Кажу одразу, що пишу дуже рідко, тільки, як щось дууууже якимось чином допече). Цей віршик-казочку присвятила чоловікові і прочитала при друзях за столом на його день народження. Всі були раді. Виношу і на суд тих форумлян, які матимуть терпіж дочитати до кінця.))))) Тільки, прошу, не тапками!
Дуже любить дід наш кіз,
водить їх на пашу в ліс,
а у лісі-не гуля
то нахилить їм гілля,
то погладить по боках,
а то хвої нашука
Кози також не гуляють,
все, що бачать-під"їдають
травку й кору погризуть,
та й додому їсти йдуть.
Поки діда й кіз немає
баба вдома не дрімає,
а біжить проворно в хлів,
щоб накласти всім харчів.
Дрібно кришить, не сяк-так
і морквинку і буряк,
і гарбузик посіче,
комбікорм посипле ще.
Для смаку цибульку вкрише,
щоб були здорові лише,
свіжої в відрі водички
їм поставить на поличку,
щоби швидко не схолола,
сіна покладе, соломи-
щоб було що пожувать,
і на свіжому поспать.
Щоб м"якенько під бочком,
щоб давали молочко.
Кізки все попід"їдали,
спать дружненько полягали.
Наступає новий ранок
і виходить Дід на ганок.
Знову йде до любих кіз,
ще й гостинець їм приніс.
А гостинці не простенькі
а окрайці солоненькі.
Дуже любдять кізки їх,
то ж побалувать не хріх.
Розказали кози Діду
про свою велику біду.
Що не хочуть в Діда жить,
бо їх голодом морить!
Накришили буряків
їм неправильних кусків;
треба ж довшу ширину
і коротшу довжину!
І така дрібненька дерть,
що не добра вона геть!
Що поклали сіна мало
і до півночі не стало!
А міняли їм солому
певно ще пів року тому!
Ми йдемо від вас усі,
знайдем кращих дідусів!
Цілий день ідуть-бредуть,
вже пройшли далеку путь.
А ніхто їх не прийма,
а надворі є зима!
З підворіття пес гарчить,
в пузах голод їм бурчить.
Раптом із чужих воріт
їх гукає чужий дід.
Лисий, куций, гандрабатий,
каже-бідні козенята,
йдіть до мене. дітки, жить,
буде вам що їсти і пить,
я вас в горі не покину,
дуже вже люблю козину.
Кози дуже пораділи,
але потім присмирніли,
Що це слово означає,
це він так нас величає?
Дід сокиру десь узяв,
на колодочку поклав.
Каже козам, що на “раз”
буде вже козина в нас.
Тихо мекнула найстарша,
-ось біда де ходить наша,
ой, біжім, дівчата, тут
буде зараз нам капут!
Дід хотів їх перейнять,
але спробуй кіз догнать
ще й дали рогами в бік,
що лиш ноги поволік!
-Чи ти чуєш, щось шумить?
-то козячий гурт двигтить!
І загледіть можеш ти
очі,роги і хвости!
Прилетіли всі додому,
аж до рідного порогу.
і стоять за ворітьми-
соромно у двір зайти.
Ходить Дід, тихенько плаче,
сирота без кіз неначе.
Та ще й Баба допікає,
кулаком йому махає.
Щоб тебе вбрикнула муха,
щоб комарик дав у вухо!
Пішли кози ж бо від нас,
бо погано ти їх пас!!!
Кажуть кози- ви простіть!
Ми у ВАС вже будем жить!
Бабо, в нас найкращий Дід!
Ображать його не слід!
Він травичку нам косив,
з поля овочі носив,
він нам вінички рубав,
і нам дуже догоджав.
Молоко, Бабо бери,
та роби смачні сири.
На базарі продаси,
не купуй собі труси.
Не неси грошей в Приват,
купи Дідові Фіат!
Дід машину заробив,
дуже тяжко проробив,
він старався цілий вік,
В тебе гарний чоловік!
Хай на рибу їздить Дід,
і ганьбить його не слід.
Він тобі впійма лина,
привезе травички нам.
Звозить бджоли погулять,
тобі меду накачать,
А ти Бабо не гуляй,
медовуху заправляй!
Медовуху продаси,
аж тоді купляй труси,
і помаду,й гребінець,
тут і казочці кінець!!!