Мабуть вже час, завести свою домівку на форумі 
Вітаю всіх гостей, та запрошую до бесіди 
Наше господарство: наразі маємо двох кішок, мишку та двох собак 
Назва господарства, то чоловік вигадав, це дзеркальне скорочення його ім’я по батькові 
Тепер трохи про виникнення нашого господарства в реальному світі 
Десь років з сім тому, ми почали замислюватися над власним житлом, передивились багато різних варіантів, все було не те, якесь чуже, нецікаве, потім якось раптово прийшло розуміння що ми не там шукаємо… Ми діти міста, село бачили тільки влітку в бабусь дідусів, але часто їздили на відпочинок з наметами, і так нам подобалось вранці ногами на травичку ступати, що в підсумку, замислили ми неймовірне - власний будинок! 
Як обирали місце, та як будувалися, то з часом розповім, зараз маємо вже “коробку” де змогли втілити ще одну мрію, домашні тварини а блукання по форумах, привело мене на цей чудовий, родинний, теплий, форум де я зрозуміла остаточно, що я закохана у кіз і прийде час, буду і я фото своїх кізоньок викладати, та сиром хизуватися 
А, до того часу, буду знайомити вас зі своїми дівчатками, які вже є частиною мого життя та моєї сім’ї 
вітайте Асю (Асілію) на фото, наша перша кішка, яку ми взяли на перетримку з покинутого будівництва, та вже не мали сил віддати її історію, розповім пізніше, далі буду викладати фото інших наших дівчаток
С Новосельем! Уюта и позитивного общения! Буду частенько в гости заходить и к себе приглашаю!
З відкриттям сторіночки!!! Я думала, що у Вас давно вже є будиночок. Пишите гарно та цікаво, приємно читати. Кицюня супер.
С открытием странички! Ждем продолжение 
Дякую всім дуже приємно 
Ірино, rischa,
в Вас день народження? Вітаю 
Нарешті і у Вас є своя домівка!
Буду заходити в гості😊
С новосельем!
С удовольствием буду заходить к Вам в гости.
Пусть скорей исполнится это желание, от козочек очень много позитива.
Мабуть додам інтриги
Я вже познайомила вас з Аськой, ім’я довго вибирали, навіть в інтернеті шукали, як назвати кошеня, або жіночі імена в Англії та Шотландії, бо в нас мама проста кішка, а тато чи то британець, чи шотландець, в неї від тата, дуже густе, м’якеньке пухнасте вбрання сірого кольору, а поверх вона носить мамине простеньке чорне хутро зі смужками, маскується дуже розумна дівчинка, вона в нас головна над тваринами, це навіть собаки вже зрозуміли, коли її випадково закрили на ніч на дворі (кішки в нас наразі хатні до весни), вона не розгубилась і залізла на ніч в буду до собак на ранок, в шоці були тільки собаки
Я оце думаю собі: як я до цього, без своїх дівчаток жила? Хіба то життя, коли поруч нема тих лап та хвостів?
Так от, на одному з форумів, я зайшла на сторінку, де була назва, щось накшталт: “кошенята опиняться на вулиці” 
це восени, коли зима близько 
авторка теми, благала, хоч на перетримку їх взяти, а мені до того, чоловік пообіцяв, що як добудуємо будинок, то він мені руденьке кошеня подарує я, його кожен день питала: ну, коли вже можна кошеня вибирати? А, тут… Ася вибрала нас привезли мені тих кошенят, і віддали просто в руки, хоч би коробку яку знайшли 
а мені везти їх, закрила я їх в машині і побігла в сусідній магазин, взяла в них ящик так ми і доїхали 
кошенят було двоє, хлопчик і дівчинка, хлопчика ми майже одразу сусідам віддали, вони зайшли в гості, а пішли вже з кошеням 
так в нас лишилась кішечка, яка насомоті лишатися ніяк не хотіла, і ми вирішили взяти їй подругу 
так наша вже кішка, “вмовила” нас на кішку ми взяли Асє Тосю:
Ця маленька кішечка, була з поламаними хвостиком, але зараз все добре
ми так і кажемо Асіна кішка, Тося:
Це, я мабуть трохи наперед забігла, бо на другий день після Асі, я притягла собаку
вирішила, раз з котами чоловік з хати не вигнав, то треба мені ще й собаку узяти, наче як охороняти, а насправді щоб з маличку кішка до собаки звикала, а собака до кішки 
Це наша Арма (повне ім’я в документи їй ми не писали, бо вона в нас Арма чому? Бо гидон, армаГидон
), дівчинка так злякалась переїзду, що в перший день, я не знала що перше їй затулити, з неї з усіх боків лізло то нудить, то понос, чоловік сказав то не цуценя, а Армагеддон якийсь загидила усе звідси і ім’я:
Потім, ми взяли Мишку (нехай поки буде інтрига
), а потім з притулку для тварин, я притягла Джульку:
Вітаю з Різдвом і новосіллям! Так цікаво розповідаєте. Чекаю продовження…
Дякую дівчата, також вітаю всіх зі святом
Яка зараз гарна зима за вікнами, раніше, я полюбляла тільки літо, але зрозуміла, коли ти живеш в своїй хаті, на своїй землі, то нема поганої погоди, буває поганий настрій, але то тимчасове явище
Снігу в цьому році, вже всі поїли?
Вітаю з Різдвом,а також з відкриттям сторіночки.
Мишка… В нас дві кішки, дві собаки, та Мишка… Всі тварини в нас з’явилися протягом двох місяців… Але, як на мене це добре, вони в нас дуже дружні через те, що я мушу тимчасово жити на дві домівки, а тварини в селі, я за ними дуже скучила, частково через це, в нас з’явилась Тося друга кішка, бо я роздивляючись фото Асі, почала шукати кішок в інтернеті і натрапила на оголошення де знайшла Тосю тепер це Асіна кішка, коли собака вперше обнюхала Тосю, та з криками побігла жалітися Асі, бо якесь чудовисько в неї носа тикало а коли Ася повернулась з ночівлі в будці, вона Тосю всю облизала, так за нею скучила уявляєте, лежать дві кішки, одна другу вилизує, і обидві мурчать від задоволення що це, як не любов?
Так от, я забрала кішок та собаку в Київ на щеплення, собаку привезла потім в село, а кішок лишила в місті, чоловік (мабуть приревнував ) почав мені казати, що так як я за ними гляжу, майже не в дупу цілую вони ніколи мишей ловити не почнуть це мене вразило, я почала читати, чи всі коти здатні ловити мишей, та що впливає на цю їхню здатність, а справа в тому, що один з аргументів який я наводила чоловікові нашо нам кішка, то це боротьба з мишами, бо село, поле, влітку до нас пацюк заліз, насилу здихались, я їх не боюсь, але тоді сказала, що ніякий пацюк мене з моєї хати не вижене, отож піти мусив він
І так мене захопили ті хвилювання, а здебільшого всі пишуть, що це в котиків риса не вроджена, а набута через навчання мами кішки, а мої маленькі зовсім до мене потрапили, десь 1.5-2 місяці їм було, інколи здається, що вони мене мамою вважають а який з мене вчитель по мишоловлі? коротше кажучи, вивели мене ті блукання інтернетом на оголошення, де була вона, Мишка:
Ім’я ми їй міняти не стали, тепер в нас кішка, яку навіть по документах звуть Мишка
Так і живемо, дві кішки і Мишка
Мишка найстарша, ми її вже стерелізували, такий собі подаруночок їй на Миколая був А, от нашу Джулю, так назвали в притулку, ми її трохи по-іншому звати стали, Жуля від жулік
очі хитрі, і сама така, шкоду зробить, та зразу ховатися, а ще Арму підвузькувать до шкоди почала, але Арма дівчинка розумна, швидко допетрала що до чого, вже не шкодить, а от Жуля …
Коротше, чоловік сам винен я нашим кішкам, знайшла кішку, яка вже добре сама вміє мишей ловити тепер, чоловік мені вже не жаліється, переживає мабуть, щоб ще кого не знайшла але нам досить, поки що тварин, а там побачимо
Ира, то все глупости, что у мамки учатся - это инстинкт ) у меня городские коты были мамка погибла, когда им месяц был, ну и ей мышей ловить негде было, так когда переехали в село в возрасте 3х лет , так вот все они ловили мышей там на перегонки, хотя в жизни ничего кроме корма не видели и мясо для них фууу было. И сейчас коты у меня все без мамы выросли с месяца, все ловят мышек ) так что в эту приобретённую привычку я не верю
На Новий рік, дівчата отримали подарунки, Жуля вкрала іграшку у Арми, бо вона більша більша, навіть за Жулю
Арма не образилась, їй маленька іграшка теж цікава вона в нас розумниця
Жуля, тікає з іграшкою:
тихіше бо для чоловіка, в мене інша версія поки вірить а я, ще равликів хочу не придумала ще, як йому цю ідею “продати”
З Різдвом Христовим! І з Новосіллям! Ось і я заглянула на вогник. Як тут у Вас цікаво!
А Жуля така хитрючка, у мого Бублика такий самий погляд, коли шкоди наробить. Сьогодні на хвилину відвернулась. заскочив у кладовку і за кілька секунд пакет розідраний в клоччя і два відра макухи розстелені по підлозі А він так невинно зиркає своїми очиськами.
Доречі, Жуля в нас, з дзвоником, така смішна, як біжить за дзвоником чути бо не було в магазині таких маленьких ошийників, прийшлось купувати котячій я їй той дзвоник, мабуть лишу бо як шкоду робить, то тихенько, наче нема її, а тут ділинь-ділинь і все, її побачили, а вона зразу така: “то не я”, підлизуха мала
Вітаємо в нашій сім’ї, дуже цікаво пишете.