Оль, який там рецепт… Це ж піца)
- Робиш тісто - вода, мука, сіль… Головне, щонайменше інгрідієнтів і щонайтонше розкачати. Ну, як налисники завтовшки. Тільки там треба лити на пательню, а тут розкачати.
- Вирізаєш квадрат і на пергаментний лист його.
- Потім кілька крапель олії (оливкової), можна сметану - незримий тонкий шар.
4.Потім береш два (тертих чи тонко різаних) молодих сири - білий (від рікоти до моцарели) і жовтий - добряче мастиш. - Потім шматочки сиру з кольоровою пліснявою (дана блю, дор блю, горгонзола, рокфор - тільки не брі).
- А по верху натертий вистояний (краще пармезан чи гранд подано, чи джугас)
- Потім усе це на тонку пательню (протвень) і в піч чи духовку.
Можна і прямо на черінь (щоб вогню не було, а лише жар), але тоді без пергаменту і більше сухого борошна під корж піци.
2-3 хвилини і на стіл.
Але є і інший підхід - піца-ватрушка, як я її називаю. Тоді багато тіста і смагла шкірка по краям. Я таку не люблю.
До речі, описана мною і недоїдена з вечора піца прекрасно йде холодною вранці з гарячим чаєм чи з порожнім супом…
І ще - кожна модефікація - інший смак. Я б її щодня їла (мука ж і сири завжди є), але боюсь в колобка перетворитися, тому обмеження - раз в тиждень. Ми ж не італійці! Нам тре ще й борщика з свиннинкою хряпнуть) Сальця чи реберець домокопчених…
До речі, така піца може бути і кругла, але квадратна прекрасно ріжеться на 9 чудових шматків і ефективніше використовує витрачену теплову енергію.