Була сьогодні в обласному центрі у справах, якось швидко вдалося все владнати, мала кілька вільних годин до повернення додому і я стала перед вибором - чи поїхати на речовий ринок (хто не знає у Хмельницькому величезний речовий ринок і ціни нижчі в порівнянні з нашими на 30-40%) чи напроситися у гості до одного козовода…
Як ви думаєте, що я вибрала? Я подумала, навіщо мені ті шмотки, уже й так кожна шафа без допомоги коліна закриватись не хоче… І поїхала дивитись козочок.
Познайомилась з дуже гарними людьми, побачила нарешті живих , справжніх зааненців . Які вони красені. Приїхала додому і давай своїх дівчат общупувати, облапувати - щось худоваті та дрібноваті…мої ламанчулі мініатюрні…
Іду додому з маршрутики, звонить чоловік і запитує чи виїхати скутером - сумки допомогти нести… наївний… я ж на ринок не потрапила
Вже мозок йому дістала своїми розповідями про побачених кіз -козлів. Відправив мене … на форум.
Оля, мені вони здалися дуже- дуже спокійними та повільними.
Можливо це тому, що порівнюю зі своїми а у них останнім часом в загородці постійно броунівський рух, постійно хтось-когось ганяє.
Придбала ось такий садовий ніж, планую використовувати його для обрізання копит в місцях де немає доступу ножницям. Дуже зручна колодка, гарно лягає в руці. На практиці ще не використовувала. Дорослі уже кітні не хочу лишній раз турбувати, а молодь така вертлява що без помічника боюсь поранити. І ще у звязку з останніми подіями , я стала панічно боятись обезрожування та обрізання копит…
Розумію, що потрібно відпустити , забути… розумію, а не можу… Не було такого дня, щоб я про неї не згадувала… Стараюсь прогнати думки , невдається…
Переглядаю оголошення і в кожній вухатй блондинці вишукую Асьчині риси. Майбуть, поки у мене не з’явиться така козочка - не заспокоюся… Окотів ще довго чекати…
Не треба Зою , вона все одно буде інша по характеру … Ася залишиться в душі і в серці . А може вона переродиться в твоєму стаді в маленьку та гарненьку різнокольорову вухату Єлісєєвну ! Тож не поспішай з покупкою !
Лада, я також вирішила чекати Свою Єлісеївну. Одна причина це відсутність фінансів, а інша я переконалась що найкраща козочка яка народжена у власному господарстві, від своєї бабки-мамки
А у меня противоположные ассоциации. Любимая бабушка была первого типа и очень очень добрая, добрее не встречала. А вторая на мою свекровь похожа, ну вы поняли дальше. И сама хочу в старости на свою бабушку быть похожа.))))
Так вот откуда у меня столько воробьев и синички есть, а воробышки смешные такие, надутые на деревьях сидят, в шапочках из снега, в снегопад это они похоже, от вас ко мне сбежали наглые до безобразия, но кошки к ним уже присматриваются так что, если кому надо воробышков, можем выслать пока кошки их не распробовали
так дівчата вище писали, що в них зникли, то я мабуть їхню пропажу знайшла, бо в нас їх повно то може й Вам трохи відсипали
От неподобство, я така безсердечна зараз, з ранку цю сторінку перечитую, десь по дорозі, всі сердечка розгубила
У Зої стільки подій за час що я не відвідувала сторінку, наче в мене років за 10 мабуть, от як життя вирує
Доречі, Зоя, як будуть кошенята, трьох мастні, може якось кішку можна буде від Вас на Київ відправити? так хочу саме в плямки…
А, ще цікаво, як там Ваш Бублик підріс мабуть, цікаво, який він на вигляд буде