Спасибо, Оля! Давно хотела побольше узнать о хозяйстве Галины, ходят слухи о её шикарных козах, а личной странички к сожалению нет. Думаю всем будет интересно продолжить знакомство и узнать, что же всё-таки покажут “француженки” после окота. 
18 лайков
Теперь Галя наверно уже точно откроет личную страничку , куда можно будет вложить в разы больше фотографий своих любимых коз.
5 лайков
Ната, по воле судьбы, мне довелось познакомиться с Галиной лично. Потрясающий человек, у неё удивительные козы, знает много и всегда готова делиться своими знаниями. Благодарю Бога, что колесо фортуны подарило мне это знакомство.
Оля, отдельное спасибо за интервью с таким прекрасным человеком.
20 лайков
Да девочки, я сама была рада когда Галя согласилась дать интервью!
Немножко вывела ее из подполья, может еще и страничку свою откроет?
12 лайков
Добрый день!
Хочу предоставить Вам интервью с интресным, позитивным человеком Катериной @Veterin , хозяйство “Стрекоза”
Почему стрекоза, это просто созвучное как коза - стрекоза или имеет более глубокое значение?
Название Стрекоза имеет особый , можно сказать, сокральный смысл. Так как я достаточно долго жила на дальнем востоке и немного изучала японскую культуру.
Стрекоза для них очень даже серьёзное насекомое. Ему даже поклонялись самураи и это знак людей которые чтят определённые законы чести , как у самураев, это очень свободолюбивые люди у которых есть идея и цель.
Как давно Вы занимаетесь козоводством?
Козоводством занимаюсь давно, можно сказать с детства, с 9 лет. Когда мы переехали на Сахалин мои родители держали коз. Потом я уехала в Киев и козоводством занялась только через 10 лет и совершенно об этом не жалею.
А вообще могли ли Вы представить себе, что займетесь козоводством?
Нет, даже представить себе не могла. Даже поступая в институт, собиралась заниматься собаками и кошками. Даже переехав загород ещё целых пол-года занималась только собаками и только потом завела своих первых коз.
Какой бы была Ваша реакция, скажи Вам, что вы будете козоводом в будущем.
Есле бы мне кто нибудь сказал, что я буду заниматься козами, то я бы громко смеялась!
Даже соседка зашедшая к нам в гости и увидев количество свободной земли на участке , сказала : " Вам бы козу сюда." Я тогда ответила: " Никогда в жизни!" А через пол-года привезла свою первую козу
Как долго Вы занимаетесь сыроварением?
Вы самообучались или пошли на специализированные курсы по сыроварению.
10 лет. Тогда сыроварением в Украине было очень слабо развито. Всю информацию мы черпали из статей интернета постепенно учась на своих ошибках. Сейчас я покупаю и тщательно изучаю специализированную литературу и хожу на курсы, продолжаю самообразовываться.
Какой был Ваш первый сыр?
Самый первый сыр это был, как и у большинства, адыгейский. Потом начала играться с разными добавками постепенно углубляясь в более сложные сорта сыров.
Почему именно нубийские козы? Это дань моде, или потому что красивые ушки пятнышки? Что именно толкнуло Вас из так широко распространенных и хорошо зарекомендовавших зааненской породы коз так кардинально уйти в нубийские крови? Тем более, что у Вас имелись просто роскошнейшие высокопродуктивные зааненской козы.
Нубийские козы меня прежде всего поразили своим молоком. Да, действительно, до этого я держала чистокровных зааненской коз, но после того, как я попробовала молоко нубийских коз
Я поняла, что как я не старалась с рационами зааненской коз, мне всеравно оно уже казалось водой на фоне молока от нубийки. И из за этого и были завезены нубийские козы.
Ну и кроме того нубийцы действительно очаровывают своей внешностью и характером. Замечательные животные, очень контактные.
Ну и конечно наша ферма в первую очередь занимается сырами и молоко нубийских коз максимально идеально за счёт высокой плотности и жирности подходят для наших авторских сыров, придавая им неповторимую кремовом яркую текстуру, за счёт повышенной жирности молока. Кроме того и выход сыров выходит намного выше чем у коз зааненской породы.
Недавно у Вас появились очень интересные, можно сказать, авторские формы из глины. Расскажите нам о них. Это несёт в себе необходимость производства вашей продукции или просто альтернатива дорогим итальянским формам?
Так, как одно из правил нашей фермы быть ближе к природе, мы и стараемся в этом направлении как можно более максимально.
Глиняные формы максимально подходят нашим критериям. Рождённые в том же месте, где и наши козы, из той же земли на которые пасутся наши животные …можно очень многое вложить в тот смысл используя глиняные формы сделанные руками наших мастеров .
Тем более для изготовления этих форм не используются никакие лаки и краски . Используется только глиняный обжиг - это когда форму сначало окунают в молоко, а потом обжигают живым огнём в печи.
Получается такая вот уникальная форма для сыра . Она очень хорошо держит тепло, что есть очень хорошо для созревания сыра. Ну и к тому же пористая структура помогает сохранить уникальность культур нашего сыра помагаю их переносить на последующие такие же сыры.
Поэтому на каждый вид сыра идут только определённые формы.
Что из задуманного Вами уже воплотилось в жизнь?
Из этого всего что воплотилось…в принципе все в процессе. Сказать, что воплощения когда нибудь закончатся - невозможно, так как я такой человек, смотрящий за горизонт, который не может оставиться.
И сказать, что я достигла потолка…я сомневаюсь. Мне никогда не удавалось достигнуть верхушки планки. Планки все время подымаются!
Вот такое у нас произошло интервью с замечательным, позитивным и активным человеком, который всегда в движении и на позитиве. Спасибо Екатерина, что поделилась с нами своими взглядами на жизнь в плане козоводства.
От себя добавлю:
И я там была молоко пила 
сыр ела! И осталась действительно под большим впечатлением и теперь у меня тоже благодаря Екатерине есть и процентная козочка и шикарный козел и не менее прекрасный козленок нубийских кровей. Даже мой скептически настроенный муж всем рассказывает о том какое это вкусное молоко!
Спасибо всем за внимание и всяких Вам благ и Процветания!
36 лайков
Дамы и господа, спешу представить вашему вниманию интервью, которое согласилась мне дать любящая жена, мама и дочка, хозяйка козьей фермы под названием «Созидора» , также наша добрая хозяюшка на форуме, сыровар со стажем и опытом, и просто очень добрый и открытый человек с большой душой Татьяна Андриевская.
Что первично, яйцо, или курица? Имею ввиду, какая идея пришла первой - варить сыры, или завести козу? Кому первому пришла мысль завести козу, тебе, или супругу? Расскажи, как это было.
Сначала училась варить сыры, для того, чтоб муж согласился завести козу Ведь на мои просьбы о покупке козы, у него округлялись глаза и немой вопрос. ЗАЧЕМ?
Началась моя любовь к козам еще в детстве.
C тех пор пролетело незаметно два десятка лет прежде чем опять появились у меня снова козочки.
Помню приезжаем в гости к маме моего супруга, а там коза с козлятами, пока с ними наигралась… словно вернулась в детство…
И давай я Валеру уговаривать забрать у мамы козлят, но тогда он не согласился, и мне понадобился целый год, чтоб укатать его, ну не понимал он ЗАЧЕМ нужна коза.
Для качественного процесса укатывания я решила заняться сыроделием и брала для экспериментов у соседки коровье молоко. Вот тогда мой муж и понял… и оценил… и согласился на козу.
Знаю, что в какой-то момент, успешной бизнес-леди, руководителю регионального подразделения риэлторской фирмы, пришлось уйти с работы. Козы были как средство от депрессии, или же это был новый поворот в бизнесе?
После ухода с работы депрессии не было, было облегчение, была жизнь в кайф! Была абсолютная свобода и независимость! И было строительство своего ДОМА на большом участке в живописном месте, о котором я мечтала уже давно.
Поначалу было увлечение огородом, кроликами, уточками, козы появились позже, после того, как мой супруг со старшей дочерью завели лошадей.
Если раньше мне нравился шопинг и я балдела от каждой новой пары туфель и сумочки к ним, то теперь меня интересовали семена, саженцы, породы кроликов, и прочее сельское хозяйство…, стала забывать о ежедневном макияже и маникюре.
Вот такой огород у меня появился на целине, через два года после разбивки грядок. Соседи ходили регулярно смотреть, а что растет у “Киевлян понаехавших” 
Почему захотелось именно с козами работать, а не хомячков, или морских свинок, собачек, в конце концов?
О работе с козами поначалу речи не было, козу хотелось завести больше для души, так как это мои любимые животные с детства, ну и для обеспечения семьи молочной продукцией, которую мы обожаем.
Я очень любила готовить и выдумывать разные блюда, поэтому сыроделие стало моим основным увлечением, а результаты своих сырных экспериментов однажды я отправила в виде сырной тарелки к супругу в офис. Сотрудники оценили и стали несколько человек регулярно заказывать мои сыры. Так появились первые клиенты.
Молока естественно стало не хватать, пришлось докупить парочку коз, потом еще парочку, чтоб удовлетворить запросы клиентов, но это не было основным занятием, просто от самого процесса я получала удовольствие и от того, что мои сыры нравятся людям.
О прибыли от козоводства тогда не думали даже.
Заниматься козоводством мы решили с супругом после того, как он остался без работы. Кризис тогда накрыл не только недвижимость но и другие сферы экономики. Нас он задел тоже, с кучей долгов и незаконченным строительством дома мы встретили 2012 год.
Решение заняться козами приняли единогласно, так как имели уже немного клиентов и исследовав внимательно этот рынок, мы поняли, что конкуренции нету вообще.
Сделав несколько пробных рекламных акций в Киеве, мы увидели, что есть большой спрос, так как стали получать ежедневно по несколько звонков от желающих покупать козье молоко и продукты из него.
Было принято решение, все старые постройки, имеющиеся на участке и конюшню переоборудовать в помещение для коз, лошадей продать, а за эти деньги приобрести стадо коз.
Через месяц у нас было уже около 30 коз, а весной мы начали продажу молочной продукции в Киеве.
Наша продукция на ярмарках Киева 2013 год.
И даже конфеты делала из козьего молока
Татьяна, какие сыры ты делаешь сейчас, есть ли на них спрос и кто ваши клиенты?
Сыры делаем в основном те, которые наиболее востребованы нашими клиентами, а это маленькие дети от первого прикорма и старше. Поэтому творожок, детская брынза, десертные сырочки с фруктами постоянно есть в ассортименте.
Из твердых больше всего пользуются спросом, среди взрослых любителей козьих сыров, Перческоне, Золушка и Антаваль детский.
Спрос есть, несмотря на высокую цену все сыры раскупаются как нашими постоянными клиентами так и людьми, приезжающими к нам на экскурсии. Многие заказывают “сырные подарки” своим друзьям или родственникам на праздники, и даже тут, на форуме у меня уже есть постоянные покупатели сыров.
Не жалеешь о выборе такого жизненного пути? Не хотелось вернуть все назад и лечь в квартиру на диванчик, посещать всякие спа, а не наслаждаться почесушками с козками?
Я счастлива, что все так сложилось, а жизнь приподнесла мне столько подарков и возможность заниматься тем, чем хочется.
А диванчик и дома есть Салоны, шоппинги и прочие прелести городской суеты никто не отменял, в любой момент при желании ездим всей семьей.
Вот вернуться жить в город, в квартиру, точно не хочется.
Уехать за город мы с супругом мечтали с момента нашего знакомства. Даже представляли какой у нас будет дом. А уже через три года купили участок и начали строительство.
Самое главное, что получили мы, живя сейчас за городом – это даже не свобода от таких городских “факторов среды”, как пробки, дым, гарь и шум, а в первую очередь, независимость от соседей, которые далеко не всегда радуют своим поведением, и от правил, которые нельзя нарушать, живя в многоквартирном доме.
Когда была у вас в хозяйстве, видела двух огромных красавцев - козлов. У них огромный вольер. И, сознаться, немного испугалась этих громадин. Не проще ли было бы делать козам ИО? Был ли опыт в хозяйстве ИО и каковы результаты?
Да, мои зааненские козлы шикарны! С виду огромные и страшные, но на самом деле послушные и ручные.
А самое главное, они проверены по дочерям, от которых я в восторге и всегда под рукой, в любой момент готовы к труду со 100% результатом. Поэтому специалиста по ИО приглашала прежде всего для прилития новых кровей.
А вот такие у них дочери
Больше фотографий козочек на личной страничке.
Искуственное осеменение в хозяйстве применяла на зааненских козах, когда нужно было получить производителя новой линии, на простых дворянках использовала сперму альпийского козла просто для эксперимента и ради красивых цветных козлят.
Результатом осталась довольна.
На фотографиях козочки первокотки, полученные в результате ИО французской спермой
Думаю что в следующем году опять разово воспользуюсь услугами осеменителей. Но для ежегодных плановых покрытий в моем хозяйстве, содержание козлов более оправданно финансово, удобнее и надежнее, чем ИО.
Почему, среди нескольких пород, ты остановилась только на зааненских козах?
У меня не только зааненские козы, хотя они действительно в приоритете. Стадо условно разбито на два: зааненское и экспериментально-молочное.
Зааненских выбрала потому, что эта порода самая выгодная и популярная, да и с генетическим материалом мне повезло с самого начала, вот и стараюсь сохранить, сберечь, умножить, не ухудшить те зааненские крови, которые у меня есть.
А вот с цветными козочками экспериментирую, приливая альпийские крови, так как очень нравятся разноцветные сюрпризы.
Как у тебя получается сделать в сутках 48 часов? Ведь столько дел на тебе - и сыры варишь, и с козами, и семья, и клиентам заказы собрать, еще и маленькая дочурка на руках!
Тяжеловато, на самом деле, но у меня есть помощники.
Мой супруг Валерий кроме доставки продукции потребителям взял на себя полностью и всю работу с клиентами, оформлением заказов, он же занимается выпечкой хлеба, изготовлением творога и питьевым молоком.
На мне все домашние обязанности по дому, как и у любой женщины, кухня, контроль за козами, работниками и сыроделие.
Когда варю сыры и собираю сырные заказы, а это два-три дня в неделю сейчас, а летом почти каждый день, приглашаю за отдельную плату девушку, которая играет с ребенком и немного помогает по дому. Приходится иногда работать в ущерб сну, так как собраться с мыслями и сконцентрироваться могу, тогда, когда меня никто и ничто не отвлекает.
Не могу не спросить о планах на ближайшее будущее. Какие они?
На ближайший год у меня один грандиозный план - «Я Мама»! Буду плотно заниматься воспитанием маленькой дочурки.
А в козохозяйстве – хочу немного нарастить поголовье дойных коз, довести его до того количества, которое было до рождения малышки.
Большое спасибо, Татьяна, что смогла выделить время из своего загруженного графика и за такое интересное интервью. Уверена, многие форумчане и гости прочтут его с удовольствием.
51 лайк
Юля, чего ж ты про Эшера не спросила??? Катя у него обучалась в декабре:) Интересно, что нового узнала.
4 лайка
Вылетело из головы…
Замоталась…
3 лайка
С большим интересом и удовольствием читаю все интервью. Молодцы . Очень интересно. У всех очень хорошо получилось. Девочки не только хорошие козоводы, а ещё и отличные журналисты !
23 лайка
Девочки молодцы ,очень хорошие интервью о наших труженицах . Познакомили нас по ближе с нашими форумчанками , с их хозяйством и не раз убеждаешься , что девочки большие трудяги , умнички .хозяюшки и мастера на все их золотые ручки .Всем Вам здоровья,терпенья ,энтузиазма и всех благ .
19 лайков
Друзья, рада предоставить вашему вниманию интервью с замечательным козоводом, удивительным человеком и прекрасной женщиной - Мариной Яковенко @Kharkovchanka, ЛПХ «BAKRA STAR» под Харьковом.
Здравствуй, Марина! Расскажи, с чего всё начиналось? Как козы вошли в твою жизнь? Когда это произошло?
Начиналось все с собак. Да, да, вы не ослышались, козы заводились ради молока для щенков.
Вообще то история моего (нашего с мужем) решения завести коз была неожиданностью не только для городских друзей и знакомых, но и для всех родственников, а особенно для моих детей.
Коз я люто ненавидела с первого моего знакомства с ними в детстве у бабушки в селе. Подруга бабушки держала коз, и нас часто заставляли пить этот вонючий “эликсир здоровья”.
Позже моя мама переехала жить в село и завела коз. Когда приезжали в гости , то разговоры были только о козах. Меня это бесило и заставляло ненавидеть коз еще больше. Да и морды у них были …мерзкие, рогатые, бородатые, с глазами каких то бесов …
Из города мы перебрались в село. Когда покупали дом, сараи в планы не входили. Да и птица тоже. С собой привезли только собаку, тогда ещё маленькую немку. Вот с нее то все и началось 
Появились первые щенки. Отец был сыном чемпиона мира, из питомника, поэтому щенков надо было вырастить достойно… А это творог и каши молочные литрами и килограммами ежедневно, два месяца хотя бы… И вот тогда и пришла коварная мыслЯ - завести коз. Это был далекий 2008 год.
Вот так все начиналось… Начинали с дворяночек. Им бедненьким пришлось выживать в неопытных руках новичка-козовода. Училась кормить, доить и принимать окоты. Как они выжили в наших неопытных руках - до сих пор не понимаю. Правда были и потери…
Хорошо что в этом деле мне помогает мой лучший друг - муж, моя вторая половинка. Он может меня заменить полностью. Сам подоит, накормит и напоит не хуже меня. Благодаря ему у меня было два отпуска, две возможности поехать на встречу с форумчанами.
Как все начиналось?.. Хороший вопрос… Оказывается, что продержав коз несколько лет, я была всё ещё у начала В поисках какой-нибудь информации набрела на козоводческий форум. Меня ждало открытие… коварное, заразное, не дающее ни спать, ни есть… породистые козочки. Вот это чувство, когда перехватывает дыхание, я не забуду никогда. Сейчас уже меня трудно чем то удивить, но тогда… И то была соседняя держава, несбыточная мечта. Я поостыла, но червячек грыз и будоражил мою хотелку.
После дворовых козочек у нас появились Зааненские. Конечно, это только мне так хотелось думать, порода была не подтверждена ни одним документом. Но козы были другие. Более рослые, более грациозные, гладкошерстные даже зимой. Но… теперь я понимаю, что взрослую, хорошую козу никто не продаст. Я очень сильно просила мне продать парочку-тройку, и мне продали, по ихним меркам отбраковку (я потом это поняла), по моим - самых лучших. Одна была очень тугодойна, у второй… Ну что уж говорить… Хорошо хоть третья порадовала - 5.8л по первому окоту на пике. Она единственная, кто остался, благополучно живет у моей мамы.
Мое первое “живое” знакомство с Нубийской породой состоялось в Донецке, когда поехала за короткоушкой. Там в гостях я увидела это чудо в живую, смогла его пощупать и пообниматься. Именно тогда для меня уже полностью сложились в голове мои дальнейшие хотелки и стремления.
На форуме я познакомилась с одним очень замечательным человеком и поехала за козлятами в дальнее путешествие, 1200 км. в одну сторону, в горы, на Буковину 
Это был 2014 год.
На Буковину мы поехали к Александре ( Але @Alya ) Мы и до этого подружились с Сашей, но одно дело виртуальное знакомство, и совсем другое увидеть и пообщаться с человеком в живую. Я просто побывала в сказке! Я была в восторге от красоты вокруг, людей, таких приветливых и общительных. Ну и конечно же Сашина семья. У Саши замечательная мама! С Сашей просидели всю ночь, не могли наговориться. Утром опять пошла обниматься с красавицами козочками и козлами. А они совсем как мои - доверчивые и ручные. Мы ходили по лагерю и все за нами, от мала до велика. В общем, возвращаясь домой, я была на десятом небе от чувств, которые пережила за последние два дня. Да и в багажнике ехало домой мое сокровище, моя сбывшаяся мечта, три процентные козочки и козлик Зааненско-Нубийских кровей .
Сколько у тебя коз, козлов? Есть ли среди них любимчики?
С количеством у меня всегда проблема , но приходилось расставаться с одними, чтобы остались другие.
Отбором, подбором и выранжировкой я занялась тогда, когда решила заниматься только Нубийскими козами. Это было нелегко, потому что выращенное мной животное начинает приравниваться к члену семьи 
Мне пришлось расставаться с козами Зааненской породы. Оставлять всех не было ни возможности, ни здоровья.
Поэтому на данный момент мое стадо не большое, все козочки процентные, всего 8 козочек и один козел Санта, привезенный из России!
Любимчиков нет, они мне все дороги. Характер у всех уникальный, но сейчас об этом писать не буду, иначе интервью затянется…
Почему именно англо-нубийские козы?
Как я уже сказала, в первую очередь это состав молока. Вообще то часто читаю козоводов, которые не видят (не чувствуют) разницу в молоке именно этой породы и других. НЕ правда! Разница ощутима.
Кстати сказать, недавно ко мне приехала девочка, нашла меня именно здесь на форуме, и если она прочитает эти строки, прошу ее - Лена, повторите свои слова!
Она живет в городе и делает сыр. Молоко брала постоянно, козье, на рынке, у разных продавцов. От моего молока, его вкуса и выхода сыра Лена была в восторге! Она готова ездить ко мне постоянно!
Разве это не подтверждение тому, что молоко замечательное?
Кстати, клиенты покупающие у меня именно молоко, утверждают то же самое.
Еще кроме молока мне нравятся эти козы своим интеллектом. Да и разнообразие расцветок новорожденных малышей вызывает массу бурных чувств.
Какие цели в козоводстве ты ставишь перед собой в ближайшем будущем и на более длительную перспективу?
Цели? 
О! Цели как у всех - улучшать и улучшать поголовье. Это же целая наука! Это хобби, это увлечение, это кропотливая селекция, в которую вникаю всем сердцем и умом.
Может не все так быстро как хотелось бы, но мы не стоим на месте, мы движемся, мы пытаемся разобраться, делать выводы и постигать непостижимое.
Жаль времени у меня мало… Мне бы лет 20 скинуть, а так… на что хватает сил, то потихоньку тянем. Но сдаваться я не собираюсь, что успею - то сделаю.
Вот как то так…
Да ладно, лет 20… Многим форумчанам не угнаться за твоим энтузиазмом и плодотворностью 
Сасибо за интервью! 
Желаю вам с мужем здоровья и бодрости, а хозяйству - процветания!
Машем хвостиками 
67 лайков
Сьогодні ми у гостях у нашої активної форумчанки, милої жїнки і козовода-любителя Зої @zoia1 , господарство “На Расєї”.
Доброго дня, Зою! Де знаходиться ваше господарство та які його мешканці?
Доброго дня, Ольго! Ми з чоловіком проживаємо в чудовому куточку Хмельниччини. За часи нашого господарювання через наше господарство пройшло чимало живності. На даний час наше господарство не велике - 13 кіз, кролики, кури, гуси. Ще у нас мешкає восьмеро котів та троє собак. Коти і собаки вже не один рік невід’ємна частина нашого господарства. Живем ми на окраїні села і часто всі викинуті коти-собаки знаходять притулок у нашому дворі.
Чому саме кози? Чим вони вас зачарували?
Я навіть не уявляла, що матиму козу… та ще й не одну. Давним-давно у нас була корова. У зв’язку з хворобою чоловіка її довелося продати, саме тоді я вперше запропонувала чоловікові завести козу. Відповідь була категорична – ніколи! Я не наполягала, бо кози завжди у мене асоціювались із такими брудними, кудлатими створіннями із ковтунами реп’яхів та бабусями поряд із ними. Чоловікова відповідь мене тоді тільки потішила і задовільнила…До всього я ще дуже люблю квіти, чимало їх росте на нашому дворі і, зрозуміло, що поява кіз в господарстві могла порушити мої плани і моє квіткове «царство».
Пройшов час… і ось у 2015 році (рік кози) мені випадково на очі потрапляє газета «Рідне село» і в ній стаття - розповідь про кіз породи ламанча та їх фото. Та стаття повністю змінила моє відношення до кіз. Я глянула на фото і …. закохалась (якщо це так можна назвати) у коротковухі мордахи. Вже потім прочитала про їх лагідну вдачу, смачне молочко. Але спочатку були чудернацькі коротковухі мордахи.
Кілька днів виношувала план як переконати чоловіка в тому, що нам таки потрібна коза. І таки переконала…
Через відсутність власного транспорту почала шукати свою мрію поблизу, знайшла її за 100км. Поїхала за одним козенятком - привезла трьох. А далі пішло-поїхало. Коли появилась у мене перша коза, я почала читати, шукати інформацію, вчитись… іноді на власних помилках.
З часом появились лишки молока і захотілось пробувати варити власні сирочки. Розпочала із бринзи, з часом в асортименті появились качота в різних варіантах (особливо смакує з пажитником в каві), витримані белпери мене покорили назавжди, це і до кави, і до грибочків, і до спагетті і, навіть, до борщику, любим сир по типу російського, фету з різними травками-приправками. Вже кілька років не купуєм в магазині того продукту, що називають сиром… Тепер не раз задумуюсь, як ми жили без наших кізок, молочка-сирочків, без того позитиву, який вони щодня нам дарують.
Багато із моїх знайомих не знають про моє захоплення, коли випадково проговорюсь про своїх красунь, то вони дивляться на мене круглими очима і не можуть зрозуміти як ми можем поєднуватись. Пригощу сирочками - не вірять, що це можна приготувати власноручно та щей з молока кози.
Як ви усе встигаєте і з усім справляєтесь? (кози, робота, сир, сіно…)
Більша частина роботи по господарству лягає на мої плечі, чоловік старається мене в усьому підтримати і допомогти в силу свого фізичного стану. Весь час у мене розписаний по годинах - підйом о шостій щодня, годування, доїння, випас. Ми живемо за селом і це великий плюс, маємо чималий випас для кіз. Поки я працюю - кози пасуться самі, кілька самих шкідливих прив’язую, а решта вільно біля них гуляють. В обідню перерву напуваю, ховаю прив’язаних у затінок . Все так відпрацьовано до автоматизму, коли залишається вільних 10-15хвилин, я зупиняюсь і думаю, що і де пропустила.
Ввечері кіз обов’язково вільно пасу 1-2 години. Дуже люблю ці декілька годин на природі, спілкування з тваринами, відпочиваю фізично і душевно від усіх денних перепетій.
Сіно заготовляємо на власній ділянці, раніше наймали техніку на косовицю, перевезення сіна. Але останнім часом ціни на сільськогосподарські послуги стали дуже високі, тому придбали міні трактор, переробили його на ручне управління. Ось так по-тихеньку живем і працюємо.
Які кози були і є у вашому господарстві? Яким породам надаєте перевагу?
Як я уже казала моє козівництво розпочалось із кіз породи ламанча (а якщо точніше, коротковушок). На даний час в господарстві маємо кізок та цапа цієї породи, є також козлик нубієць гарної удійної лінії та процентні нубійські кізки. Часто спостерігаю за козами цих порід і дивуюся, як тварини одного виду, але різних порід, можуть так кардинально відрізнятись. Про зовнішні ознаки я мови не веду - різницю видно з першого погляду. Розповім про своїх кіз і про свої спостереження. Коротковушки дуже спокійні, врівноважені, помірковані, вони вдачею нагадують собак, хвостиками ходять за своїм господарем, заглядають в очі, люблять увагу до себе і люблять, як мені здається, тішити людей своєю присутністю. Нуби мені нагадують котів, вони стрибучі, ні одна моя ламанчуля не зуміла (їм навіть в голову таке не приходило) забратись на дах сараю, люблять полежати, поніжитись, до людей приходять щоб попросити смакотлик, якщо нічого смачного немає, вони миттєво втрачають інтерес до спілкування. У них так - якщо вони мають когось потішити - то тільки за плату… Я дуже дивуюсь відмінностям у їх характерах, хоча люблю всіх своїх кіз і коротковухих і довговухих. В цьому році очікуєм козеняток породи ламанча , ламанчо-нубійців. Цікаво які вони будуть за характером ламанчо-нуби чи нубо-ламанчі. Ці породи мені подобаються своїм «сирним» молоком. З нетерпінням очікую нових окотів.
Ваші мрії на найближче майбутнє.
На даний час кізочки для нас просто хобі, захоплення, яке потребує чимало коштів на утримання (харчі, мінерали-вітаміни, будівництво сараїв, загонів та ін.). Частина витрат перекривається продажем козенят, сирів. Але тільки частина… Мрію сформувати власне товарне стадо орієнтовно десь 10 дійних кіз із стабільною лактацією 4-5л ламанчо-нубійського сирного молока. На більше не претендую, оскільки розумію, що високоудійна коза - це вже проблема, зокрема для мене. Мрію в майбутньому отримати коротковушок цікавого забарвлення. Чим більше читаю наш форум, розглядаю кіз наших форумчан, тим більше з’являється “хочу”, але, разом з тим, розумію, що це все на мої одні руки…
Дякую, Зою, за цікаву розповідь! Від щирого серця бажємо здіснення ваших мрій, сил та натхнення у вашій цікавій справі!
52 лайка
Я дуже рада, що мені письмове інтерв’ю погодилась дати козовод,сировар, власниця господарства “koza-ua”, чудова людина, яка в будь-який час приходить на допомогу, наш форумний ветлікар, наша Ольга @olga79
Доброго вечора, пані Ольго! Як давно займаєтесь козівництвом і як до цього прийшли ?
У дитинстві завжди мріяла про козу. Хоча б одну, хоча б козенятко… І таки вмовила батька - тишком-нишком, поки мама була на курсах, ми поселили в хліві кітну кізочку. Це була МОЯ коза! Я навчалася тоді у восьмому класі (1993 рік), а коли закінчувала одинадцятий - довелося козу подарувати добрим людям. А там - навчання у ВНЗ на ветеринарного лікаря, поїздки закордон, заміжжя, робота у місті, діти - і знову село, і знову улюблені кози. У цьому році ювілей - 10 років безперервного козівництва. У кінці січня 2009 року купили місцеву кітну козу - і з тих пір понеслось. А у квітні зварили перший сир.
**Вітаю Вас із видатною датою, 10 років в козівництві це чимало часу! Яким породам надаєте перевагу і чому ?
Спочатку з породою важко було визначитись. Так як на початку вкладати фінанси в козівництво не хотілось, то займалися місцевими козами та покращеними (з домішками породи). Було весело і кольорово, але дратували характери і, за рідким виключенням, низькі надої. Потім взагалі хотілось по парі усякої породи. Але усвідомлювала, скільки то треба мати козлів, і як часто їх міняти… Один раз спробували купити зааненського козлика, і, через відсутність досвіду на той час, втратили його в річному віці. Він залишив по собі дві доньки. Одна з них ще й досі живе у нас - наша найстаріша коза Липа (2011 рік). Потім доля нас звела з видатною зааненкою Дінарою, яку мені довелося рятувати. За мої труди мені подарували її сина - Лорда. З тих пір моє стадо сильно зааненизувалося - маємо у стаді від 50% до 87,5% зааненок. Дуже подобається те, що ці кози крупні, з гарною і тривалою лактацією, не перебірливі до харчів, спокійні та врівноважені. А коли ідуть стадом до лісу - аж гордіть бере - всі як одна, білесенькі, гладесенькі. І це ж таки треба - ми виграли скидку на нубійського козлика, і цікавість перемогла - ми його купили. Тепер намагаємось придбати йому таку саму нубійську кізочку, щоб спробувати варити сир з нубійського молока. Тваринки звичайно більш темпераментні, але все залежатиме від молока. Якщо воно дійсно таке добре - будемо тримати і нубійців. Ну і здавна подобаються французькі альпійці - як стадо диких кіз - така ж краса і грація, а вим’я майже не поступається зааненському. Але це так - може бути, коли небудь…
Як сім’я відноситься до вашого козівництва?
Чоловік теж закохався у кіз. Може годинами з ними обійматись та розмовляти. Зараз я більше займаюсь молоком, а він - годівлею. Доїння і козенята - хто встигає. Діти у мене нажаль не такі натуралісти, як я у дитинстві. Допомагають, але без ентузіазму (здебільшого прогулянки з козами у ліс). Хоч народженню нових козенят радіють - і то добре. Мій батько завжди спонукає нас до фермерства, але ми не погоджуємося. А що думає мама з цього приводу - ніхто не знає, бо вона дуже гарно вихована.
Що для вас кози це - бізнес чи хобі ?
Важко сказати. Бізнес - це дуже голосно сказано. У моєму розумінні, коли люди займаються бізнесом, то вони живуть з дещо більшим розмахом, менше працюють і більше мають. А як хоббі - ми не можемо дозволити нашому сімейному бюджету таке хоббі, яке б себе хоча б не окуплювало. Тим більше що часу це хоббі забирає аж страшно подумати скільки… Тому я б сказала щось середнє - поєднуємо корисне з приємним.
Як викистовуєте продукцію козівництва, які ваші улюблені сири?
Основна продукція у нас - це молоко та м’ясо. Побічна - органічне добриво для нашого городу та боєнські відходи для наших собак. М’ясо споживаємо самі. Практично не купуємо м’яса в магазині - хіба що для гостей, які не люблять козине. Молоко в нашій сімї люблять усі. А також йогурт, смузі, згущене молоко. З сирів перевагу надаємо качоті (особливо до гарячих бутербродів та піци), феті (до салатів), також я особисто полюбляю гостренькі белперчики і булети з кунжутом і паприкою (ідею підказала моя сестра). Мрію про сири з пліснявою, хоча б білою, але все часу і натхнення не вистачає.
Чи рентабельне козівництво у вашому регіоні?
В плані утримання кіз - досить вигідно. Особливо якщо максимально використовувати пасовище. Та і сіно з зерном не такі дорогі як під Києвом та у деяких інших регіонах. А от реалізація продукції - тут є складнощі. Це і упереждене ставлення до козиної продукції, і мала кількість людей, що переймаються натуральністю продуктів та мають достатньо коштів, щоб їх придбати. Ціна від 200грн за кілограм сиру - для місцевих це вже розкіш. За ті самі гроші людина купить собі кілограм
м’яса та корзину овочів на додачу, а може ще й на рибу зостанеться. Такі реалії життя.
Чи не плануєте відкрити власну справу (ветеринарія) ?
Поки що у роздумах. Маю знання і хист, але… Мене дуже лякає ця всіляка папірцева діяльність - бухгалтерія, звіти, податки… А останнім часом не на жарт лякає розповсюдженість сказу серед домашніх тварин. Лишній раз лізти в пащу чужій тварині ой як не хочеться, навіть якщо господар запевняє в тому, що вона всого лиш подавилася…
Які ваші плани на майбутнє, в якому напрямку будуте рухатись - зааненці чи нуби ?
У нас завжди плани - скоротити поголів’я. А на ділі - воно все росте… Ось і зараз - маємо 15 голів процентних зааненок. А хочеться 5-6 - не більше, і до них зааненських цапів французької селекції у сосуді Дюара. Ну і хочеться придбати хоча б одну нубійку до пари нашому Енісею - щоб спробувати нубійського сиру. Маємо ще кізочок нубо-зааненок, але поки що вагаємось - чи пробувати йти шляхом поглинального схрещування, чи ні. Бо це знову ж таки додаткові голови. 
Пані, Олю, я також дуже вдячна Вам за те, що приділили мені час і написали гарне та цікаве інтерв’ю! Бажаю вашій сім’ї благополуччя, достатку, процвітання вашому козинному господарстві, і неодмінного здійснення всіх мрій та задумів!
56 лайков
Час - це, як справжній скарб. Ми завжди стараємося все встигнути, щоб не втратити жодної дорогоцінної хвилини. І сьогодні я взяла інтерв’ю у людини, яка дійсно вміє розподіляти правильно свій час, щоб ніхто з її оточення не був обділений її увагою. Наташа Мар’янченко @Nata78Хозяйство"Веселка" впершу чергу це мама, дружина і гарна господиня, яка створює не тільки домашній затишок, а й тримає немаленьке Господарство, варе сири та має офіційну роботу.
1. Отже, скажіть, Наталю, Ви ж народилися не на Полтавщині з чим пов‘язаний Ваш переїзд на Полтавщину?
- Так, я народилася і виросла в Кривому Розі. Мої батьки завжди планували переїзд в більш екологічно чисте місто. Тільки вийшли на пенсію, залишили нам свою квартиру, а самі переїхала на Полтавщину в невелике містечко. Приїхавши до них в гості ми з чоловіком закохалися в краєвиди Полтавщини. Мальовнича природа, кругом хвойні ліси, річка, чисте повітря, це все зачаровувало. Після цієї поїздки ми виставили квартиру на продаж і стали мріяти про переїзд.
Через рік наша мрія збулася і в мене з’вився хоч і невеликий, але свій будинок. Потроху обживалися, побудували сарай й завели своє господарство, першим мешканцем в новому сараї була звичайно коза, а потім вже інша живність.
2. Що підштовхнуло Вас купити першу козу? - Перша коза була ще в Кривому Розі, так, як сім’я наша алергики нам порадили пити козяче молоко, яке нам сподобалося, а кіз любила ще з дитинства, козу тримала моя бабуся, а я часто їздила до неї в гості.
Після народження першого сина, щоб не купувати йому молоко сумнівної якості вирішила краще купити козу.
3. Ви пам‘ятаєте, як звали Вашу першу козу, чим вона вам подобалася і якої породи вона була? - Першу козу звали Дана. В козах тоді мало, що розуміла і купила першу, яку знайшла. Це була безпородна, але дуже спокійна коза. З цієї кози і почався мій шлях козовода.
4. Чому вирішили розводити саме породистих кіз? - Хотілося мати гарних кіз зі стабільним результатом, а з безпородними цього важко досягти. В цей час з’явився інтернет і форуми, де я й знайшла свою козу. І вже найближчийм часом я поїхала в Запоріжжя і привезла півторамісячне козеня - зааненку Ромашку. Вона мене не розчарувала і ще більше переконала в доцільності розводити саме породистих кіз.
5. Яка порода кіз вам найбільше імпонує? - Англо-нубійська порода. Підшукуючи Ромашкі подружку побачила в інтернеті кози цієї породи - це була любов з першого погляду. І я купила козу 50% нубієчку Зоряну.
6. Чим вам подобається англо-нубійська порода? - Як я вже казала - це була любов з першого погляду, їхня краса, грація, характер, не залишили мене байдужою, а з появою молока я зрозуміла, що не помилилась у виборі породи, молоко дуже смачне. Раніше скільки тримали кіз, ми тільки пили молоко і більш нічого з нього не робили, так як наприклад в сирові з козинного молока я відчуваю присмак “кози”. В продукції з молока нубійських кіз я цього присмаку не відчуваю.
7. Ви варите сири, Ви десь навчалися чи Ви самоучка? - Спочатку була самоучкою варила прості сири такі, як творог, бринза, шоколадні сирки, сир с пліснявою для мене здавався чимось занадто складним, а чоловік полюбляє такі сири. Вже після курсів сироваріння зварила свій перший Брі та Камамбер.
8. Які сири полюбляє ваша родина із тих, що Ви варите? - В нашій сім‘ї у кожного свої вподобання, але всі без виключення люблять десертні сирки, завжи роблю їх с запасом. Вони в мене ще, як реклама продукції з козинячого молока. Пригощаю гостей, пробують, смакують, а потім не вірять що з козинного молока може бути не вонючий сир.
9. Що рідні думають щодо вашого захоплення, і чи допомагають вам по господарству? - Рідні вже звикли до мого захоплення і відносяться з розумінням так, як коз тримаємо вже 20 років. А на рахунок допомоги, то я більше працюю з ними сама, бо мені це подобається, але якщо потрібно, то я завжди можу на них розраховувати.
10. Тримаючи не маленьке господарство і працюючи на офіційній роботі чи не відчувають ваші рідні обділеними вашою увагою? - Уваги всим вистачає, кожну вільну хвилину я намагаюсь приділити рідним. Діти вже великі в них свої інтереси, а з чоловіком разом працюємо на городі, їздимо косити траву от і спілкуємося та милуємося краєвидами нашого села.
11. Кози - це ваше захоплення чи, щось більше, що плануєте в подальшому? - Кози на даний час - це хобі і дуже дороге. Так, як збуту продукції у великій кількості немає, а корма, ветеринарні послуги та і самі козенята дорогі в закупці. На майбутнє хочу тримати чистокровних 100% англо-нубійських кіз. Зараз у мене процентні нубійки та 100% нубийський козел. А ще чоловік допоміг здійснити мою мрію і подарував мені на День народження дві 100% козочки нубієчки на яких у мене великі сподівання.
12. Щоб ви порадили тим людям, які хочуть розпочати займатися козоводством? - Щоб дуже ретельно підходили до покупки самої тварини, не вірили на слово, а їхали в господарство і вже на місці роздивлялися тварину і її батьків. А насамперед, вивчити теорію, що собою являє коза та, як за нею доглядати.
Наталю, я дуже вдячна Вам за інтерв`ю і бажаю, щоб ваші мрії та плани збулися.
51 лайк
Дорогі форумчани пропоную Вашій увазі інтерв’ю з нашим молодим козоводом Іваном Морозом з ніком @bald ОСГ “Промінчик”, моїм дарувальником козлика Шона.
!
Іван любязно погодився на розмову, більш того Він запросив мене в гості на дегустацію своїх сирочків і оглядини козомордочок. Я, звичайно, з радістю скористалась запрошенням, так як мене розпирала цікавість. І ось ми в приємній дружній атмосфері з малиновим вином, сирами і чаєм гомоніли про своє -про козяче…
Іван показував свої сири, що зріють.Розповідав як їх готує, зберігає.
потім ми провідали Іванових козожителів. Вони підросли добряче з часу мого першого візиту, кізочки всі колобочки. А нубієчки мене дуже бурно зустрічали, вони зовсім ручні, такі красуні.
І козли - такі статні кавалери, дуже контактні, з охотою приймали ласку, підсовуючи свої мордахи .
Традиційне перше питання : як з однієї кози для молока дітям ви наважились на ОСГ в умовах західного регіону, де простіше заробити за кордоном значно з меншими клопотами. Це була мрія, чи "апетит прийшов під час їди? Чи ідея прийшла згодом? Бо, як писала Інна , ви стартонули ого.
На справді, кожен селянин котрий має город є власником ОСГ, а от спробувати заробляти на козах мене змусило життя. Довгий час я займався будівництвом, пройшов шлях від різноробочого до виконроба. Працювати доводилось шість днів на тиждень і ніколи не було часу зробити щось дома, а в селі валилася старенька стайня. Час знайшовся пізньої осені, 23 листопада 2013 року ми з братом перекривали дах, і я з нього впав, в результаті перелом хребта і довга реабілітація. Пів року я мусів тільки лежати і ще пів року не можна було сидіти. Тоді я розумів що в будівництво я не повернуся. Я мав купу часу щоб обдумати як жити далі. Лежачи з ноутбуком на грудях, мандрував по теренах інтернету шукаючи яким би чином заробляти на життя, і щоб справа ще й приносила задоволення, а оскільки я виріс в селі, і тварин любив з самого дитинства, та й стайня вже була збудована, вирішив я робити бізнес на козах.
Правда перед козами, після реабілітації, була ще робота в Новій Поліції, пройшовши в 2015 році відбір у Львові та після навчання я недовго попрацював патрульним поліцейським.
Робота виявилася не для мене, з козами значно приємніше працювати.
- ОСГ це лише на емблемі чи якось документально оформлене?
Якщо так, то що потрібно для оформлення цього статусу?
ОСГ оформлення не потребує. Кожен власник землі сільськогосподарського призначення автоматично рахується власником ОСГ, при потребі можна взяти в селищній раді довідку. Згідно закону кожне ОСГ може вирощувати, виробляти продукцію для власного споживання, а надлишки реалізовувати на ринку. Також ОСГ може займатись зеленим туризмом, при цьому ОСГ не є об’єктом оподаткування.
- З захопленням читаючи на сторінці про народження вашого другого Цезарового покоління козожителів, я зрозуміла що Вам і акушером довелося побувати? Правильно?
У мене мама в дев’яності працювала дояркою на фермі, вона з колгоспними коровами пройшла все, всі сусіди, коли є якісь проблеми з тваринами, чи якесь вздуття, чи проблеми при родах, кличуть маму на допомогу. Але коли я купив в Києві зааненок, за космічні для мами гроші, вона заявила що боїться нашкодити таким дорогим тваринам, і роди прийшлось приймати мені, та і всі ветеринарні заходи також.
- Діоніс Ваш ніжний красень, але чомусь не знаходжу чи пускали його в розведення?
Молдавський американець Маркіз і зааненець Хорс лише на гараячому засвітились.
Коли я купував Діоніса в планах ще не було 100% нубійців, але плани змінили куми, які про спонсорували купівлю Маркіза і двох чистих нубійочок, а маючи чистокровного цапа крити процентним вже не раціонально. Тому Діоніс залишився у мами і покрив там тільки одну Мілку. Наступного року буду його продавати.
- Нубієчки Ваші собако-кози, такі красуні. Скажіть чи підтвердили вони у Вас говіркий, як тут часто пишуть, характер, галасливі?
Зустрічають мене після розлуки голосніше всіх, а от охоти у них були тихі.
- Як Ваші справи з будівництвом ще одного житла козячого? Чи перевели ви кіз на спільне утримання?
Як Ви розриваєтесь між Рудном і Годовицею? Я захоплююсь Вашим інтузіазмом і завзятістю.
Коли літом прийшов час збирати малину ( окрім кіз у мене ще є 10 сотих городу засаджених малиною) я зрозумів ще не зможу одночасно займатись і малиною і випасати кози, і було прийнято рішення зменшити поголів’я і перевезти в Рудно. Кіз я тимчасово поселив в переобладнаному гаражі. В планах вже в Рудно збудувати сарай з вигульним двориком.
- Як миряться козохлопці, чи влаштовують турніри?
Лише під час гону влаштовували пацани двобої до розбитих лобів та знесилення. Як помучились , то бодай штовхали боками один одного, кожен хотів бути першим, але спати лягають завжди разом.
- Як Ваша козочка після обезрожування пастою Доктора Тейлора?. Відростки ріжок не з’явилися? Доречі всю Вашу інформацію про це обезрожування вартувало би в окрему тему оформити.
З обезрожених пастою в хазяйстві залишилась тільки одна Іриска. Відросточки ростуть, але маленькі і рухомі. Коза їх часто збиває.
Мені здається що я обробив замалу площу. В планах таки термокаутер, думаю це більш гуманно - 15 сек і все.
- О, добре, мені подобається така ідея…
Навчитеся ( а судячи по пузіках, буде на кому) і будете, як Ладуся - регіональним обезрожувачем, бо наші шановані вети до нас занадто далеко.
Як Ви вирішуєте з кормом питання,адже це не одна коза чи дві, Для мене наприклад це найбільший стримуючий фактор щодо розширення.
В основному купуємо, бо трудозатрати по їх заготівлі забирають багато часу, і не оправдовують себе.
А в мене ще малина, з якої хоч трохи доходу маю.
Кози наразі ще доходу не приносять - лише одні видатки.
- Малиною займатись почали з досвіду по заробітках?
Ні, ідея з малиною з з’явилася тоді й коли і з козами. Знайшов малиновий форум, там і вчився, штудіював агротехніку, захист рослин, там і визначився з вибором сорту.
- Чи важко з малиною мати справу у чималенькій кількості?
Найважчий період збору, не зважаючи на погоду потрібно йти і збирати, і це займає цілий день, а ще і за козами доглядати, цих 3-4 місяці найващі в році.
- А справа вигідна?
В перший рік було вигідно, зараз дуже багато господарів насадили малину і ціна впала майже на половину. Фермери -оптовики цього року переорали не збираючи, на оптовій закупці ціна впала нище собівартості.
-Слимаки рижі заморські на малину не нападають?
На щастя в нашому керунку їх ще нема.
Дай Бог щоб і не було.
- А ще розкажіть про сирочки, з якого починали.Я бачу Ви за все сам беретесь, і сичугів насушили, Ви вже їх використавуєте? Поділіться досвідом.
Починаючи займатись козами я усвідомлював, що прийде час варити сири. Починав мабуть як і усі з бринзи, потім була качотта, і пішло поїхало…
Сичуги ще не використовував, не було молока на експерименти, вже з весни мабуть почну, поки використовую куплений фермент.
- Доречі, а півницю Ви вже прилаштували під погріб для визрівання? Чи обмежились купленим холодильником?
Прийшлось купити ще один холодильник, півниця в Годовиці, мені не зручно там доглядати за сирами, зимою тримаю їх в півниці в Рудно разом із консервацією, і тихенько мрію про камеру для визрівання.
- Де черпали інформацію про виробництво? Відео, книги, курси?
Де берете рецепти?
Закваски купую в Заквасочці, там же і отримую рецепти, також скачав собі книгу Девіда Ешера, по них і вчуся методом проб і помилок.
- Хто у сім’ї займається сироварінням?
Я, дружині правда залишається весь брудний посуд.
- Як самі оціюєте свої успіхи?
У Мене Ваш широкий асортимент викликає повагу, і захоплення вашим бажанням вчитись.
Пробую варити багато різних сирів, щоб обрати для себе по смаку і приготуванню підходящі варіанти. А потім відточувати вміння і довести до стабільного результату якийсь певний асортимент.
Поки що сири однаковими не виходять.
- Як на мене, це нормально для крафтових сирів.
Я бринзу лише робила і то завжди різна виходила.
Вже з вичитаного тут на форумі зрозуміла що дуже температура впливає , а підтримувати її однаковою на домашній кухні нереально.
Ось тому мрію обладнати одну кімнату під сироварню, змонтувати кліматичне обладнання і добитися однакових умов для варіння сирів.
- Як налагоджуєте збут? Хто є вашими покупцями? Чи пропонували свої сирочки реставраціям?
ми ще не вийшли на той рівень по кількості і якості щоб складати угоду на постачання сиру з реставраціями. Починали серед знайомих, а далі сарафанне радіо, створили сторінку на фейсбук, в планах створити сайт.
- Дуже хочу зварити твердий сир. та в мене це поки що лише мрія з однією дійною козою і купа різних формочок, в яких вдалося попробувати бринзу. З якого Ви б порадили починати? Яку мінімальну кількість молока треба мати для варіння твердого сиру?
Напевно маасдам, він не складний в приготуванні і догляді при визріванні, і клієнти наші його хвалять. Ну а молока треба хоча б 10 л.
-Ого, це вже як Пасочка буде доїтись, доведеться зачекати. Рекомендації врахую.
Доречі , хто Ви Іване за фахом.
Тренер-викладач. Колись займався спортом, поступив в ІНФІЗ. Ще навчаючись на третьому курсі пішов працювати методистом ЛФК, та через малу зарплату по закінченні інституту звільнився і пішов працювати на будову.
-І останнє, що би Ви побажали форумчанам?
Бажаю форумчанам миру, любові, впевненості в завтрашньому дні, щоб кожен ранок починався з відчуття радості і задоволення, нехай вас переповнює жага до нових звершень, енергія та щира радість від життя.
Дякую Іване, нехай з Божою допомогою все задумане вами збудеться. Здоровя, злагоди ,добробуту усій ВАШІЙ РОДИНІ!
****Я ще до тепер під позитивним враженням від цього візиту, тішуся що тепер і у Львові буде можливість придбати чистокровних нубів і зааненців. ****
А ще -я додому поїхала зі смачним подарунком
58 лайков
Спасибо, Галина, было интересно. Но возник вопрос. Что такое півниця?
5 лайков
это подвал или погреб
3 лайка
Галина, очень интересно. Прочитала на одном дыхании так сказать.
Иван, Вам тоже спасибо за интервью.
Это точно!
14 лайков
Дякую за таке захоплююче інтерв’ю. Читала з великим задоволенням! Іван чудовий господар!
13 лайков
Та легко ! Кому треба - звертайтеся !
4 лайка