Доброго дня шановні форумчани, дозвольте влитись у ваші ряди і познайомити вас з початком заснування міні - ферми " чотири хутори"
Все моє дитинство було пов’язано з козами, в більш старшому віці були також коні й корови.
П’ять останніх років я жила в місті і купувала все на базарі. Також два роки з початком війни я проживала у Європі.
Маючи досвід життя як у місті, так і в селі, я обрала життя в селі на сьогоднішній день.
Цієї весни ми купили будинок до якого бонусом йшли 25 соток землі під двір та город.
Це й був початок, але ніхто ще цього не усвідомлював з родини, навіть я))
Купили підрощених циплят на яйце, аби сарай не пустував і двір не заростав бур’янами, вони до речі виявились майже всі півнями.
Через місяць з’явився козел 50/50 зааненська та нубійські крові сахарок і цього ж дня була врятована ляля з козенятами. Врятована, бо там де ми її купили усі кози були в жахливому стані, критерієм відбору стало вік та відсутність маститу, про кількість молока речі вже не йшло на той час.
Не пам’ятаю як я дійшла думки що хочу займатись сироварінням і молочною продукцією, але не сьогоднішній день в мене з’явились ще дві кізки, Ліля й Мілка.
Дві мої красуні мають % нубійської крові. Ліля 50, Мілка 75. Тепер ми в пасивному пошуку нубійського козлика для нашого міні гарему.
Ліля парована вже і в майбутньому ми будемо мати потомство 75%.
Також ми завели індокачок і на зиму плануємо купляти корівку, бо зараз заготовляємо корми для неї.
Сподіваюсь вести свою сторінку, буду вдячна за підтримку))
Сама я з Харьковскої області. Наразі переїхали у Полтавську область, село Почаївка, по трасі Київ - Харків. Як виявилось у селі проблеми з молоком, немає де купити, ось і вирішили узяти козу у господарство, з цього все й почалось))
Вітаємо.
Дуже рада новим козоводам.
Нехай вам гарно і затишно буде у новій домівці ( і на форумі, і в селі).
Нехай усе прибуває і множиться. Приносить задоволення і прибуток.
А головне - миру усім нам.
Сьогодні поділюсь звідки взялась назва чотири хутори.
Купили ми будинок в селі, хочу сказати, що склалося таке враження, що то не ми його купили, а він нас запросив.
Приїхали ми з за кордону і одразу сіли в маршрутку і поїхали так би мовити пішки, будинки дивились у селі недалеко від траси. Вже під обід зрозуміли,що це маячня і переночувавши в знятому будинку, подивившись тільки два будинки за два дні, поїхали ні з чим додому. Через пару днів, не маючи прав на легкову,а тільки на категорію С, беру в брата машину і їду шукати будинок. Проїхала я за півтора доби 1500 км і це при тому що я більш року не їздила більш ніж пару км по місту і то, дуже рідко. Область мені не знайома, місцевість тим паче, блукали на абум по селах і нічого не підходило, люди хотіли всучити за космічні гроші свої так би мовити. " маєтки". Душа ні до чого не лежала.
Тут в ОЛХ з’явилась об’ява про продаж будинку, зв’язались з господарями і будинок є, але документи в процесі… Поїхали хоч подивитись, бо вже час додому рушати. З першого погляду ще з автівки, це було відчуття,що ми вдома.
Ще багато ми один одному робили нерви з продавцями, але все ж таки в’їхали, а через місяць купили будинок. Ціна до речі на будинок росла по мірі розмов з господарями, та й господарів з одного виявилось три😂 але ми все не відмовлялись.
На сьогоднішній день ми не жалкуємо,хоч і розуміємо що переплатили. Багато роботи, багато вложити треба… Але ми не жалкуємо і радіємо нашому будинку,сусіди гарні, річка в городі, все як я мріяла))
Тож повернусь до назви. Незадовго до того як я вирішила займатись молочною і господарством, на просторах інтернету надибала історію нашого села з якої виявилось що колись були чотири хутори, по два з кожного берега річки один навпроти одного. Воно дійсно так, я ще й міркувала,що наше село ніби розділене на чотири острови, які з’єднує між собою центральна дорога.
Тож з назвою довго не думала, захотілось вложити історію своєї домівки, яку ми безмежно полюбили, в справу яку я люблю все життя.
Тепер завдяки нашому краю я маю змогу зайнятись своїм улюбленим ділом, за що ще безмежно вдячна, долі напевно))
