Письменные интервью у козоводов и сыроделов

Юля, чего ж ты про Эшера не спросила??? Катя у него обучалась в декабре:) Интересно, что нового узнала.

4 лайка

Вылетело из головы…:fearful:
Замоталась…

3 лайка

С большим интересом и удовольствием читаю все интервью. Молодцы . Очень интересно. У всех очень хорошо получилось. Девочки не только хорошие козоводы, а ещё и отличные журналисты !

23 лайка

Девочки молодцы ,очень хорошие интервью о наших труженицах . Познакомили нас по ближе с нашими форумчанками , с их хозяйством и не раз убеждаешься , что девочки большие трудяги , умнички .хозяюшки и мастера на все их золотые ручки .Всем Вам здоровья,терпенья ,энтузиазма и всех благ .:tulip: :goat:

19 лайков

Друзья, рада предоставить вашему вниманию интервью с замечательным козоводом, удивительным человеком и прекрасной женщиной - Мариной Яковенко @Kharkovchanka, ЛПХ «BAKRA STAR» под Харьковом.

Здравствуй, Марина! Расскажи, с чего всё начиналось? Как козы вошли в твою жизнь? Когда это произошло?

Начиналось все с собак. Да, да, вы не ослышались, козы заводились ради молока для щенков.

Вообще то история моего (нашего с мужем) решения завести коз была неожиданностью не только для городских друзей и знакомых, но и для всех родственников, а особенно для моих детей.

Коз я люто ненавидела с первого моего знакомства с ними в детстве у бабушки в селе. Подруга бабушки держала коз, и нас часто заставляли пить этот вонючий “эликсир здоровья”.

Позже моя мама переехала жить в село и завела коз. Когда приезжали в гости , то разговоры были только о козах. Меня это бесило и заставляло ненавидеть коз еще больше. Да и морды у них были …мерзкие, рогатые, бородатые, с глазами каких то бесов …

Из города мы перебрались в село. Когда покупали дом, сараи в планы не входили. Да и птица тоже. С собой привезли только собаку, тогда ещё маленькую немку. Вот с нее то все и началось :grin:

Появились первые щенки. Отец был сыном чемпиона мира, из питомника, поэтому щенков надо было вырастить достойно… А это творог и каши молочные литрами и килограммами ежедневно, два месяца хотя бы… И вот тогда и пришла коварная мыслЯ - завести коз. Это был далекий 2008 год.

Вот так все начиналось… Начинали с дворяночек. Им бедненьким пришлось выживать в неопытных руках новичка-козовода. Училась кормить, доить и принимать окоты. Как они выжили в наших неопытных руках - до сих пор не понимаю. Правда были и потери…

Хорошо что в этом деле мне помогает мой лучший друг - муж, моя вторая половинка. Он может меня заменить полностью. Сам подоит, накормит и напоит не хуже меня. Благодаря ему у меня было два отпуска, две возможности поехать на встречу с форумчанами.

Как все начиналось?.. Хороший вопрос… Оказывается, что продержав коз несколько лет, я была всё ещё у начала :grin: В поисках какой-нибудь информации набрела на козоводческий форум. Меня ждало открытие… коварное, заразное, не дающее ни спать, ни есть… породистые козочки. Вот это чувство, когда перехватывает дыхание, я не забуду никогда. Сейчас уже меня трудно чем то удивить, но тогда… И то была соседняя держава, несбыточная мечта. Я поостыла, но червячек грыз и будоражил мою хотелку.

После дворовых козочек у нас появились Зааненские. Конечно, это только мне так хотелось думать, порода была не подтверждена ни одним документом. Но козы были другие. Более рослые, более грациозные, гладкошерстные даже зимой. Но… теперь я понимаю, что взрослую, хорошую козу никто не продаст. Я очень сильно просила мне продать парочку-тройку, и мне продали, по ихним меркам отбраковку (я потом это поняла), по моим - самых лучших. Одна была очень тугодойна, у второй… Ну что уж говорить… Хорошо хоть третья порадовала - 5.8л по первому окоту на пике. Она единственная, кто остался, благополучно живет у моей мамы.

Мое первое “живое” знакомство с Нубийской породой состоялось в Донецке, когда поехала за короткоушкой. Там в гостях я увидела это чудо в живую, смогла его пощупать и пообниматься. Именно тогда для меня уже полностью сложились в голове мои дальнейшие хотелки и стремления.

На форуме я познакомилась с одним очень замечательным человеком и поехала за козлятами в дальнее путешествие, 1200 км. в одну сторону, в горы, на Буковину :blush: Это был 2014 год.

На Буковину мы поехали к Александре ( Але @Alya ) Мы и до этого подружились с Сашей, но одно дело виртуальное знакомство, и совсем другое увидеть и пообщаться с человеком в живую. Я просто побывала в сказке! Я была в восторге от красоты вокруг, людей, таких приветливых и общительных. Ну и конечно же Сашина семья. У Саши замечательная мама! С Сашей просидели всю ночь, не могли наговориться. Утром опять пошла обниматься с красавицами козочками и козлами. А они совсем как мои - доверчивые и ручные. Мы ходили по лагерю и все за нами, от мала до велика. В общем, возвращаясь домой, я была на десятом небе от чувств, которые пережила за последние два дня. Да и в багажнике ехало домой мое сокровище, моя сбывшаяся мечта, три процентные козочки и козлик Зааненско-Нубийских кровей .

Сколько у тебя коз, козлов? Есть ли среди них любимчики?

С количеством у меня всегда проблема :grin: , но приходилось расставаться с одними, чтобы остались другие.

Отбором, подбором и выранжировкой я занялась тогда, когда решила заниматься только Нубийскими козами. Это было нелегко, потому что выращенное мной животное начинает приравниваться к члену семьи :roll_eyes:

Мне пришлось расставаться с козами Зааненской породы. Оставлять всех не было ни возможности, ни здоровья.

Поэтому на данный момент мое стадо не большое, все козочки процентные, всего 8 козочек и один козел Санта, привезенный из России!

Любимчиков нет, они мне все дороги. Характер у всех уникальный, но сейчас об этом писать не буду, иначе интервью затянется… :grin:

Почему именно англо-нубийские козы?

Как я уже сказала, в первую очередь это состав молока. Вообще то часто читаю козоводов, которые не видят (не чувствуют) разницу в молоке именно этой породы и других. НЕ правда! Разница ощутима.

Кстати сказать, недавно ко мне приехала девочка, нашла меня именно здесь на форуме, и если она прочитает эти строки, прошу ее - Лена, повторите свои слова!

Она живет в городе и делает сыр. Молоко брала постоянно, козье, на рынке, у разных продавцов. От моего молока, его вкуса и выхода сыра Лена была в восторге! Она готова ездить ко мне постоянно!

Разве это не подтверждение тому, что молоко замечательное?

Кстати, клиенты покупающие у меня именно молоко, утверждают то же самое.

Еще кроме молока мне нравятся эти козы своим интеллектом. Да и разнообразие расцветок новорожденных малышей вызывает массу бурных чувств.

Какие цели в козоводстве ты ставишь перед собой в ближайшем будущем и на более длительную перспективу?

Цели? :thinking:
О! Цели как у всех - улучшать и улучшать поголовье. Это же целая наука! Это хобби, это увлечение, это кропотливая селекция, в которую вникаю всем сердцем и умом.

Может не все так быстро как хотелось бы, но мы не стоим на месте, мы движемся, мы пытаемся разобраться, делать выводы и постигать непостижимое.

Жаль времени у меня мало… Мне бы лет 20 скинуть, а так… на что хватает сил, то потихоньку тянем. Но сдаваться я не собираюсь, что успею - то сделаю.
Вот как то так…

Да ладно, лет 20… Многим форумчанам не угнаться за твоим энтузиазмом и плодотворностью :wink:
Сасибо за интервью! :heart: Желаю вам с мужем здоровья и бодрости, а хозяйству - процветания! :rose:
Машем хвостиками :slightly_smiling_face:

67 лайков

Сьогодні ми у гостях у нашої активної форумчанки, милої жїнки і козовода-любителя Зої @zoia1 , господарство “На Расєї”.

image

Доброго дня, Зою! Де знаходиться ваше господарство та які його мешканці?

Доброго дня, Ольго! Ми з чоловіком проживаємо в чудовому куточку Хмельниччини. За часи нашого господарювання через наше господарство пройшло чимало живності. На даний час наше господарство не велике - 13 кіз, кролики, кури, гуси. Ще у нас мешкає восьмеро котів та троє собак. Коти і собаки вже не один рік невід’ємна частина нашого господарства. Живем ми на окраїні села і часто всі викинуті коти-собаки знаходять притулок у нашому дворі.

image

Чому саме кози? Чим вони вас зачарували?

Я навіть не уявляла, що матиму козу… та ще й не одну. Давним-давно у нас була корова. У зв’язку з хворобою чоловіка її довелося продати, саме тоді я вперше запропонувала чоловікові завести козу. Відповідь була категорична – ніколи! Я не наполягала, бо кози завжди у мене асоціювались із такими брудними, кудлатими створіннями із ковтунами реп’яхів та бабусями поряд із ними. Чоловікова відповідь мене тоді тільки потішила і задовільнила…До всього я ще дуже люблю квіти, чимало їх росте на нашому дворі і, зрозуміло, що поява кіз в господарстві могла порушити мої плани і моє квіткове «царство».

image

Пройшов час… і ось у 2015 році (рік кози) мені випадково на очі потрапляє газета «Рідне село» і в ній стаття - розповідь про кіз породи ламанча та їх фото. Та стаття повністю змінила моє відношення до кіз. Я глянула на фото і …. закохалась (якщо це так можна назвати) у коротковухі мордахи. Вже потім прочитала про їх лагідну вдачу, смачне молочко. Але спочатку були чудернацькі коротковухі мордахи.

Кілька днів виношувала план як переконати чоловіка в тому, що нам таки потрібна коза. І таки переконала…
Через відсутність власного транспорту почала шукати свою мрію поблизу, знайшла її за 100км. Поїхала за одним козенятком - привезла трьох. А далі пішло-поїхало. Коли появилась у мене перша коза, я почала читати, шукати інформацію, вчитись… іноді на власних помилках.

З часом появились лишки молока і захотілось пробувати варити власні сирочки. Розпочала із бринзи, з часом в асортименті появились качота в різних варіантах (особливо смакує з пажитником в каві), витримані белпери мене покорили назавжди, це і до кави, і до грибочків, і до спагетті і, навіть, до борщику, любим сир по типу російського, фету з різними травками-приправками. Вже кілька років не купуєм в магазині того продукту, що називають сиром… Тепер не раз задумуюсь, як ми жили без наших кізок, молочка-сирочків, без того позитиву, який вони щодня нам дарують.

Багато із моїх знайомих не знають про моє захоплення, коли випадково проговорюсь про своїх красунь, то вони дивляться на мене круглими очима і не можуть зрозуміти як ми можем поєднуватись. Пригощу сирочками - не вірять, що це можна приготувати власноручно та щей з молока кози.

Як ви усе встигаєте і з усім справляєтесь? (кози, робота, сир, сіно…)

Більша частина роботи по господарству лягає на мої плечі, чоловік старається мене в усьому підтримати і допомогти в силу свого фізичного стану. Весь час у мене розписаний по годинах - підйом о шостій щодня, годування, доїння, випас. Ми живемо за селом і це великий плюс, маємо чималий випас для кіз. Поки я працюю - кози пасуться самі, кілька самих шкідливих прив’язую, а решта вільно біля них гуляють. В обідню перерву напуваю, ховаю прив’язаних у затінок . Все так відпрацьовано до автоматизму, коли залишається вільних 10-15хвилин, я зупиняюсь і думаю, що і де пропустила.
Ввечері кіз обов’язково вільно пасу 1-2 години. Дуже люблю ці декілька годин на природі, спілкування з тваринами, відпочиваю фізично і душевно від усіх денних перепетій.
Сіно заготовляємо на власній ділянці, раніше наймали техніку на косовицю, перевезення сіна. Але останнім часом ціни на сільськогосподарські послуги стали дуже високі, тому придбали міні трактор, переробили його на ручне управління. Ось так по-тихеньку живем і працюємо.

image

Які кози були і є у вашому господарстві? Яким породам надаєте перевагу?

Як я уже казала моє козівництво розпочалось із кіз породи ламанча (а якщо точніше, коротковушок). На даний час в господарстві маємо кізок та цапа цієї породи, є також козлик нубієць гарної удійної лінії та процентні нубійські кізки. Часто спостерігаю за козами цих порід і дивуюся, як тварини одного виду, але різних порід, можуть так кардинально відрізнятись. Про зовнішні ознаки я мови не веду - різницю видно з першого погляду. Розповім про своїх кіз і про свої спостереження. Коротковушки дуже спокійні, врівноважені, помірковані, вони вдачею нагадують собак, хвостиками ходять за своїм господарем, заглядають в очі, люблять увагу до себе і люблять, як мені здається, тішити людей своєю присутністю. Нуби мені нагадують котів, вони стрибучі, ні одна моя ламанчуля не зуміла (їм навіть в голову таке не приходило) забратись на дах сараю, люблять полежати, поніжитись, до людей приходять щоб попросити смакотлик, якщо нічого смачного немає, вони миттєво втрачають інтерес до спілкування. У них так - якщо вони мають когось потішити - то тільки за плату… Я дуже дивуюсь відмінностям у їх характерах, хоча люблю всіх своїх кіз і коротковухих і довговухих. В цьому році очікуєм козеняток породи ламанча , ламанчо-нубійців. Цікаво які вони будуть за характером ламанчо-нуби чи нубо-ламанчі. Ці породи мені подобаються своїм «сирним» молоком. З нетерпінням очікую нових окотів.

image

Ваші мрії на найближче майбутнє.

На даний час кізочки для нас просто хобі, захоплення, яке потребує чимало коштів на утримання (харчі, мінерали-вітаміни, будівництво сараїв, загонів та ін.). Частина витрат перекривається продажем козенят, сирів. Але тільки частина… Мрію сформувати власне товарне стадо орієнтовно десь 10 дійних кіз із стабільною лактацією 4-5л ламанчо-нубійського сирного молока. На більше не претендую, оскільки розумію, що високоудійна коза - це вже проблема, зокрема для мене. Мрію в майбутньому отримати коротковушок цікавого забарвлення. Чим більше читаю наш форум, розглядаю кіз наших форумчан, тим більше з’являється “хочу”, але, разом з тим, розумію, що це все на мої одні руки…

Дякую, Зою, за цікаву розповідь! Від щирого серця бажємо здіснення ваших мрій, сил та натхнення у вашій цікавій справі!

52 лайка

Я дуже рада, що мені письмове інтерв’ю погодилась дати козовод,сировар, власниця господарства “koza-ua”, чудова людина, яка в будь-який час приходить на допомогу, наш форумний ветлікар, наша Ольга @olga79

image

Доброго вечора, пані Ольго! Як давно займаєтесь козівництвом і як до цього прийшли ?

У дитинстві завжди мріяла про козу. Хоча б одну, хоча б козенятко… І таки вмовила батька - тишком-нишком, поки мама була на курсах, ми поселили в хліві кітну кізочку. Це була МОЯ коза! Я навчалася тоді у восьмому класі (1993 рік), а коли закінчувала одинадцятий - довелося козу подарувати добрим людям. А там - навчання у ВНЗ на ветеринарного лікаря, поїздки закордон, заміжжя, робота у місті, діти - і знову село, і знову улюблені кози. У цьому році ювілей - 10 років безперервного козівництва. У кінці січня 2009 року купили місцеву кітну козу - і з тих пір понеслось. А у квітні зварили перший сир.

**Вітаю Вас із видатною датою, 10 років в козівництві це чимало часу! Яким породам надаєте перевагу і чому ?image

Спочатку з породою важко було визначитись. Так як на початку вкладати фінанси в козівництво не хотілось, то займалися місцевими козами та покращеними (з домішками породи). Було весело і кольорово, але дратували характери і, за рідким виключенням, низькі надої. Потім взагалі хотілось по парі усякої породи. Але усвідомлювала, скільки то треба мати козлів, і як часто їх міняти… Один раз спробували купити зааненського козлика, і, через відсутність досвіду на той час, втратили його в річному віці. Він залишив по собі дві доньки. Одна з них ще й досі живе у нас - наша найстаріша коза Липа (2011 рік). Потім доля нас звела з видатною зааненкою Дінарою, яку мені довелося рятувати. За мої труди мені подарували її сина - Лорда. З тих пір моє стадо сильно зааненизувалося - маємо у стаді від 50% до 87,5% зааненок. Дуже подобається те, що ці кози крупні, з гарною і тривалою лактацією, не перебірливі до харчів, спокійні та врівноважені. А коли ідуть стадом до лісу - аж гордіть бере - всі як одна, білесенькі, гладесенькі. І це ж таки треба - ми виграли скидку на нубійського козлика, і цікавість перемогла - ми його купили. Тепер намагаємось придбати йому таку саму нубійську кізочку, щоб спробувати варити сир з нубійського молока. Тваринки звичайно більш темпераментні, але все залежатиме від молока. Якщо воно дійсно таке добре - будемо тримати і нубійців. Ну і здавна подобаються французькі альпійці - як стадо диких кіз - така ж краса і грація, а вим’я майже не поступається зааненському. Але це так - може бути, коли небудь…image

Як сім’я відноситься до вашого козівництва?

Чоловік теж закохався у кіз. Може годинами з ними обійматись та розмовляти. Зараз я більше займаюсь молоком, а він - годівлею. Доїння і козенята - хто встигає. Діти у мене нажаль не такі натуралісти, як я у дитинстві. Допомагають, але без ентузіазму (здебільшого прогулянки з козами у ліс). Хоч народженню нових козенят радіють - і то добре. Мій батько завжди спонукає нас до фермерства, але ми не погоджуємося. А що думає мама з цього приводу - ніхто не знає, бо вона дуже гарно вихована.

Що для вас кози це - бізнес чи хобі ?

Важко сказати. Бізнес - це дуже голосно сказано. У моєму розумінні, коли люди займаються бізнесом, то вони живуть з дещо більшим розмахом, менше працюють і більше мають. А як хоббі - ми не можемо дозволити нашому сімейному бюджету таке хоббі, яке б себе хоча б не окуплювало. Тим більше що часу це хоббі забирає аж страшно подумати скільки… Тому я б сказала щось середнє - поєднуємо корисне з приємним.image

Як викистовуєте продукцію козівництва, які ваші улюблені сири?

Основна продукція у нас - це молоко та м’ясо. Побічна - органічне добриво для нашого городу та боєнські відходи для наших собак. М’ясо споживаємо самі. Практично не купуємо м’яса в магазині - хіба що для гостей, які не люблять козине. Молоко в нашій сімї люблять усі. А також йогурт, смузі, згущене молоко. З сирів перевагу надаємо качоті (особливо до гарячих бутербродів та піци), феті (до салатів), також я особисто полюбляю гостренькі белперчики і булети з кунжутом і паприкою (ідею підказала моя сестра). Мрію про сири з пліснявою, хоча б білою, але все часу і натхнення не вистачає.

Чи рентабельне козівництво у вашому регіоні?

В плані утримання кіз - досить вигідно. Особливо якщо максимально використовувати пасовище. Та і сіно з зерном не такі дорогі як під Києвом та у деяких інших регіонах. А от реалізація продукції - тут є складнощі. Це і упереждене ставлення до козиної продукції, і мала кількість людей, що переймаються натуральністю продуктів та мають достатньо коштів, щоб їх придбати. Ціна від 200грн за кілограм сиру - для місцевих це вже розкіш. За ті самі гроші людина купить собі кілограм
м’яса та корзину овочів на додачу, а може ще й на рибу зостанеться. Такі реалії життя.

Чи не плануєте відкрити власну справу (ветеринарія) ?

Поки що у роздумах. Маю знання і хист, але… Мене дуже лякає ця всіляка папірцева діяльність - бухгалтерія, звіти, податки… А останнім часом не на жарт лякає розповсюдженість сказу серед домашніх тварин. Лишній раз лізти в пащу чужій тварині ой як не хочеться, навіть якщо господар запевняє в тому, що вона всого лиш подавилася…

Які ваші плани на майбутнє, в якому напрямку будуте рухатись - зааненці чи нуби ?image

У нас завжди плани - скоротити поголів’я. А на ділі - воно все росте… Ось і зараз - маємо 15 голів процентних зааненок. А хочеться 5-6 - не більше, і до них зааненських цапів французької селекції у сосуді Дюара. Ну і хочеться придбати хоча б одну нубійку до пари нашому Енісею - щоб спробувати нубійського сиру. Маємо ще кізочок нубо-зааненок, але поки що вагаємось - чи пробувати йти шляхом поглинального схрещування, чи ні. Бо це знову ж таки додаткові голови. image

Пані, Олю, я також дуже вдячна Вам за те, що приділили мені час і написали гарне та цікаве інтерв’ю! Бажаю вашій сім’ї благополуччя, достатку, процвітання вашому козинному господарстві, і неодмінного здійснення всіх мрій та задумів!

56 лайков

Час - це, як справжній скарб. Ми завжди стараємося все встигнути, щоб не втратити жодної дорогоцінної хвилини. І сьогодні я взяла інтерв’ю у людини, яка дійсно вміє розподіляти правильно свій час, щоб ніхто з її оточення не був обділений її увагою. Наташа Мар’янченко @Nata78Хозяйство"Веселка" впершу чергу це мама, дружина і гарна господиня, яка створює не тільки домашній затишок, а й тримає немаленьке Господарство, варе сири та має офіційну роботу.
1. Отже, скажіть, Наталю, Ви ж народилися не на Полтавщині з чим пов‘язаний Ваш переїзд на Полтавщину?

  • Так, я народилася і виросла в Кривому Розі. Мої батьки завжди планували переїзд в більш екологічно чисте місто. Тільки вийшли на пенсію, залишили нам свою квартиру, а самі переїхала на Полтавщину в невелике містечко. Приїхавши до них в гості ми з чоловіком закохалися в краєвиди Полтавщини. Мальовнича природа, кругом хвойні ліси, річка, чисте повітря, це все зачаровувало. Після цієї поїздки ми виставили квартиру на продаж і стали мріяти про переїзд.
    Через рік наша мрія збулася і в мене з’вився хоч і невеликий, але свій будинок. Потроху обживалися, побудували сарай й завели своє господарство, першим мешканцем в новому сараї була звичайно коза, а потім вже інша живність.

    2. Що підштовхнуло Вас купити першу козу?
  • Перша коза була ще в Кривому Розі, так, як сім’я наша алергики нам порадили пити козяче молоко, яке нам сподобалося, а кіз любила ще з дитинства, козу тримала моя бабуся, а я часто їздила до неї в гості.
    Після народження першого сина, щоб не купувати йому молоко сумнівної якості вирішила краще купити козу.
    3. Ви пам‘ятаєте, як звали Вашу першу козу, чим вона вам подобалася і якої породи вона була?
  • Першу козу звали Дана. В козах тоді мало, що розуміла і купила першу, яку знайшла. Це була безпородна, але дуже спокійна коза. З цієї кози і почався мій шлях козовода.
    4. Чому вирішили розводити саме породистих кіз?
  • Хотілося мати гарних кіз зі стабільним результатом, а з безпородними цього важко досягти. В цей час з’явився інтернет і форуми, де я й знайшла свою козу. І вже найближчийм часом я поїхала в Запоріжжя і привезла півторамісячне козеня - зааненку Ромашку. Вона мене не розчарувала і ще більше переконала в доцільності розводити саме породистих кіз.

    5. Яка порода кіз вам найбільше імпонує?
  • Англо-нубійська порода. Підшукуючи Ромашкі подружку побачила в інтернеті кози цієї породи - це була любов з першого погляду. І я купила козу 50% нубієчку Зоряну.

    6. Чим вам подобається англо-нубійська порода?
  • Як я вже казала - це була любов з першого погляду, їхня краса, грація, характер, не залишили мене байдужою, а з появою молока я зрозуміла, що не помилилась у виборі породи, молоко дуже смачне. Раніше скільки тримали кіз, ми тільки пили молоко і більш нічого з нього не робили, так як наприклад в сирові з козинного молока я відчуваю присмак “кози”. В продукції з молока нубійських кіз я цього присмаку не відчуваю.
    7. Ви варите сири, Ви десь навчалися чи Ви самоучка?
  • Спочатку була самоучкою варила прості сири такі, як творог, бринза, шоколадні сирки, сир с пліснявою для мене здавався чимось занадто складним, а чоловік полюбляє такі сири. Вже після курсів сироваріння зварила свій перший Брі та Камамбер.

    8. Які сири полюбляє ваша родина із тих, що Ви варите?
  • В нашій сім‘ї у кожного свої вподобання, але всі без виключення люблять десертні сирки, завжи роблю їх с запасом. Вони в мене ще, як реклама продукції з козинячого молока. Пригощаю гостей, пробують, смакують, а потім не вірять що з козинного молока може бути не вонючий сир.:blush:

    9. Що рідні думають щодо вашого захоплення, і чи допомагають вам по господарству?
  • Рідні вже звикли до мого захоплення і відносяться з розумінням так, як коз тримаємо вже 20 років. А на рахунок допомоги, то я більше працюю з ними сама, бо мені це подобається, але якщо потрібно, то я завжди можу на них розраховувати.

    10. Тримаючи не маленьке господарство і працюючи на офіційній роботі чи не відчувають ваші рідні обділеними вашою увагою?
  • Уваги всим вистачає, кожну вільну хвилину я намагаюсь приділити рідним. Діти вже великі в них свої інтереси, а з чоловіком разом працюємо на городі, їздимо косити траву от і спілкуємося та милуємося краєвидами нашого села.
    11. Кози - це ваше захоплення чи, щось більше, що плануєте в подальшому?
  • Кози на даний час - це хобі і дуже дороге. Так, як збуту продукції у великій кількості немає, а корма, ветеринарні послуги та і самі козенята дорогі в закупці. На майбутнє хочу тримати чистокровних 100% англо-нубійських кіз. Зараз у мене процентні нубійки та 100% нубийський козел. А ще чоловік допоміг здійснити мою мрію і подарував мені на День народження дві 100% козочки нубієчки на яких у мене великі сподівання.

    12. Щоб ви порадили тим людям, які хочуть розпочати займатися козоводством?
  • Щоб дуже ретельно підходили до покупки самої тварини, не вірили на слово, а їхали в господарство і вже на місці роздивлялися тварину і її батьків. А насамперед, вивчити теорію, що собою являє коза та, як за нею доглядати.

Наталю, я дуже вдячна Вам за інтерв`ю і бажаю, щоб ваші мрії та плани збулися.

51 лайк

Дорогі форумчани пропоную Вашій увазі інтерв’ю з нашим молодим козоводом Іваном Морозом з ніком @bald ОСГ “Промінчик”, моїм дарувальником козлика Шона.
!
%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%20%D0%9C%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%20%20%D0%91%D0%90%D0%9B%D0%94
Іван любязно погодився на розмову, більш того Він запросив мене в гості на дегустацію своїх сирочків і оглядини козомордочок. Я, звичайно, з радістю скористалась запрошенням, так як мене розпирала цікавість. І ось ми в приємній дружній атмосфері з малиновим вином, сирами і чаєм гомоніли про своє -про козяче…
Іван показував свої сири, що зріють.Розповідав як їх готує, зберігає.


потім ми провідали Іванових козожителів. Вони підросли добряче з часу мого першого візиту, кізочки всі колобочки. А нубієчки мене дуже бурно зустрічали, вони зовсім ручні, такі красуні.




І козли - такі статні кавалери, дуже контактні, з охотою приймали ласку, підсовуючи свої мордахи .

Традиційне перше питання : як з однієї кози для молока дітям ви наважились на ОСГ в умовах західного регіону, де простіше заробити за кордоном значно з меншими клопотами. Це була мрія, чи "апетит прийшов під час їди? Чи ідея прийшла згодом? Бо, як писала Інна , ви стартонули ого.

На справді, кожен селянин котрий має город є власником ОСГ, а от спробувати заробляти на козах мене змусило життя. Довгий час я займався будівництвом, пройшов шлях від різноробочого до виконроба. Працювати доводилось шість днів на тиждень і ніколи не було часу зробити щось дома, а в селі валилася старенька стайня. Час знайшовся пізньої осені, 23 листопада 2013 року ми з братом перекривали дах, і я з нього впав, в результаті перелом хребта і довга реабілітація. Пів року я мусів тільки лежати і ще пів року не можна було сидіти. Тоді я розумів що в будівництво я не повернуся. Я мав купу часу щоб обдумати як жити далі. Лежачи з ноутбуком на грудях, мандрував по теренах інтернету шукаючи яким би чином заробляти на життя, і щоб справа ще й приносила задоволення, а оскільки я виріс в селі, і тварин любив з самого дитинства, та й стайня вже була збудована, вирішив я робити бізнес на козах.

Правда перед козами, після реабілітації, була ще робота в Новій Поліції, пройшовши в 2015 році відбір у Львові та після навчання я недовго попрацював патрульним поліцейським.


Робота виявилася не для мене, з козами значно приємніше працювати.

- ОСГ це лише на емблемі чи якось документально оформлене?
Якщо так, то що потрібно для оформлення цього статусу?

ОСГ оформлення не потребує. Кожен власник землі сільськогосподарського призначення автоматично рахується власником ОСГ, при потребі можна взяти в селищній раді довідку. Згідно закону кожне ОСГ може вирощувати, виробляти продукцію для власного споживання, а надлишки реалізовувати на ринку. Також ОСГ може займатись зеленим туризмом, при цьому ОСГ не є об’єктом оподаткування.

- З захопленням читаючи на сторінці про народження вашого другого Цезарового покоління козожителів, я зрозуміла що Вам і акушером довелося побувати? Правильно?

У мене мама в дев’яності працювала дояркою на фермі, вона з колгоспними коровами пройшла все, всі сусіди, коли є якісь проблеми з тваринами, чи якесь вздуття, чи проблеми при родах, кличуть маму на допомогу. Але коли я купив в Києві зааненок, за космічні для мами гроші, вона заявила що боїться нашкодити таким дорогим тваринам, і роди прийшлось приймати мені, та і всі ветеринарні заходи також.

- Діоніс Ваш ніжний красень, але чомусь не знаходжу чи пускали його в розведення?
Молдавський американець Маркіз і зааненець Хорс лише на гараячому засвітились.

Коли я купував Діоніса в планах ще не було 100% нубійців, але плани змінили куми, які про спонсорували купівлю Маркіза і двох чистих нубійочок, а маючи чистокровного цапа крити процентним вже не раціонально. Тому Діоніс залишився у мами і покрив там тільки одну Мілку. Наступного року буду його продавати.

- Нубієчки Ваші собако-кози, такі красуні. Скажіть чи підтвердили вони у Вас говіркий, як тут часто пишуть, характер, галасливі?

Зустрічають мене після розлуки голосніше всіх, а от охоти у них були тихі.

- Як Ваші справи з будівництвом ще одного житла козячого? Чи перевели ви кіз на спільне утримання?
Як Ви розриваєтесь між Рудном і Годовицею? Я захоплююсь Вашим інтузіазмом і завзятістю.

Коли літом прийшов час збирати малину ( окрім кіз у мене ще є 10 сотих городу засаджених малиною) я зрозумів ще не зможу одночасно займатись і малиною і випасати кози, і було прийнято рішення зменшити поголів’я і перевезти в Рудно. Кіз я тимчасово поселив в переобладнаному гаражі. В планах вже в Рудно збудувати сарай з вигульним двориком.

- Як миряться козохлопці, чи влаштовують турніри?

Лише під час гону влаштовували пацани двобої до розбитих лобів та знесилення. Як помучились , то бодай штовхали боками один одного, кожен хотів бути першим, але спати лягають завжди разом.

- Як Ваша козочка після обезрожування пастою Доктора Тейлора?. Відростки ріжок не з’явилися? Доречі всю Вашу інформацію про це обезрожування вартувало би в окрему тему оформити.

З обезрожених пастою в хазяйстві залишилась тільки одна Іриска. Відросточки ростуть, але маленькі і рухомі. Коза їх часто збиває.
Мені здається що я обробив замалу площу. В планах таки термокаутер, думаю це більш гуманно - 15 сек і все.

- О, добре, мені подобається така ідея…
Навчитеся ( а судячи по пузіках, буде на кому) і будете, як Ладуся - регіональним обезрожувачем, бо наші шановані вети до нас занадто далеко.

Як Ви вирішуєте з кормом питання,адже це не одна коза чи дві, Для мене наприклад це найбільший стримуючий фактор щодо розширення.

В основному купуємо, бо трудозатрати по їх заготівлі забирають багато часу, і не оправдовують себе.
А в мене ще малина, з якої хоч трохи доходу маю.
Кози наразі ще доходу не приносять - лише одні видатки.

- Малиною займатись почали з досвіду по заробітках?

Ні, ідея з малиною з з’явилася тоді й коли і з козами. Знайшов малиновий форум, там і вчився, штудіював агротехніку, захист рослин, там і визначився з вибором сорту.

- Чи важко з малиною мати справу у чималенькій кількості?

Найважчий період збору, не зважаючи на погоду потрібно йти і збирати, і це займає цілий день, а ще і за козами доглядати, цих 3-4 місяці найващі в році.

- А справа вигідна?

В перший рік було вигідно, зараз дуже багато господарів насадили малину і ціна впала майже на половину. Фермери -оптовики цього року переорали не збираючи, на оптовій закупці ціна впала нище собівартості.

-Слимаки рижі заморські на малину не нападають?

На щастя в нашому керунку їх ще нема.

Дай Бог щоб і не було.

- А ще розкажіть про сирочки, з якого починали.Я бачу Ви за все сам беретесь, і сичугів насушили, Ви вже їх використавуєте? Поділіться досвідом.

Починаючи займатись козами я усвідомлював, що прийде час варити сири. Починав мабуть як і усі з бринзи, потім була качотта, і пішло поїхало…
Сичуги ще не використовував, не було молока на експерименти, вже з весни мабуть почну, поки використовую куплений фермент.

- Доречі, а півницю Ви вже прилаштували під погріб для визрівання? Чи обмежились купленим холодильником?

Прийшлось купити ще один холодильник, півниця в Годовиці, мені не зручно там доглядати за сирами, зимою тримаю їх в півниці в Рудно разом із консервацією, і тихенько мрію про камеру для визрівання.

- Де черпали інформацію про виробництво? Відео, книги, курси?
Де берете рецепти?

Закваски купую в Заквасочці, там же і отримую рецепти, також скачав собі книгу Девіда Ешера, по них і вчуся методом проб і помилок.

- Хто у сім’ї займається сироварінням?

Я, дружині правда залишається весь брудний посуд.

- Як самі оціюєте свої успіхи?
У Мене Ваш широкий асортимент викликає повагу, і захоплення вашим бажанням вчитись.

Пробую варити багато різних сирів, щоб обрати для себе по смаку і приготуванню підходящі варіанти. А потім відточувати вміння і довести до стабільного результату якийсь певний асортимент.
Поки що сири однаковими не виходять.

- Як на мене, це нормально для крафтових сирів.
Я бринзу лише робила і то завжди різна виходила.
Вже з вичитаного тут на форумі зрозуміла що дуже температура впливає , а підтримувати її однаковою на домашній кухні нереально.

Ось тому мрію обладнати одну кімнату під сироварню, змонтувати кліматичне обладнання і добитися однакових умов для варіння сирів.

- Як налагоджуєте збут? Хто є вашими покупцями? Чи пропонували свої сирочки реставраціям?

ми ще не вийшли на той рівень по кількості і якості щоб складати угоду на постачання сиру з реставраціями. Починали серед знайомих, а далі сарафанне радіо, створили сторінку на фейсбук, в планах створити сайт.

- Дуже хочу зварити твердий сир. та в мене це поки що лише мрія з однією дійною козою і купа різних формочок, в яких вдалося попробувати бринзу. З якого Ви б порадили починати? Яку мінімальну кількість молока треба мати для варіння твердого сиру?

Напевно маасдам, він не складний в приготуванні і догляді при визріванні, і клієнти наші його хвалять. Ну а молока треба хоча б 10 л.

-Ого, це вже як Пасочка буде доїтись, доведеться зачекати. Рекомендації врахую.

Доречі , хто Ви Іване за фахом.

Тренер-викладач. Колись займався спортом, поступив в ІНФІЗ. Ще навчаючись на третьому курсі пішов працювати методистом ЛФК, та через малу зарплату по закінченні інституту звільнився і пішов працювати на будову.

-І останнє, що би Ви побажали форумчанам?

Бажаю форумчанам миру, любові, впевненості в завтрашньому дні, щоб кожен ранок починався з відчуття радості і задоволення, нехай вас переповнює жага до нових звершень, енергія та щира радість від життя.

Дякую Іване, нехай з Божою допомогою все задумане вами збудеться. Здоровя, злагоди ,добробуту усій ВАШІЙ РОДИНІ!


****Я ще до тепер під позитивним враженням від цього візиту, тішуся що тепер і у Львові буде можливість придбати чистокровних нубів і зааненців. ****
А ще -я додому поїхала зі смачним подарунком

58 лайков

Спасибо, Галина, было интересно. Но возник вопрос. Что такое півниця?

5 лайков

это подвал или погреб

3 лайка

Галина, очень интересно. Прочитала на одном дыхании так сказать.
Иван, Вам тоже спасибо за интервью.

Это точно!

14 лайков

Дякую за таке захоплююче інтерв’ю. Читала з великим задоволенням! Іван чудовий господар!

13 лайков

:ok_hand::stuck_out_tongue::joy::joy::joy: Та легко ! Кому треба - звертайтеся !

4 лайка

Размышляя над темой у кого взять интервью, я остановила свой выбор на козьей ферме при маленьком женском монастыре. Ведет все хозяйство @Dobrusha1 монахиня Елисавета
Давайте с ней познакомимся поближе!

  • Приветствую вас, Елисавета!
    Расскажите о своем селе, далеко ли живете от городской местности?

-Здравствуйте!
Живём в 28 километрах от города Жашкова.
Жашков стоит на трассе Киев -Одесса, добиратся к нам ,в частности,до Жашкова, удобно. Ну,а остальные 28 км по нашим сельским дорогам…и Вы у цели)
О селе даже не знаю,что бы рассказать. Мы приезжие,живём тут 5 лет, местные люди своей жизнью,мы своей :slight_smile: Село красивое,маленькое,много старых больших деревьев и озёр,птички поют как в лесу,воздух чистый.Это наше первое впечатление,к нему мало что добавилось ,наверно,за эти годы.
Единственное ,что не очень удобно,церковь наша в центре села,построена как приходской храм,а мы когда приехали ,получились то же в центре села…И обросли хозяйством. Не очень теперь удобно и нам и людям. Но в планах перенести монастырское хозяйство на край села,где тишина и выпасы… Коров в селе совсем мало осталось,а выпасов очень много(чего ещё козоводу надо?))

- И то верно, чего пустовать без дела таким просторам! Как вы решили заняться козоводством ?

-Началось все с того,что нужны свои молочные продукты,а коллектив практически весь “желудочники”, коровье не подходит.
Решили что нам нужны козы.Высокоудойные и с вкусным молоком. Вокруге ничего не нашли.
" Кто у нас будет отвечать за козоводство?"
“Так ,ты будеш отвечать. Иди к соседке,у которой есть интернет и узнай,где можно купить козу,чтоб давала 5 литров и нормального молока”.
Вот так все и началось,с козы Добрюши и козлика. Потом нам оказалось мало :blush: Геометрическая прогрессия,отбор,подбор,изучение всего ,что можно по поводу всего сразу ,что связанно с козами…

- Домашнее хозяйство - это без выходных, без отпусков и труд, труд, труд. Как вы справляетесь со всеми?

-Даже не задумывалась…Да как все,наверно) Когда тяжело,когда полегче.
Главное,когда труд в радость и приносит реальные результаты,то нет никаких вопросов ,по поводу его целесообразности :slight_smile:

- Помню, вы размышляли о наемных работниках. Удалось ли вам кого-то найти?

-Пока нет. Уменьшили поголовье. Надеюсь, наш монастырский коллектив пополнится сестричками.
Периодически приезжают знакомые,помогают в " авральные" минуты. За что им большая благодарность!

- Были ли трудности в начале занятия козоводством, с которыми вам пришлось столкнутся?

-Тяжело было найти хороших удойных животных.
Рационы. Никто не хотел делится практической информацией. Ветеринарка. К козе никто не хотел ехать. Это был очень тяжёлый период.
Тогда у меня не было возможности пользоваться интернетом и ,соответственно,не было под рукой нашего форума kozovod.com , было бы это сразу,избежала бы многих первоначальных трудностей !

- Как вы решили варить сыр?
Как вы учились это делать ? Какой сыр был первым и какой сейчас варите больше всего ?

-С самого начала варили брынзу на уксусе.
Кто то из наших помнил этот рецепт. Всегда “сыр” на хлеб,отлично! Вообще,когда у нас появились козы,мы перестали переживать,что надо что то купить из провизии. Молочая продукция в разных видах + огород и куры,походы в магазин сократилось очень существенно.
Про сыр. Рецепт первого сыра на ферменте дал хозяин Лады,когда её покупали. Потом попала на форум. Сварила качотту и гауду. Это первые сыры. Они и сейчас в приоритете. Один сладенький, второй более насыщенный,с кислинкой.
Потом ездила на курсы к нашей Татьяне Андриевской @Brovarchanka . Огромное ей спасибо! Теперь творим,по тихоньку. Даже плесневые начала осваивать.




- А налажен ли у вас сбыт молочной продукции ?

-Пока продукции было не очень много.
В планах было увеличить количество дойных. Но пока что не кому передать сыроварение(козочек за собой оставлю))
Знакомые покупают,а постоянных поставок куда то пока что не предвидится. Может,в 2020 году. Если Бог даст и живы будем. Пока растим стадо и селекционируем. Работаем на будущее ,с учётом нынешних возможностей и рабочих рук.

- Что по вашему мнению выбраковка в козоводстве? как поступаете с выбракованными животными ?

Ну,тут надо разобраться. Есть понятие селекции и улучшения стада,а есть понятие выбраковки животных. Брак это брак для всех хозяйств. Хотя человек может на определённом этапе держать даже животное с откровенным браком и это бывает для него целесообразно.Например коза с тремя сосками. Третий сосок может не мешать дойке и козу держат или даже покупают у других людей для молока. Но это брак.
Ну и бывает ,у меня в начале пути был,такой брак,когда козленка выростил ,выпоил,родила коза и даёт 1,5 литра молока… Ну ,извините,мы её зарезали. И козочку,которую она родила то же. Такое никому не нужно. Хотя было жаль и себя,и животное молодое… Но …сельское хозяйство.
Селекция ,к примеру,может быть на более широкую грудную клетку или широкую арку. Но если я в этом году селекционирую у себя в стаде и коза с удоем 4,5 лира вторым окозом и коровьим поставом ног (плохой аркой) мне уже не очень интересна,так как от неё и хорошего козла оставлена дочка,у которой правильный постав ног и широкая арка,я эту козу буду продавать. И не считаю этот маневр выбраковкой. Кому то она так же послужит как и мне в свое время,хорошим удоем,козлятами с хорошей молочностью в генах,а арку исправят хорошим козлом производителем.Не получается все и сразу. Есть первостепенные требования к животному и я считаю,что для товарной козы это молочность. Её главное сохранить. А над остальным постоянно работать и дорабатывать,так как совершенству нет придела :slight_smile:
К племенным животным ,конечно,совсем другие требования.

1

- Почему вы взяли курс именно на нубийскую породу ?

-Сыропригодность молока и его вкусовые качества.
Финансовая поддержка монастыря от продажи молодняка.
На данный момент даже если продавать сыры,на корма и содержание своим же животным не хватит… Пока что мы работаем на них.В надежде,что через время они поработают на себя сами и ,может быть ,и нам что то останется :smiley:
Прекрасная порода. Чем больше с ними работаю,тем больше люблю. Есть с чем работать!
Ну и внешность + характер ,конечно.
О характере много разногласий,он действительно очень специфичный, нам как раз он нравится :wink:


- Елисавета, а для чего вы держите полукровок ?

-Фаза развития.Опыт. Пробы. Поиск.
В дальнейшем расчитываем перейти на чистокровных и высокопроцентных животных. А там жизнь покажет. Мамы моих полукровок ,и они сами , давали такие удои что я просто не знаю,как можно расстаться с этими кровями… Это был такой путь ,чтоб это получить! Да и покупателей интересуют не только чистокровные особи.

2

- Какие у вас планы на будущее? чего хотите достичь в козоводстве ?

-В будущем вижу качественное стадо англо-нубийских коз.Работа в двух направлениях,товарное стадо и племенное разведение. Это прекрасная порода,с огромным потенциалом. Хотелось бы раскрыть его у нас в Украине. Не просто зарабатывать и выживать за счёт моды на “ушастых”. Оставить людям что то достойное после себя.Конечно, спрос узкий,сейчас он поднялся, завтра упадёт.
Меня это не угнетает. Спрос на хороших молочных животных будет всегда,ради этого стоит трудиться.
Посмотрите,какие красивые животные есть в Европе! Кто после этих фото может усомниться в молочности нубийцев?

[

IMG_20190117_100044
У нас в стране такие то же есть.
Ставим цель,чтобы их стало больше! :slight_smile:

- Да, таких козочек нам как раз не хватает!
Елисавета, спасибо вам за ваш труд! За то, что уделили внимание! Пусть Бог помогает вам и все задуманное сбывается. Здоровья вам, мира, процветания и удачи!

Еще больше информации о хозяйстве читайте на их личной страничке Монастырская ферма “Добрюша”

52 лайка

Здорово) Спасибо Наташе и Елисавете за такой интересный рассказ!

8 лайков

И вправду, у нас вышел целый рассказ. Но это же такая тема… Можно говорить и говорить. Сложно остановиться! :laughing:

9 лайков

**Я тоже хочу вас ближе познакомить с нашей уважаемой форумчанкой Анной @Anna , хозяйкой ЛПХ " Отрада " и заводчицей моей любимой породы коз Ламанча ! **


1 . Анна , доброго здоровья ! Расскажи , пожалуйста , когда у тебя появились козы ? Выбор породы был случаен ? Почему ламанчи ?
А козы-то появились совсем недавно…, хотя хотела я их давно, вот просто нравились эти, для меня несколько загадочные животные, ведь все мое знакомство с ними ограничивалось тем, что в частном секторе у хозяйки брала козье молочко для ребенка и мне разрешали посмотреть на козочек, один или два раза даже погладила кого-то из них, но постоянно проживая в Киеве на четвертом этаже, реализовать желание было невозможно, ну или очень проблематично. И даже после переезда в село в 2013году, я их не сразу завела, сначала было не до того… Но всему свое время, и вот наконец-то появилась она, первая козочка в моей жизни - Белита, моя царевна, с которой я носилась, как с дитем малым, которая ходила за мной, как собачонка. Фото этой девочки на моей аватарке.

Ну, а дальше все происходило очень быстро… несмотря на то, что коза у меня уже была, но молока у меня, по прежнему не было - Белитка еще не “дошла до кондиции”, а о том, что нужен козел и где его брать, я тогда не думала вовсе. Поэтому очень быстро была куплена дойная коза первокотка, не трудно догадаться, что это тоже была ламанча.

Выбор породы не был случайным, перед тем, как купить животных, я год провела в интернете, перелопатила гору информации, читала форумы, отзывы владельцев. И интересовали меня тогда, вовсе не удои, больше волновал характер и условия содержания. У меня ж тогда даже сарая не было, три моих первых козы жили во дворе, под навесом. Это уже сейчас у моих девочек есть и комфортный хлев, и вольер для выгула, а тогда… Колебалась между ламанчами и нубами…, долго колебалась. И приняла решение - ламанчам быть!
Козы с такой необычной внешностью очаровали меня сразу и наверное, навсегда. Милые, добрые, спокойные, ласковые, красивые,тонко чувствующие настроение хозяйки, хитрые и изобретательные, абсолютно не прихотливые в содержании…, я могу долго перечислять их достоинства (недостатков у них нет), но самое главное - молоко, вернее вкус молока! Это нечто! Это нельзя описать словами, его нужно попробовать. Я получаю огромное удовольствие, когда моими покупателями становятся дети, ранее не любившие молоко, вообще никакое молоко.
Я часто читаю что новичкам рекомендуют для начала завести козу дворяночку, чтобы набраться опыта, а потом уже брать “процентных” и более породистых. И такие рекомендации являются правильными для большинства пород, кроме ламанчей, по моему опыту, эти козы довольно легко простят небольшие огрехи и в содержании и в кормлении.
8edafbcf74bda357a604aa80841d5a7766e58675_1_690x389
38035133eccbb7aff3d8611cab3846fa5d92e50d_1_690x388
2. Почему ты свое хозяйство назвала ЛПХ " Отрада" ?
Когда заводила свою страничку на форуме, долго не могла придумать название, вариантов было много, а вот сути дела, ни один из них не отражал. Длилось это до тех пор, пока я не развернула проблему другим ракурсом и не задала себе вопрос : а что есть лично для меня козоводство? Ответ был незамедлительным - удовольствие!
Вот и оно:

Толковый словарь Ожегова

ОТРАДА

ТолкованиеПеревод

ОТРАДА

ОТРАДА

ОТРА́ДА, -ы, жен. Удовольствие, радость. О. для души. Дети - её о.

Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949-1992.

.

Синонимы :

веселье, отрадность, приятность, просвет, радость, светлое пятно, удовольствие, услада, [утеха]

Ведь именно всем этим и являются для меня мои козочки. Именно для души и для удовольствия я ними и занимаюсь. Я их просто люблю и хочу, чтобы они меня радовали, как можно дольше.
214ced3228c348e4c69b08b5d1700147391e8f59_1_690x388
3 . Теперь , когда у тебя столько ламанчей , в хорошем и вкусном молоке нет дефицита ? Что ты с ним делаешь ?
А ламанчей то, не так и много, дойных всего четыре, в этом году должно быть шесть. Молока иногда не хватает, особенно в период выпойки козлят, тут экономить никак нельзя, малявочки должны получить, все, что им требуется. И даже после выпойки, у меня не стоит проблема - “что делать с молоком?” Много потребляет семья, для меня это вообще, чуть ли не основной продукт. Молоко покупают дачники, ну а из того, что остается варю сыр, оказалось - очень увлекательное занятие, в хозяйстве есть сепаратор (крайне нужная вещь), а значит есть сливки, масло, сметана, мороженое, творог, кефир, йогурт… Уже и забыла, когда в последний раз покупала все это в магазине, да и качество продуктов там, как минимум, оставляет желать лучшего.


067991264ccb1d1be25bdbe2d218fdc2c078b1c4_1_690x388
ce18e35dd2293856905b71f8f96267e9ca753d5a_1_690x389
А еще творог замечательно сохраняется в морозилке, все что мы за зиму не сьели идет на кормление утят, в прошлом году не получилось их взять, а вот в этом обязательно.
4. Какую прибыль приносит тебе козоводство ? Могла бы назвать свое ЛПХ “Отрада” - бизнес проектом ? Могут ли козы обеспечить свое содержание ?
Прибыль…, ну смотря что считать прибылью, тут бы в убытке не оказаться, шучу…
А если серьезно, то лично для меня, это больше дорогое и затратное по времени хобби, чем прибыльное занятие, абсолютно все корма - покупные, пастбище в принципе есть, но вот пасти некому, зерно и овощи тоже, сами только садим тыкву, но ее не много, остальная часть огорода засеяна люцерной - девченкам на зеленый корм, а еще ветобслуживание, чистка хлева и пр., пр., пр… При таких раскладах, снизить себестоимость продукции очень сложно, поэтому вряд ли, мы выйдем за пределы небольшого подсобного хозяйства, да и цели такой не ставилось изначально. Для меня хорошо, когда козы “отбивают” свое содержание и при этом кормят меня и мою семью.
Все верно ! Я тоже считаю , что лучше иметь 10 коз , но чтоб они обеспечивали семью молоком , творогом и сырами , плюс продажа молока соседям , а за вырученные деньги покупается сено , зерно , ветпрепараты .
5. Анечка , вижу птицу тоже держишь . А какие животные еще живут рядом с тобою ?

Конечно, рядом с нами живут и домашние любимцы. На то время, когда мы с дочкой приехали в село у родителей жила овчарка, серьезный, но уже старый пес, который запрещал котам посягать на его территорию и неизвестно откуда приблудившаяся маленькая дворняжка, тоже старушка.

А мы еще и своего диванно-подушечного принца привезли, который вообще не понимал, как это можно - лечь просто на землю. В городе, он даже на асфальт не присаживался.

Немного позже появились и кошки, как же можно, в частном доме, да без кошек


Сначала мы завели. всех. кого только могли. Очень благодарна своим родителям, которые не падали в обморок от моих “хотелок” и не пытались меня отговорить, наоборот всегда спрашивали, чем могут помочь, жаль. что в силу возраста и здоровья помочь могут немногим, но стараются, к примеру мама, которая едва ходит, нарежет козам овощи или налущит кукурузу, вроде - мелочь, а ей приятно быть полезной. В хозяйстве появились и перепела, и куры, и индоутки…, даже про лошадку думали и про коровку тоже…, собак и котов я не беру в счет, да еще и огород в придачу.


И все на меня одну, (дочка работает в городе, приезжает на выходные), скажу честно - не справилась, вернее не так, справилась, но сил и желания больше не оставалось ни на что. Да и жили мы поначалу в доме без удобств, даже минимальных, ни газа, ни воды на участке не было, (газа и сейчас нет, решили не проводить), воду брали из колодца на улице…А так мне тоже не хотелось, любая работа должна приносить удовольствие, а не доводить человека до состояния изнеможения (для меня это был огород). Только не поймите меня неправильно, я вовсе не за лень и безделье, нет…, но я за то, чтобы в жизни находилось время для отдыха, общения с друзьями и близкими, время, чтобы помечтать и просто посмотреть на звездное небо летом. А какие в августе звезды…, в городе таких не увидишь…, а как пахнет матиола вечером…, а розы - сказка да и только. А сколько удовольствия можно получить наблюдая за аистами, напротив нашего дома гнездо, каждый год прилетают эти удивительные птицы, именно с этого дня для меня начинается весна. За ними интересно подсматривать - самка просто заставляет самца чинить гнездо, а он очень нехотя принесет какую - нибудь веточку, по всей вероятности неподходящую,так как дама злится, кричит, машет на него крыльями - ну один в один, как жена распекает нерадивого мужа…

Я отвлеклась…,продолжу. Была проведена “переоценка ценностей”, после которой решили оставить совсем немножко огорода, как оказалось, картошку и овощи дешевле купить, остались перепела, которые для меня не проблемны в содержании, и конечно, остались козы, вот без них вообще никак. Увлечение породистой птицей дальнейшего развития не имело, наигралась и все - не мое это, хорошо хоть не приобрело глобальные масштабы.


А вот разведение ламанчей - очень интересный аспект, хотя и дело не простое. Проблема не только в отличных производителях, нужны и хорошие матки, поэтому я в постоянных поисках, да и не только я…

И еще конечно про свои планы на будущее в сыроварстве и ламанче разведении . Куда стремишься ? Какой уровень профессионализма в козоводстве тебя устроит ?
Планы на будущее…, в сыроварении - учиться и учиться, тут не может быть вершины, так как не может быть совершенства. Иногда хочу добиться постоянства вкуса, иногда нет, наверное крафтовый сыр, именно этим и интересен и повторить точь- в -точь, у меня ни разу не получилось. А вообще - нет цели, как таковой, чтобы увидеть свой сыр на прилавках модного магазина, мне ближе продажа из дома, когда люди меня ищут, хотят купить домашний продукт, заодно рассказывают, что нравится, а что не очень, просят сделать что-то особенное, только для них, в общем работа под заказ.
А в козоводстве в будущем, хочу иметь совсем не большое стадо ламанчей, из козочек рожденных и выращенных у меня, тщательно отобранных, с ровными по стаду удоями четыре - пять литров и длительной лактацией. Эх, скромная я…
** Ух , Щедро ты нам рассказала про свою Отраду ! Я как снова у тебя в гостях побывала … Спасибо , Анечка !
Желаю сказочного года
Без бед, болезней и помех!
Готовьтесь к новым поворотам
На неожиданный успех.

Пусть только радостные лица
Вас дома будут окружать,
И давняя мечта свершится,
Не заставляя долго ждать!
Еще раз с Новым Годом тебя , с Рождеством Христовым и с Водохрещенням ! Пусть Бог хранит всю твою семью ! **

48 лайков

Спасибо Анютке @Anna за такой интересный рассказ . Ну прям поэтесса…
Вроде бы и знаю всё это от А и до Я… Но перечитывая интервью, не могла оторваться… Она действительно холит и лелеет, любит и не перестаёт восхищаться своими красавицами…
Желаю ей от всего сердца успехов во всех её начинаниях ( а они ещё в впереди) и процветания уже существующему…
Спасибо тебе , моя хорошая, что ты появилась в моей жизни несколько лет назад …

7 лайков

Лада @ladusja и Аня @Anna , спасибо за такое чудесное интервью! Анюта, когда речь пошла о Козах, чувствуется что каждое слово пропитано любовью :smiling_face_with_three_hearts:
Молодцы, Девочки! Хорошее интервью :+1::kissing_heart:

11 лайков