Звертаюсь до козоводів за порадою, може хтось зацікавиться чи комусь запропонує і знайдуться зацікавлені поселитися на подільській землі.
Сьогодні у мене 18 гектарів землі, 6.5 з них приватної 40 кізочок, козенята, кури, коти і собаки.
Я роблю сири і хочу розвинути напрямки садівництва і квашених овочів. Але останніх декілька років я почав швидко втомлюватись і суттево знизилась моя енергетика. Особливо важко мені дається пасовище.
Хочу знайти енергійних завзятих людей які хтять облаштувати своє життя на природі і цікаво займатись екологічним фермерством.
Прошу телефонувати 097 47 42 374. Анатолій.
А чому ви так скептично? Людина має землю, хоче влаштувати щось типу як в Австрії - коли йде хоч трохи розділення праці. Шукає однодумців, які теж хочуть, але не мають землі. Приїдуть, спробують, якщо піде - зароблять грошей, викуплять собі частину землі, можливо.
Дівчата, ну чесно. Кіз потрібно пасти чим довже тим краще. Можна сказати потрібно жити десь в полі,в лісі чи біля посадки. Ходити цілими днями тяжко хто б не говорив. Да, своїх кіз ми пасемо 3 часа зранку і 4 з обіду. Пробували найняти пастуха на декілька днів в неділю, нам відповіли що торба їди і 200грн замало.
Одному день в день дуже важко. Ми пасемо з сосідкою чередуємось. Скажу зі своєї сторони що 40 кіз це каторжний труд щей в нас в Україні. Чому я своїх пасу? Тому що я їх обожнюю, з чужими такого звязку не буде.
Я не відбиваю людей, ті що за таку роботу взялись би на козоводі не сидять, вони взагалі інтернетом не цікавляться. І хороших працівників кому можна було б довірити господарство ох як мало. Нажаль.
Автору побажаю все таки знайти таких людей, нехай Вам пощастить з працівниками.
Ну, кому каторжний, а кому й ні. Познайомилася з жінкою з Луганська. 47 кіз і козенят, три телиці, 4 козла. Пасе сама кожного дня з 10 до 17, у інший час - дойка і переробка молока, горОд, ринок. Як почула, що у мене кози на припоні і треба на вечір накосити і самі сіно заготовляємо, бо продаж молочки нема, то сказала, що ні за які гроші не тримала б на таких умовах жодної кози. От і вгадай, кому каторга, а кому нормально
Ще й як сидять. Усі ЗОЖники, етно-еко-поселенці, “виживальщики”, ті, хто прагне жити в гармонії з природою і по можливості автономно - вони якраз в інтернеті час від часу і сидять. Є багато завзятих, які можуть приїхати і за кілька тижнів облаштувати собі житло з природніх матеріалів. У Анатолія свої кози, завозьте свої - і пасіть разом. Яка різниця, 40 кіз пасти чи 80, якщо є 18 гектарів угідь?
Анатолій мені ще до війни пропонував до нього на простори перебиратися. Але ми для цього трохи “лінивці”, в нас запалу не хватить.
П.С. Давно спілкуюся з Анатолієм в телефонному режимі, ще з Дєрєвєнского форуму. І знаю його як позитивну, творчу, розважливу людину. А один раз навіть бачились
Я вибачаюсь можливо я щось невірно, або не точно написав. Але розмова пішла не в тому апрямку. Якщо цікаво, то першу свою кізочку я купив в 2005 році. В 2007 пішов з роботи купив ше 4 кізки. Знайшов клапоть землі на околиці міста. З очерету і глини побудував невеличкий козлятник, сам в цей час жив в будівельному вагончику який привіз на ділянку. потім побудував собі напівземлянку. всіх останніх кізочок я розводив сам, Але кожного року я міняю цапиків з від різних гарних господарів. Таким чином до 2012 року у мене уже було 26 кізочок з якими я переїхав на нову територію де зараз і знахожусь. Тут мені вдалося приватизувати 6,5 гектарів і ще 12 гектарів в оренді до 35 року. Якщо не приватизую. На попередньому форумі (Деревенский форум) в 2015 році я створив тему, точно не пам’ятаю, приблизно “Створюємо органічне господарство” річ у тім що тоді навколо мене було необроблюваної землі більше 100 гектарів я Хтів створити екопоселення, Але на фермі я сам і відлучитись можу на 8 годин. в результаті я не знайшов людей і покинув цю ідею. а зараз відчуваю що уже явно не тягну…
Кому цікаво на фейсбуці Анатолій Мішов там наше телебаченя робило два роліка, можити подивитися.
В загалі то я хочу створити таку ферму котра буде виробляти широкий асортимент натуральної продукції. Потрібно щоб було хочаби 40 найменувань різнопланової продукції. Мають бути фрукти, овочі, соління, солодощі, яйця,… Сьогодні я роблю сири а збут досить таки важкий. Для того щоб поставити в магазини потрібно експлуатаційний дозвіл, А це досить коштовна забава. я розношу по домам молоко, кефір і сири, у мене величезні затрати на доставку а на козиній продукції сума чека досить скромна. Якби я міг принести крім продукції козиної ще овочеву, ягідну,… то при майже тих же транспортних витратах чек бу би значно більший. І клієнтів шукати значно легше широким асортиментом, Хтось зацікавився сиром а ти йому орім сиру ще яйко, солений огврочок… а хтось захтів цекерочку з меду горішків і сгущенки а ти йому і молочко і сирочок, І люди задоволені що годують дітей натуральною продукцією, і у тебе є збут. а крім того твоїм клієнтам нафіг непотрібні експлуатаційні дозволи, сертифікати… У мене є одна бубуся котра вже 15 років бере у мене молоко.
Мріяти можна багато. Суть у тому що сам я таку справу не підніму. У мене є земля але потрібні зацікавлені люди яким це цікаво.
Десь так. Дуже дякую що надихнули мене на писанину.
Я також хтів би щоб мої мрії стали планами, Але на сьогодні це просто наміри під які є земля, є приміщення для поселеня прибулої сім’ї а от бажаючих жити, працювати, ростити дітей в умовах екоферми знайти не можу.
@Anatoliy_Mishov доброго дня!
Гарні ідеї!
Від щирого серця бажаю вам успіхів
З власних спостережень, людей які могли б підтримати таку ідею, як у вас малувато . Це спостереження 10+ років.
Люди, які можуть набагато більше, ніж мріяти і балаболити, спочатку беруться до виконання своїх мрій самотужки. Нескажу, що я прям таки чекаю на когось, хто прийде і скаже “ось я так хочу і щоб в команді”, але хотілось щоб таких людей було більше, ніж 0.
Ви пробували подавати/доносити свою ідею в Пермакультурну спілку України та в Gen Ukraine, Global Ecovillage Network Ukraine? Або розміщували свою пропозицію на сайті WWOOF?
Якщо у вас не було таких спроб або незначні спроби, напишіть мені, я вас з’єднаю з людьми та підкажу деякі ньюанси.
Вот в том и дело, что из мечты нужно превратить в конкретные действия. Самый первый вопрос я вам задал не просто так: если вы хотите чтобы люди отозвались и рассмотрели ваше предложение всерьез, дайте четкие условия и пример контракта. «Как-нибудь договоримся» — это не вариант вообще, так дела не делаются, это отпугивает. Если вы не знаете чего хотите и на что согласны, если у вас плана, то с вами никто не захочет работать — вы ничем не лучше, а то и опаснее, чем обычный работодатель который платит стабильную зарплату.
є дві стратегії спілкування з людьми. одна із них по визначенню передбачає що люди поядні і доброзичливі, а друга що працювати варто тільки за попередньо визначеними правилами.
І перша і друга мають право на життя. Мають свої плюси і мінуси. Перша допускає більше варіантів але більш непередбачувана і ризикована, друга зразу зрозуміла і надійна але меньш гнучка.
Таким чином кожний підбирає що йому до вподоби.
Це мені нагадує підхід фізиків і ліриків, хтось мріє, а хтось прораховує. Обидва підходи мають право на життя.
А я бачу ще варіант учбового центру: приїдьте, попробуйте - може це справа твого життя. Але з умовою відпрацювати не менше якогось періоду, наприклад 3 місяці. Тоді можна залучати і 2, і 3 сім,ї.
. Це спостереження 10+ років.