ріда-рай-ра, трайда-тіта-дай-ра-
а хтось танець-карапєт, а я люблю кози.

В кізки гарні ніжки, невеличкий ростик,
чорненькі горішки ще й кирпатий хвостик.
Приспів:
Підемо козиці стежкою до гаю,
ви мені пасіться, я вам заспіваю.
Приспів:
Біжать мої любці з ділом і без діла,
я за ними-тупці, та й сама побігла.
Приспів:
Що то за дівуля по лісі гасає-
то наша бабуля кози випасає.
Приспів:
Дам я вам, маленькі, зерна і водиці,
ви мені повненьку молока дійницю.
Приспів:
Почитайте, посмійтеся на здоров"я.
Для серйозних віршів є інші теми).

10 лайков

Згадалось дитинство і моя баба 70- річна Маринка в білій хустині та своїй довгій картаті спідниці із оповідками про свою молодість.пісні , танці… краков’як, карапет…

І таке знайоме
Тірда-ріда-рай-ра, трайда-тіта-дай-ра-

Тоді для нас дітвори це було так смішно чути з бабиних вуст невідомі назви танців, таке кумедне -Тірда-ріда-рай-ра, трайда-тіта-дай-ра та бачити підтанцьовування…
А тепер аж сльози на очі навернулись…

Дякую, Галино, за такий яскравий спомин з далекого дитинства…:blush:

4 лайка

Зоя, дякую за добрі слова.:tulip:Ще згадалось, як дівчата і хлопці ставали парами. Дівчата спереду, піднявши вгору руки, зігнуті в ліктях, хлопці, або і дівчата, стаючи позаду бралися своїми руками за руки передньої, і ставали трошки збоку. Починалася грайлива мелодія, під яку пари ходили пристрибуючи і притупуючи в лад музики туди-сюди, переходячи справа наліво і навпаки, піднімаючи над головою передньої дівчини руки, перекручуючись так, що передня з пари дівчина ставала задньою. Приспівували: Ой, кум кумі рад тай повів у виноград. Ой, кум кумі рад тай повів у виноград. Їж, кума ягідки, которії солодкі …Тут мелодія різко міняється на швидку, різку, наче аж сердиту. Пари рвучко стають лицем до лиця, обнімаються і починається різка полька з швидким вибиванням каблуками, з таким пристуком, що здається аж чути, як зневажена жінка скоромовкою торохтить-виказує зрадливому чоловіку про свій біль, і так хочеться, недбало, як щось непотрібне затоптати ногами в землю і вусатого гаспида і хвойду-куму за його: Которії гіркі -поїсть моя жінка, которії гіркотять-мої діти поїдять…Гармошка різко переходить на повільнішу, пари знову стають в коло і переводячи подих ходять, прискакують, повертаються, гарно розвіваючи рясні спідниці в граційному повороті, і гуртом приспівуючи іншу частівку, що під неї заразОм з задоволенням від танцю навчаються простих премудростей життя. І потанцювавши таких танців, дівчата мали гнучкі плечики, тоненькі таліі, округлі гармонійні стегенця і повненькі рівненькі ніжки.

6 лайков

Дою я недавно кози, та й думаю собі, що плечі болять, аж плакать хочеться. Треба посміяться, може полегшає. Та й досміялась. А тепер і ви зі мною разом трошки повеселіться, не завадить. А то всі такі серйозні. Коротше…

Ніч прийшла. Село дрімає

Пес на місяць завиває.

Місяць круглий, уповні.

Ех, повить, чи що, й мені?

Світ під тєліком дрімає.

А я тільки йду з сарая.

Молоко несу в відерці,

І така журба на серці.

Тільки кози подоїла,

і на ніч поклала сіна.

А ще ж кожну тре” обнять,

Яка гарна розказать.

І розумна, і красіва……

Не розтрушуй, сволоч, сіна!

Бо не встигли привезти,

Як його притопчеш ти!

Бачиш, кізонько й сама,

Ниньки продажів катма.

Не беруть молочки в нас,

Бо купують люди газ.

Так що, поки холод в нас,

Жуй, козунько, через раз.

Дождемось тепла, і враз,

Все розпродасця у нас.

Люди їстимуть сирки,

а в нас будуть грошачки.

От тоді вже, твою мать!

Можна буде й притоптать!

А сьогодні- тоскно жить,

Що аж хочеться повить.

Сяду з Рексиком рядком,

І повиємо ладком.

В небі зорі, як горох.

Сіли, й виємо удвох.

Голос лине до небес,

бачу, кривиться мій пес.

Каже- гидко так не вий,

Бо страшнючий голос твій.

Мушу правду я сказать,

Що не вмієш ти співать!

Краще, добра ти ж така,

Дай нам трошки молока.

Принеси з Пушком ти нам,

А співать я можу й сам.

Принесла і налила.

Засміялась, спать пішла.

Отже, щоби гарно жить,

Треба інколи повить.

12 лайков

Галю, браво! :clap:

1 лайк

Як то кажуть : написано з натхненням ! Повили , поплакали , стряхнулися та працюємо далі ! Перезимували вже , сонечко пригріває - настрій підіймає !

7 лайков

Правду кажеш. Весна, як війна все спише і закриє…листом.

1 лайк

Зоєнько, дякую,Дуже приємно.

1 лайк

Галя ви с правжній талант,так приємно ваші вірші читати:heart::+1::rose:

2 лайка

Ну, буває, :wink: Дякую за добрі слова :ear_of_rice: :ear_of_rice: :ear_of_rice:

2 лайка